Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №367/2615/23 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2615/23

Провадження №2/367/698/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

30 червня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді – Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, –

в с т а н о в и в:

20 квітня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Обґрунтовуючи позов, представник зазначає, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу майнових прав.

Вказує, що згідно умов Договору, ОСОБА_2 продає, а ОСОБА_5 купує об`єкт нерухомості, майнові права, що є складовою та невід`ємною частиною об`єкту капітального будівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: нежитлове підвальне приміщення № 39 площею 36,5 кв.м.

Відповідно до п. 3.1. Договору, після отримання ОСОБА_2 на об`єкт капітального будівництва сертифікату відповідності державним будівельним стандартам та правилам, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта капітального будівництва ОСОБА_2 повинен протягом 30 календарних днів повідомити ОСОБА_6 , коли ОСОБА_5 повинна з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об`єкта.

Згідно з п. 3.2. Договору, об`єкт нерухомості передається ОСОБА_2 ОСОБА_7 шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості.

Відповідно до п. 4.1. Договору, вартість майнових прав 1 кв.м. об`єкту нерухомості складає 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стверджує, що повний розрахунок підтверджується довідкою від 10 вересня 2010 року, на підставі якої вбачається що ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 73 000 (сімдесят три тисячі) гривень 00 копійок за об`єкт нерухомості розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: нежитлове підвальне приміщення № 39 площею 36,5 кв.м.

Зазначає, що таким чином, ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання у відповідності до п. 5.4.1. Договору.

Вказує, що факт відсутності заборгованості за договором підтверджується довідкою ОСОБА_2 про прийняття суми в розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) гривень 00 копійок.

Зауважує, що акт прийому-передачі об`єкта нерухомості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до цього часу не укладений.

Стверджує, що об`єкт капітального будівництва – багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , складовою частиною якого об`єкт нерухомості – нежитлове приміщення № 39 загальною площею 36,5 кв.м. було введено в експлуатацію 31 грудня 2010 року, доказом чого є сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № KC 005647 від 31 грудня 2010 року.

Зазначає, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 14 червня 2011 року № 149/14 «Про оформлення права власності на житловий будинок гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 » надано доручення Комунальному підприємству Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності ОСОБА_2 .

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 неодноразово зверталась до ОСОБА_2 в усному порядку з вимогою виконати умови Договору та підписати акт прийому-передачі, однак жодної відповіді ОСОБА_2 не надав, що свідчить про відмову останнього визнати ОСОБА_1 власником нежитлового приміщення № 39 за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлове підвальне приміщення № 39 площею 36,5 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

24 травня 2023 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. у даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 31 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

17 липня 2024 року до канцелярії Ірпінського міського суду Київської області від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 18 липня 2024 року продовжено розгляд цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

03 грудня 2024 року ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, а також заява представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_8 про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи із свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено Договір купівлі-продажу майнових прав.

Згідно з п. 1 Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, об`єкт капітального будівництва – багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єкт нерухомості – складова та невід`ємна частина об`єкту капітального будівництва, яка виражена у вигляді нежитлового приміщення, спорудження якого здійснює ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_9 купила майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм Цивільного кодексу України, що визначають загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з п. 2.2. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, сторони домовилися, що об`єктом нерухомості, майнові права на який продані за даним договором є об`єкт нерухомості, розташований в об`єкті капітального будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: об`єкт: нежитлове приміщення № 39; загальна площа в кв.м.: 36,5; поверх: підвал.

Відповідно до п. 2.3. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, під загальною площею об`єкта нерухомості сторони розуміють площу нежитлових приміщень.

Згідно з п. 3.1. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, після отримання ОСОБА_2 на об`єкт капітального будівництва сертифікату відповідності державним будівельним стандартам та правилам, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта капітального будівництва ОСОБА_2 повинен протягом 30 календарних днів повідомити ОСОБА_9 , коли ОСОБА_9 повинна з`явитись та фізично прийняти закінчений будівництвом об`єкт нерухомості, підписавши акт прийому-передачі об`єкта.

Відповідно до п. 3.2. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, об`єкт нерухомості передається ОСОБА_2 ОСОБА_9 шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта нерухомості.

Згідно з п. 4.1. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, в день укладення цього договору вартість майнових прав 1 кв.м. об`єкту нерухомості складає 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 5.2.3. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, ОСОБА_2 зобов`язаний забезпечувати будівництво об`єкту капітального будівництва та введення його в експлуатацію.

Згідно з п. 5.4.1 Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, ОСОБА_9 зобов`язана здійснити оплату майнових прав в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року, у випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за даним договором, винна сторона відшкодовується потерпілій стороні всі збитки, спричинені такими винними діями (бездіяльністю).

З довідки виданої ОСОБА_2 ОСОБА_9 10 вересня 2010 року вбачається, що ОСОБА_9 виконала свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав, а саме сплатила повну вартість за об`єкт нерухомості загальною площею 36,5 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 39, у розмірі 73 000 (сімдесят три тисячі) гривень 00 копійок.

Згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , 15 жовтня 2012 року ОСОБА_10 уклав шлюб із ОСОБА_9 , про що 15 жовтня 2012 року Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницької області складено відповідний актовий запис № 45. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Відповідно до Сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам № КС 005647 виданого 31 грудня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, житловий будинок, двоповерховий з дворівневим мансардним поверхом, загальною площею 2650,0 кв.м., житловою площею 932,3 кв.м., відповідно до технічного паспорту, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації від 28 грудня 2010 року за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам.

Згідно з рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 272/76 від 28 грудня 2010 року «Про погодження гр. ОСОБА_2 прийняття в експлуатацію індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_2 », погоджено ОСОБА_2 прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального житлового будинку літ. «А», побудованого в 2008 році, загальною площею 2 650 кв.м., житловою площею 932,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_2 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 149/14 від 14 червня 2011 року «Про оформлення права власності на житловий будинок гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_2 », доручено Комунальному підприємству Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації» оформити та видати свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «А» двоповерховий з дворівневим мансардним поверхом загальною площею 2 650 кв.м., житловою площею 932,3 кв.м. в АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_2 внести відповідні зміни в оригінал інвентаризаційної справи через Комунальне підприємство Київської обласної ради «Ірпінське бюро технічної інвентаризації».

Згідно з Звітом про оцінку майна, виконаного 15 липня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР ОЦІНКИ ТА КОНСАЛТИНГУ НЬЮ ВЕЙ», що діє на підставі сертифіката суб`єкта оціночної діяльності, виданого Фондом державного майна України № 188/2024 від 02 травня 2024 року, ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 36,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , становить 3 113 (три тисячі сто тринадцять) доларів США 06 центів, що за курсом Нацбанку України станом на дату оцінки складає 127 760 (сто двадцять сім тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

З технічного паспорту на групу нежитлових приміщень № 39 в будинку АДРЕСА_1 виготовленого 14 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ» вбачається, що нежитлове приміщення АДРЕСА_4 складається з одного основного приміщення загальною площею 36,5 кв.м.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 381574011 від 05 червня 2024 року, відомості про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження на приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрах відсутні.

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 387152137 від 17 липня 2024 року, житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 22 грудня 2012 року виданого на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 203/11 від 25 вересня 2012 року.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, порядок набуття права власності на об`єкт нерухомого майна після прийняття такого об`єкта в експлуатацію визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 16 листопада 2020 року у справі № 755/8933/18 (провадження № 61-4251св19).

Виникнення права власності на новостворений об`єкт нерухомості на підставі судового рішення нормами Цивільного кодексу України не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК набуття права власності – це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи у який передбачений законом спосіб позивачка набула права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15.

Як встановлено судом, предметом укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу майнових прав від 10 вересня 2010 року є купівля майнових прав на об`єкт нерухомості, а саме на нежитлове підвальне приміщення № 39, площею 36,5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Виконання позивачем ОСОБА_1 грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав свідчить лише про набуття останньою майнового права (права очікування), яке надає право на отримання у власність об`єкта нерухомості в майбутньому, після його зведення, введення в експлуатацію та проведення державної реєстрації речових прав у встановленому законом порядку.

Разом з тим, за змістом статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою. Тобто передумовою для задоволення такого позову є наявність у позивача права власності на об`єкт, який вже юридично існує як самостійна річ у цивільному обороті.

Досліджені судом письмові докази свідчать про те, що об`єкт капітального будівництва – багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку прийнятий в експлуатацію, а право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстроване за ОСОБА_2 .

Водночас, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 381574011 від 05 червня 2024 року, відомості про реєстрацію права власності, інших речових прав чи обтяжень на спірне нежитлове приміщення № 39 за адресою: АДРЕСА_1 , в реєстрах відсутні.

Наявний у матеріалах справи технічний паспорт на групу нежитлових приміщень № 39 у будинку АДРЕСА_1 , виготовлений 14 серпня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА ПРОФЕСІОНАЛІВ», за своєю правовою природою є виключно документом технічної інвентаризації, який лише відображає фактичне планування, розміри та площу приміщення станом на дату його огляду. Сам по собі факт виготовлення технічного паспорта не є тотожним визначеній законом юридичній процедурі формування об`єкта нерухомого майна як самостійної речі.

За змістом статті 187 ЦК України, складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. З моменту прийняття в експлуатацію та державної реєстрації права власності на будівлю в цілому, всі її внутрішні приміщення (включаючи підвальні приміщення) за правилами вказаної норми є її невід`ємними складовими частинами і не є окремими об`єктами права власності до моменту їх належного правового виділу в натурі з відкриттям окремих розділів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, позивачем не доведено факту існування нежитлового підвального приміщення № 39 площею 36,5 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , як самостійного об`єкту нерухомого майна.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_2 є власником спірного нежитлового приміщення.

Щодо поданої відповідачем ОСОБА_2 заяви про визнання позову, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач – визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин суд не може прийняти заяву відповідача ОСОБА_2 про визнання позову, оскільки задоволення вимоги про визнання права власності на юридично неіснуючий (не сформований як окрема річ) об`єкт нерухомості суперечитиме закріпленим у Цивільному кодексі України імперативним засадам набуття та оформлення права власності.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимоги або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 цієї статті визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язко доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, що містяться в матеріалах справи, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власностіє недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 30 червня 2026 року.

Суддя Ю.В. Кравчук