Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №753/12969/25 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 753/12969/25

провадження № 2-а/362/41/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р.

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в місті Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Суть спору. Процедура

У червні 2025 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з указаним позовом заявою, у якому просить скасувати постанову інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Грушецького Анатолія Миколайовича серії ЕНА № 4959236 від 13 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень і закрити провадження у справі.

Підставами позову є необґрунтованість і безпідставність оскаржуваної постанови, винесення останньої з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушення з огляду на це прав позивача. Так, позивач, з-поміж іншого, зазначив, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень за те, що він у м. Києві на Харківському шосе керував автомобілем і надавав послуги з перевезення пасажирів, не мав елемента укомплектування автомобіля – аптечки, чим порушив пункт 31.4 ПДР України, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Позивач стверджує, що не допускав порушень вимог ПДР України та протиправно притягнутий до адміністративної відповідальності.

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 25 червня 2025 року передав справу за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою від 15 серпня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області відкрив провадження у справі.

Цією ж ухвалою суд витребував у відповідача протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду належним чином засвідчену копію постанови від 13 червня 2025 року серії ЕНА № 4959236 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП і всіх документів (відомостей), на підставі яких винесена зазначена постанова, в тому числі записи з відповідних відеореєстраторів, на яких зафіксовано факт виявлення адміністративного правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення.

До того ж, зазначеною ухвалою Васильківський міськрайонний суд Київської області відстрочив позивачу сплату судового збору в розмірі 605,60 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою від 21 серпня 2025 року Васильківський міськрайонний суд Київської області зупинив провадження у справі до розгляду Шостим апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року про передачу справи за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Постановою від 16 лютого 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року – без змін.

29 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Васильківського міськрайонного суду Київської області та 04 травня 2026 року передані судді Поповичу О.В.

Ухвалою від 04 травня 2026 року суд поновив провадження у справі та, з-поміж іншого, повторно запропонував відповідачу протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду відзив на позов і зобов`язав його протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду належним чином засвідчену копію постанови від 13 червня 2025 року серії ЕНА № 4959236 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП і всіх документів (відомостей), на підставі яких винесена зазначена постанова, в тому числі записи з відповідних відеореєстраторів, на яких зафіксовано факт виявлення адміністративного правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позову представник відповідача наполягає на правомірності оскаржуваної постанови. Зокрема, представник відповідача зазначив, що Інспектор під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відреагував на адміністративне правопорушення, провів розгляд справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, а тому оскаржувана постанова винесена в межах повноважень, в порядку та у спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Станом на день ухвалення цього рішення відповідач доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду не подав, пославшись на закінчення визначеного відомчою інструкцією строку зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів.

Встановлені судом фактичні обставини

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 13 червня 2025 року серії ЕНА № 4959236 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Згідно з цією постановою 13 червня 2025 року о 01:04:22 в місті Києві на Харківському шосе ОСОБА_1 керував автомобілем Chevrolet Bolt EV д.н.з. НОМЕР_1 та надавав послуги з перевезення пасажирів, не мав елемента укомплектування автомобіля – аптечки, чим порушив п. 31.4 ПДР – керування ТЗ, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації України та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 340,00 грн.

Незгода позивача з указаною постановою та твердження про порушення його прав зумовили звернення до суду з позовом, що розглядається.

Нормативно правове регулювання і мотиви, з яких виходить суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Диспозицією статті 183 КУпАП установлено відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб`єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

У Рішенні від 10 лютого 1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Висновки суду

Як уже зазначено, станом на день ухвалення цього рішення відповідач доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду не подав, що свідчить про невиконання ним визначеного частиною другою статті 77 КАС України обов`язку.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову не можна визнати обґрунтованою.

Отже, позов належить задовольнити.

Щодо розподілу судових витрат

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ставка судового збору за звернення з цим позовом становить 605,60 гривень.

З огляду на результат розгляду справи та беручи до уваги, що суд відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відповідні судові витрати належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь спеціального фонду Державного бюджету України, як це обумовлено статтею 9 указаного Закону.

Керуючись статтями 2, 6, 139, 244-246, 286 КАС України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 .

2. Скасувати винесену Інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону 2 полку Управління патрульної поліції у місті Києві старшого лейтенанта поліції Грушецький Анатолієм Миколайовичем постанову від 13 червня 2025 року серії ЕНА № 4959236, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень, і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення. Відповідно до статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 30 червня 2026 року.

Суддя О.В. Попович