Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №362/3107/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 362/3107/26

провадження № 2-а/362/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р.

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в місті Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Суть спору. Процедура

У квітні 2026 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) через представника – адвоката Ларченко І.М. звернувся до суду з позовом, у подальшому уточненим, із вимогами:

- визнати дії Інспектора відділу поліції № 1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції Савчука Миколи Павловича щодо винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 6943939 від 01 квітня 2026 року, протиправними;

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 6943939 від 01 квітня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі – 510 гривень за порушення частини п`ятої статті 121 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підставами позову є необґрунтованість і безпідставність оскаржуваної постанови та порушення з огляду на це прав позивача. Позиція позивача ґрунтується на тому, що оскаржувана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону; порушень Правил дорожнього руху України позивач не допускав, будь-які докази вчинення ним правопорушення відсутні; зазначеного у постанові правопорушення позивач не скоював ані умисно, ані з необережності.

Ухвалою від 14 квітня 2026 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав відповідача протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду належним чином засвідчену копію постанови серії ЕНА № 6943939 від 01 квітня 2026 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення частини 5 статті 121 КУпАП, а також усіх документів (відомостей), відеозаписів, на підставі яких винесена зазначена постанова, в тому числі відеозаписи, на яких зафіксовано виявлення адміністративного правопорушення та процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позову представник відповідача наполягає на правомірності оскаржуваної постанови. Як зазначено у відзиві, постановою серія ЕНА №6943939 від 01.04.2026 року, винесеною Інспектором відділу поліції №1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Савчук Микола Павлович, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 01.04.2026 року о 09:21 годині в м. Васильків по вул. Донбасівська 143 водій керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутим ременем безпеки чим порушив п. 2.3 в ПДР – порушення правил користування ременями безпеки ч.5 ст.121 КУпАП та притягнутий до відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн. Представник відповідача стверджує, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, оскільки встановлено, що дії інспектора при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Станом на день ухвалення цього рішення відповідач доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду не подав.

Встановлені судом фактичні обставини

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 01 квітня 2026 року ЕНА № 6943939 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

У постанові зазначено, що 01.04.2026 року о 09:21 в м. Васильків по вул. Донбасівська, 143, водій ( ОСОБА_1 ) керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутим ременем безпеки, чим порушив пункт 2.3 в ПДР України – порушення правил користування ременями безпеки.

Постанова винесена Інспектором відділу поліції № 1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Савчуком Миколою Павловичем.

Незгода позивача з указаною постановою та твердження про порушення його прав зумовили звернення до суду з позовом, що розглядається.

Нормативно правове регулювання і мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У Рішенні від 10 лютого 1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Висновки суду

Як уже зазначено, станом на день ухвалення цього рішення відповідач доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду не подав, що свідчить про невиконання ним визначеного частиною другою статті 77 КАС України обов`язку.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову не можна визнати обґрунтованою.

Отже, позов належить задовольнити в межах повноважень місцевого загального суду як адміністративного суду, визначених частиною третьою статті 286 КАС України.

Щодо розподілу судових витрат

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати, а саме сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у розмірі 665,60 гривень, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В іншій частині сплаченого (надміру сплаченого) судового збору позивач має право заявити клопотання про його повернення в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 139, 244-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 .

2. Скасувати винесену Інспектором відділу поліції №1 (м. Васильків) Обухівського РУП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції Савчуком Миколою Павловичем постанову від 01 квітня 2026 року серії ЕНА № 6943939, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП, і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області на корить ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення. Відповідно до статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 30 червня 2026 року.

Суддя О.В. Попович