Рішення від 14 серпня 2025 р. у справі №208/8000/21 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/8000/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2025 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, у складі: головуючого судді Савранського Т.А., за участю секретаря судового засідання Луценко Л.О., позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М. про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М., з цивільним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позиція позивача.

На підставі договору довічного утримання (догляду) від 12 липня 2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , відповідачу ОСОБА_2 належала квартира, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 )

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 10 березня 2010 року, та рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2010 року, договір довічного утримання (догляду) від 12 липня 2006 року розірвано в частині укладення його між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .

На даний час, 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачу на підставі рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 грудня 2014 року, яку вона отримала в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки - ОСОБА_6 .

Інша 1/2 частина цієї квартири, належить відповідачу на підставі договору довічного утримання (догляду) від 12 липня 2006 року, укладеного з ОСОБА_5 та низки судових рішень.

Вважає, що договір довічного утримання (догляду) від 12.07.2006 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є неукладеним через наступні фактичні обставини.

ОСОБА_5 з 2001 року страждав на онкологічне захворювання - рак жовчного міхура з метастазами в лімфатичні вузли. У червні 2006 року його стан погіршився, в зв`язку з чим з 09 червня 2006 року по 01 липня 2006 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні лікарні швидкої медичної допомоги.

Після виписки з лікарні ОСОБА_5 знаходився під постійним наглядом лікаря терапевта. Стан його здоров`я погіршувався з кожним днем, з`явився больовий синдром, і 04 липня 2006 року ОСОБА_5 призначена симптоматична терапія баралгін, трамадол.

10 липня 2006 року ОСОБА_5 оглянутий дільничним лікарем-терапевтом. Його стан визначений тяжким, він продовжував приймати симптоматичну (обезболюючу) терапію баралгін та трамадол, які є наркотичними та пригнічують діяльність центральної нервової системи. Будучі прикутим до ліжка, ОСОБА_5 не мав можливості себе обслуговувати, страждав на нестерпні болі.

Позивач вважає, що ОСОБА_5 в момент підписання договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки медичне протікання зазначеної тяжкої хвороби та призначені наркотичні препарати, з врахуванням стану хворого, виключали можливість навіть теоретично підписання договору чи усвідомлення змісту відповідних дій.

Позивач стверджує, що договір довічного утримання (догляду) від 12.07.2006 року особисто ОСОБА_5 не підписувався, підпис виконаний іншою особою та взагалі не містить розшифрування підпису особи, чий підпис міститься в договорі від імені ОСОБА_5 .

Враховуючи викладене, позивач просить суд, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Просить витребувати майно, а саме: 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на підставі неукладеного договору довічного утримання (догляду) від 12 липня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з чужого незаконного володіння останньої та передати це майно їй - ОСОБА_1 .

Позиція відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 просила відмовити в задоволені позову. Зазначила, що позивач не є стороною у справі, так як на час укладання угоди довічного утримання від 12.07.2006 року ОСОБА_7 ніяких прав, інтересів не мала.

ОСОБА_5 самостійно підписував договір довічного утримання від 12.07.2006 року, і при виникненні необхідності вона може надати його оригінал для дослідження.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М. в судове засідання не з`явилась, заяв клопотань не надходило, про слухання справи повідомлена належним чином.

Суд, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Поновлення строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог в позові належить відмовити за безпідставністю.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

З огляду на необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_7 , Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07.02.2023 року, провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М., про витребування майна з чужого незаконного володіння, закрито.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.06.2023 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено для продовження судового розгляду. Рішення апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що закриття провадження з підстав передбачених п.2 ч. 255 ЦПК України можливе лише у судовому засідання.

Норми права застосовані судом.

Відповідно до ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Підстави витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) врегульовано положеннями статей 387- 390 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову.

Так, за правилами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналізуючи положення статті 387 Цивільного кодексу України суд приходить до висновку, що зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: - позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; - майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; - відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача. Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо)

З огляду на докази, на думку суду, подані до позовної заяви, позивач не довів наявності усіх зазначених елементів для віндикації спірного майна.

Зазначену правову позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.12.2018 року (справа №522/2202/15-ц)

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 ЦК України)

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України)

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов не володіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19)

Під час судового розгляду судом встановлені наступні правовідносини.

20.07.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, укладений договір на довічне утримання (догляд), завірений приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М.(т.1 а.с. 19)

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.03.2010 року (т.2 а.с. 18-19), зміненого рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2010 року, у позові ОСОБА_6 в частині визнання частково недійсним договору довічного утримання, а саме частині передачі права власності за договором ОСОБА_5 ; в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_2 та в частині розірвання договору довічного утримання від 12.07.2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відмовлено.

Договір довічного утримання, укладений 12.07.2006 року, розірвано в частині його укладання між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 частину зазначеної квартири (т.2 а.с.20)

Таким чином, відповідно до договору довічного утримання від 12.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , відповідач є власником 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2014 року визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 тітки ОСОБА_6 (т.1 а.с. 83-84)

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2019 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа, без самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М. про визнання частково недійсним договору довічного утримання та визнання права власності, в порядку спадкування за законом (т.2. а.с. 124-132)

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.07.2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15.11.2019 року, залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.07.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського Дніпропетровської області районного суду м. Дніпродзержинська від 15 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року, в частині оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, залишено без задоволення, а зазначені рішення залишені без змін (т. 2. а.с. 137-145)

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями, позивач подала теперішній позов в якому оспорює сам факт підписання ОСОБА_5 договору довічного утримання від 12.07.2006 року.

Відповідно до дослідницької частини та висновків почеркознавчої експертизи № 222-25 від 29.04.2025 року, призначеної судом за клопотанням позивача та фактично за наданими нею ж зразками почерку і підпису ОСОБА_5 :

-підпис від імені ОСОБА_5 в графі «Підписи» у договорі довічного утримання (догляд), посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Алексою Л.М. за реєстровим № 1236 від 12.07.2006, виконано самим ОСОБА_5 ;

-рукописний запис від імені ОСОБА_5 «Смоляков» в графі «Підписи» у договорі довічного утримання (догляд), посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Алексою Л.М. за реєстровим № 1236 від 12.07.2006, виконаний самим ОСОБА_5 , під впливом збиваючих факторів, імовірно природного характеру.

Окремо, суд зазначає, що 10.03.2010 року, позивач ОСОБА_6 за життя звертаючись до суду з позовом «Про визнання договору довічного утримання частково недійсним, розірвання договору довічного утримання, визнання права власності», зазначала, що:

- договір між нею, її чоловіком ОСОБА_5 і відповідачем ОСОБА_9 укладався;

- договір засвідчено приватним нотаріусом Алексою Л.М.;

- чоловік позивачки – ОСОБА_5 , помер раптово, і це було для неї повної несподіванкою.

Договір довічного утримання просила розірвати з підстав його неналежного виконання (т.2 а.с. 118)

Таким чином, безпосередній учасник підписання договору довічного утримання від 12.07.2006 року ОСОБА_6 , правонаступницею якої у спірних правовідносинах вважає себе позивач у теперішній справі ОСОБА_1 , за життя та за будь-яких обставин (в тому числі хвороба) не оспорювала факт підписання чоловіком угоди від 12.07.2006 року, і це твердження міститься в мотивувальних частинах рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10.03.2010 року (т.2 а.с. 121-122), рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.11.2010 року (т.2 а.с. 123)

Що стосується позову в частині хвороби ОСОБА_5 , знаходження його у тяжкому стані, прийому симптоматичної (обезболюючої) терапію «баралгін та трамадол», не усвідомлення змісту відповідних дій при підписанні угоди, суд зазначає, що повністю аналогічні вимоги заявлялись ОСОБА_1 при розгляді її позову до ОСОБА_2 , третя особо приватний нотаріус Алекса Л.М. «Про визнання частково недійсним договору довічного утримання та визнання права власності, в порядку спадкування за законом»

Як вже зазначалось вище, рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.11.2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 повністю відмовлено.

Рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.07.2020 року, постановою Верховного Суду від 21.07.2021 року.

Преюдиція рішень у контексті ЦПК України (стаття 82) — це встановлене законом правило, згідно з яким факти, вже встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, не потребують доказування в іншій справі за участю тих самих осіб. Суд, розглядаючи нову справу, зобов`язаний прийняти ці факти як належні, оскільки вони вже перевірені й встановлені в попередньому судовому процесі.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що відповідач набула право власності на майно на підставі договору довічного утримання правомірно, що підтверджується матеріалами справи та результатами проведення почеркознавчої експертизи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння та відповідно до задоволення позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору але у разі відмови в позові судові витрати покладаються саме на нього.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М. про витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом 10 днів.

Відомості сторін:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Алекса Л.М., адреса: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вул.. Михайла Грушевського, будинок 23.

Суддя Савранський Т. А.