Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №159/1073/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №159/1073/26

Суддя: Клок О. М.

Справа № 159/1073/26 Провадження №33/802/412/26 Головуючий у 1 інстанції:Шишилін О. Г.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря судового засідання Тарновської О.В., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника – адвоката Півня Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою:: АДРЕСА_1 , водій транспортних засобів ТОВ “Волинь Нова”, РНОКПП НОМЕР_1 на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він о 23 год 05 хв 18 лютого 2026 року на вул. Сагайдачного у м. Ковель, Волинської області керував транспортним засобом марки «Лада Калина 111830» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поблідніння обличчя, розширені зірниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у Ковельському МТМО відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із постановою судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на її незаконність через порушення норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що судом першої інстанції не у повній мірі було досліджено докази та не взято до уваги обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Вважає дії поліцейських надуманими та безпідставними. Також вказує, що йому не вказали причину зупинки та у матеріалах справи відсутні об`єктивні дані, які б підтверджували у нього, як водія, наявність ознак наркотичного сп`яніння. Зазначає, що на проходження медичного огляду погодився після початку оформлення протоколу, однак унаслідок бездіяльності поліцейських, його не пройшов.

Покликаючись на викладене, просить постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року стосовно нього скасувати, провадження по справі закрити, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Півня Г.В., доходжу такого висновку.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Як установлено судом першої інстанції, відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення, про те, що він відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, що, на думку поліцейських та місцевого суду свідчить про порушення ним вимог п. 2.5 ПДР та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Однак, дані висновки судді є передчасними.

Так, ч. 1 ст. 130 КУПАП передбачена відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Однак, слід зауважити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання установленого законом порядку проведення такого огляду.

Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

При перевірці доводів апеляційної скарги щодо провокативного характеру дій поліцейських, досліджено відеозапис із нагрудної камери інспектора поліції який, з урахуванням вимог ст. 251 КУпАП, є належним та незалежним від будь-якого суб`єктивного сприйняття, доказом по справі та значиться як додаток до протоколу про адміністративне правопорушення.

Як убачається з відеозапису події вчиненого, інспектор поліції підійшов до автомобіля ОСОБА_1 та попросив вийти та відчинити двері авто, багажник з метою огляду вмісту транспортного засобу. Після чого, працівник поліції запитав чи вживав останній алкогольні напої, на що ОСОБА_1 повідомив що не п`є із 08 січня, працює із восьмої до п`ятої на фірмі «Вілія» водієм. У подальшому, поліцейські з`ясовували чи вживав ОСОБА_1 наркотичні засоби та озвучили вимоги про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, хоча жодної із ознак такого стану, поліцейським установлено не було. У ході спілкування, ОСОБА_1 повідомив, що не палить та ніколи наркотичних речовин не вживав. Натомість, працівники поліції продовжували наполягати на протилежному, на що він заперечував та повідомляв, що їхати у медичний заклад немає сенсу, оскільки результат все одно буде негативним. Поміж тим, останній погодився на проходження такого огляду. Однак, на таку його згоду, працівники поліції жодним чином не відреагували. Наведені обставини викликають обґрунтовані сумніви на предмет установлення та наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння.

Не установлено у нього наявності ознак такого стану і лікарем – консультантом Ковельського МТМО ОСОБА_2 , при його безпосередньому медичному огляді, що стверджується наявним у матеріалах справи консультаційним висновком спеціаліста № 86 від 19 лютого 2026 року (а.с. 28).

Окрім цього, ОСОБА_1 , у самостійному порядку звертався до КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м. Луцька» Волинської обласної ради, здав біологічний матеріал та за результатом токсикологічного дослідження № 168 від 19 лютого 2026 року будь яких наркотичних речовин у останнього також виявлено не було (а.с. 51).

Оцінюючи такий перебіг події вчиненого, доходжу висновку про цілковиту підставність доводів апеляційної скарги у цій її частині. Оскільки, у зазначеному випадку, вищеописані дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та недопущення вчинення адміністративного правопорушення, як цього вимагають положення Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки, на створення умов, які сприяли вчиненню останнім даного адміністративного правопорушення та складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, доходжу висновку про наявність неодноразового свідомого та безпідставного провокування обставин з боку працівників поліції стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05 лютого 2008 року у справі Раманаускас проти Литви зазначив, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування.

При цьому, навіть суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Зважаючи на те, що зі сторони працівників поліції які, у тому числі, діяли усупереч вищенаведеним положенням спеціального закону, який визначає їх першочергові завдання, положенням КУпАП, мала місце провокація у вигляді спонукання особи до вчинення адміністративного правопорушення, доходжу висновку про недопустимість усіх зібраних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, скасування оскаржуваної постанови судді та закриття провадження по даній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження по справі стосовно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної силинегайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua