Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №526/3455/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/3455/25 Номер провадження 22-ц/814/2277/26Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду

цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рой Інна Володимирівна, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати),

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» (далі – ТОВ «Агро-Край») про стягнення коштів (орендної плати) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483000:00:001:0634 за 2023 рік у розмірі 8 765,34 грн.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7666 га на території Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

16 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Калина» укладено Договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,77 га кадастровий номер 5320483000:00:001:0634, яка розташована на території Книшівської сільської ради.

Згідно з пунктом 3.1 договору оренди землі, договір укладено на 7 років. Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 19 березня 2019 року до договору оренди землі, зі згоди Орендодавця Орендар передав, а Новий орендар приймав на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-Край», орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік оренди.

Вказує, що відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по орендній платі в розмірі 8 765,34 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483000:00:001:0634 за період з 01 січня 2023 року по 16 листопада 2023 року у загальному розмірі 7 587,41 грн, з них 5 776 грн (орендна плата), 319,50 грн (3% річних), 1 103,19 грн (інфляційні втрати), 388,72 грн (пеня).

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 4 350,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1 053,74 грн.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

З рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд скасувати оскаржуване рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а саме: стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320483000:00:001:0634) за 2023 рік у загальному розмірі 8 765,34 грн, з них 6 589,76 грн (основний борг), 388,89 грн (3% річних), 1 313,55 грн (інфляційні втрати), 473,14 грн (пеня).

Також з рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року не погодився відповідач, який в апеляційній скарзі просить змінити рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «Стягти з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн».

Позиція учасників справи

Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі позивача

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд помилково мотивував своє рішення строком виплати оренди в кількості 320 днів замість 365 днів.

Відповідно до дати укладення спірного договору оренди земельної ділянки та строку його дії (7 років) та умов виплати орендної плати у річному розмірі, вбачається, що закінчення річного періоду за узгодженими сторонами умовами припадає саме на 16 листопада 2023 року (перший рік з 16 листопада 2015 року по 16 листопада 2016 року, другий рік з 16 листопада 2016 року по 16 листопада 2017 року, третій рік з 16 листопада 2017 року по 16 листопада 2018 року, четвертий рік з 16 листопада 2018 року по 16 листопада 2019 року, п`ятий рік з 16 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року, шостий рік з 16 листопада 2020 року по 16 листопада 2021 року, сьомий рік з 16 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року, восьмий рік з 16 листопада 2022 року по 16 листопада 2023 року– пролонгація на рік відповідно до пункту 27 Перехідних Положень Земельного кодексу).

Узагальнені доводи, наведені в апеляційній скарзі відповідача

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що при визначенні суми витрат на правничу допомогу суд першої інстанції мав врахувати обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи і її складність.

Вважає, що в даній справі заявлені судові витрати є завищеними, оскільки справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмета спору.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу з дотриманням вимог ЦПК України до Полтавського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи, що ціна позову становить 8 765,34 грн та зважаючи на положення частини тринадцятої статті 7, статтю 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7666 га на території Книшівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

16 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Калина» укладено Договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,77 га кадастровий номер 5320483000:00:001:0634, яка розташована на території Книшівської сільської ради.

Згідно пункту 3.1 договору оренди землі, договір укладено на 7 років.

Земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Додаткової угоди № б/н від 19 березня 2019 року до Договору оренди землі, зі згоди Орендодавця Орендар передав, а Новий орендар прийняв на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди, де Новий орендар - ТОВ «Агро-Край», орендна плата вноситься Орендарем в розмірі 12 % від нормативної грошової земельної ділянки за рік оренди.

З матеріалів справи також вбачається, що договором передбачено: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 68 217,08 грн (пункт 5 договору згідно додаткової угоди від 16 листопада 2015 року; пеня у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення (пункт 14 договору).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачем не сплачувалася орендна плата за 2023 рік, а тому виникла заборгованість у розмірі 8 765,34 грн, з них 6 589,76 грн (основний борг), 388,89 грн (3% річних), 1 313,55 грн (інфляційні втрати), 473,14 грн (пеня).

Позиція апеляційного суду

Щодо орендної плати

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За нормами статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендодавець зобов`язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Із огляду на викладене, саме на орендаря покладається обов`язок щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

З наданих до місцевого суду доказів вбачається, що сторонами справи у договорі оренди землі від 16 листопада 2015 року було узгоджено: пунктом 9 – орендна плата може сплачуватися як у грошовій формі, так і у формі відробітку чи в натуральній формі, що в свою чергу можуть бути поєднані (комбіновані) в межах суми, що не перевищує розміру грошової форми орендної плати; пунктом 11 – орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року на рахунок орендодавця або сплачується в іншій формі, погодженій сторонами; пунктом 12 – передача продукції та/або надання послуг/виконання робіт в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Відповідно до пункту 27 перехідних положень ЗК України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, приватної власності.

З огляду на дату укладення спірного договору оренди земельної ділянки, а також строку його дії та умов виплати орендної плати у річному розмірі, вбачається, що закінчення річного періоду за узгодженими сторонами умовами припадає саме на 16 листопада 2023 року (перший рік – з 17 листопада 2015 року по 16 листопада 2016 року, другий рік – з 17 листопада 2016 року по 16 листопада 2017 року, третій рік – з 17 листопада 2017 року по 16 листопада 2018 року, четвертий рік – з 17 листопада 2018 року по 16 листопада 2019 року, п`ятий рік – з 17 листопада 2019 року по 16 листопада 2020 року, шостий рік – з 17 листопада 2020 року по 16 листопада 2021 року, сьомий рік – з 17 листопада 2021 року по 16 листопада 2022 року, восьмий рік – з 17 листопада 2022 року по 16 листопада 2023 року), відтак, колегія суддів вважає, що стягненню на користь позивача підлягає орендна плата за повний рік.

Варто наголосити, що часткове стягнення орендної плати мало б місце у випадку дострокового розірвання орендних правовідносин між сторонами правочину, однак у справі, що переглядається, такі обставини відсутні.

Водночас, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 753/8945/19 зроблено висновок, що: «у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem. Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (not individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the dominant influence of one of the party)».

Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище, оскільки саме вона допустила таку двозначність. Сontra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань). Сontra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь у процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проєкт усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. У разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проєкт договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17).

Враховуючи, що відповідач є стороною, яка займалася підготовкою як проєкту договору оренди та додаткових угод до нього, так і спірних умов щодо орендної плати, то колегія суддів зауважує, що тлумачення договору оренди землі та додаткових угод до нього повинно здійснюватися на користь позивача, а тому стягненню підлягає орендна плата у вказаному у позовній заяві розмірі – 6 589,76 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про стягнення основного боргу у повному розмірі, який вказаний у поданій позовній заяві, то похідні від нього складові (3 % річних, інфляційні втрати, пеня) підлягають стягненню також у повному розмірі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції

Відповідач оскаржив рішення місцевого суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу, вказавши, що такі витрати є завищеними та неспівмірними, з даного приводу суд апеляційної інстанції приходить до нижче вказаного.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Підсумовуючи вказане, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У поданій позовній заяві позивач прохав суд судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу) покласти на відповідача.

Звертаючись до місцевого суду із позовною заявою, ОСОБА_1 , було сплачено судовий збір за заявлені ним позовні вимоги у розмірі 1 211,20 грн.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, позивачем до місцевого суду було подано: копію договору про надання адвокатських послуг №б/н від 16 жовтня 2025 року, укладеного між клієнтом позивачем та адвокатом Рой І.В., згідно умов якого сторонами правочину було узгоджено, що вартість послуг (гонорар) формується на підставі тарифів, що визначені сторонами у додатку №1 до даного договору та фіксується сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням тарифів та обсягу фактично наданих послуг (пункт 3.2); копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 16 жовтня 2025 року, згідно умов якої сторонами передбачено, що клієнт має здійснити оплату вартості послуг з надання правової допомоги у розмірі 5 000,00 грн; копію акту виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 16 жовтня 2025 року, датованого 04 листопада 2025 року, що містить перелік та вартість наданих юридичних послуг: консультація – 1 000,00 грн, складання та подання адвокатського запиту – 1 000,00 грн, складання та подання позовної заяви – 3 000,00 грн, а всього 5 000,00 грн. Також на підтвердження повноважень представника, до суду було подано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Рой І.В., а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю останньою.

Ознайомившись з вимогами позивача щодо відшкодування судових витрат, відповідачем до місцевого суду було подано клопотання про їх зменшення, у якому останній, зокрема, прохав зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами по даній справі, до розміру 3 000,00 грн.

Вказував, що заявлена в позові сума судових витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із ціною позову та із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, які понесені останнім під час розгляду справи в місцевому суді.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом і клієнтом з питань визначення розміру гонорару чи його зменшення можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів підтвердження невідповідності витрат фактично наданим послугам (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 21 квітня 2021 року у справі № 488/1363/17).

Саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а не на суд, покладено обов`язок доказування неспівмірності таких витрат.

Відповідачем не надано доказів неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу і обставин, встановлених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, суду не доведено.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення орендної плати, 3 % річних, інфляційних втрат та пені підлягають задоволенню у повному обсязі, беручи до уваги подані відповідачем заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, які було наведено в апеляційній скарзі і які зводяться тільки до незгоди з розміром витрат, враховуючи обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставини справи і її складність, колегія суддів вважає, що стягненню з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вище викладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року – змінити, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) у повному обсязі, а саме: стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320483000:00:001:0634) за 2023 рік у загальному розмірі 8 765,34 грн (замість стягнутих 7 587,41 грн), яка складається з наступного: орендна плата у розмірі 6 589,76 грн (замість стягнутих 5 776 грн), інфляційні втрати у розмірі 1 313,55 грн (замість стягнутих 1 103,19 грн), 3 % річних у розмірі 388,89 грн (замість стягнутих 319,50 грн), пеня у розмірі 473,14 грн (замість стягнутих 388,72 грн); стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 211,20 грн (замість стягнутих 1 053,74 грн); та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн (замість стягнутих 4 350,00 грн).

Щодо судових витрат в частині судового збору

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд задовольняє позовні вимоги позивача у повному обсязі, то з ТОВ «Агро-Край» на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.

Керуючись статтями 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року – змінити, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати) у повному обсязі, а саме:

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою 5320483000:00:001:0634 за 2023 рік у загальному розмірі 8 765,34 грн (замість стягнутих 7 587,41 грн), яка складається з наступного: орендна плата у розмірі 6 589,76 грн (замість стягнутих 5 776 грн), інфляційні втрати у розмірі 1 313,55 грн (замість стягнутих 1 103,19 грн), 3 % річних у розмірі 388,89 грн (замість стягнутих 319,50 грн), пеня у розмірі 473,14 грн (замість стягнутих 388,72 грн);

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 211,20 грн (замість стягнутих 1 053,74 грн);

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн (замість стягнутих 4 350,00 грн).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 453,44 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 червня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко