Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №505/2002/26 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2002/26

Провадження № 2-а/505/100/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області справу в порядку адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R552100 від 28.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

Позиція позивача

ОСОБА_1 звернувся до Подільського міськрайонного суду Одеської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R552100 від 28.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.05.2026 його повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за непроходження військово-лікарської комісії та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. При цьому позивач зазначає, що постановою № R526196 від 11.05.2026 його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ті самі фактичні обставини та те саме правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На думку позивача, під час винесення оскаржуваної постанови відповідач не врахував наявність раніше прийнятої постанови про накладення адміністративного стягнення за тим самим фактом, не дотримався вимог статей 247, 279-9 та 280 КУпАП, а також порушив конституційний принцип, відповідно до якого ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позиція відповідача

Представником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 подано письмові пояснення, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову.

Так, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів був облікований як особа, яка не пройшла (відмовилась від проходження) військово-лікарської комісії. Позивач мав статус обмежено придатного до військової служби та, відповідно до вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», був зобов`язаний до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд, однак цього не зробив.

Відповідач зазначив, що позивач не отримав направлення на військово-лікарську комісію та не пройшов медичний огляд, у зв`язку з чим до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було внесено інформацію про порушення вимог законодавства, а до органів Національної поліції направлено звернення щодо його доставлення для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідач вказав, що 25.05.2026 позивач через електронний кабінет «ІНФОРМАЦІЯ_7» подав заяву, в якій визнав допущене порушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності в порядку статті 279-9 КУпАП. На підставі поданої заяви та матеріалів адміністративної справи 28.05.2026 винесено постанову № R552100 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн.

Факт порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію підтверджується належними та допустимими доказами, оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі

Ухвалою суду від 09.06.2026 відкрито провадження у справі. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 : належним чином засвідчені копії постанови № R552100 від 28.05.2026 та відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 ; належним чином засвідчені матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до постанови № R552100 від 28.05.2026 та надати для огляду у суді оригінал цієї справи.

24.06.2026 представником відповідача подано заяву про невизнання позовних вимог.

ІІІ. Позиції сторін у судовому засіданні

Позивач та представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, однак у судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, а матеріали справи не містять обставин, які відповідно до статті 205 КАС України унеможливлюють її розгляд за відсутності позивача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що неявка належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд цієї адміністративної справи за відсутності позивача на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд зважає на таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 279-9 КУпАП передбачено, що при розгляді справи за заявою особи про визнання правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності посадова особа зобов`язана винести постанову з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 КУпАП.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі наявності щодо особи постанови компетентного органу про накладення адміністративного стягнення по тому самому факту.

Отже, під час розгляду питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач був зобов`язаний перевірити наявність обставин, що виключають провадження у справі, зокрема передбачених пунктом 8 частини першої статті 247 КУпАП.

Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення № R526196 від 11.05.2026, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

Відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення № R552100 від 28.05.2026, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

Підставою для винесення вказаної постанови № R552100 від 28.05.2026, як зазначено у ній, була заява від позивача від 25.05.2026, в якій він зазначає, що не оспорює допущене правопорушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Частиною 1 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Положеннями абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Положеннями абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок № 560), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Судом встановлено, що 11.05.2026 та 28.05.2026 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі одного і того ж правопорушення, виніс дві різні постанови: № R526196 про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та № R552100 про накладення штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Опис складу адміністративного правопорушення у постановах № R526196 від 11.05.2026 та № R552100 від 28.05.2026 є тотожним.

Відповідачем не наведено будь-яких обставин, які б свідчили, що оскаржувана постанова стосується іншого факту правопорушення, іншого періоду або інших дій позивача, ніж ті, за які його вже було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою від 11.05.2026.

Таким чином, відповідач фактично здійснив подвійний розгляд одного й того самого діяння особи (непроходження ВЛК). Накладення двох адміністративних стягнень за одне й те саме діяння суперечить вимогам ст. 61 Конституції України та свідчить про протиправність дій суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи, що за фактом непроходження ВЛК відносно позивача вже було прийнято рішення про накладення адміністративного стягнення, повторне винесення постанови за той самий проступок є неприпустимим.

Суд звертає увагу, що у поданих письмових поясненнях відповідач навів доводи щодо наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, однак не спростував доводів позивача щодо повторного притягнення його до адміністративної відповідальності за той самий факт та не навів правового обґрунтування можливості винесення оскаржуваної постанови за наявності постанови № R526196 від 11.05.2026.

Відтак суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № R552100 від 28.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн підлягає скасуванню.

Згідно ч. 3 ст. 241 КАС України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний та не передбачає права суду першої інстанції визнати неправомірними дії суб`єкта владних повноважень, в тому числі і визнавати складену постанову протиправною.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що за відсутності належних доказів з боку суб`єкта владних повноважень щодо доведеності правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з урахуванням тверджень позивача та письмових доказів на спростування обставин викладених в оскаржуваній постанові, є підставою для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 8 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про ІНФОРМАЦІЯ_8 затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Положення ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні ІНФОРМАЦІЯ_8 є відокремленими підрозділами відповідних ІНФОРМАЦІЯ_8 Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому наявні достатні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 судових витрат у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 210-1, 251, 268, 283,284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 80, 90, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення № R552100 від 28.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № R552100 від 28.05.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Відмовити у позові в частині визнання протиправною постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № R552100 від 28.05.2026.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , тел. НОМЕР_5, НОМЕР_6

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ