Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №607/2852/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.06.2026 Справа №607/2852/26 Провадження №2/607/3225/2026

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Марциновської І.В.,

за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Дячук С.І.,

представника третьої особи Паславської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є бабусею малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якої є відповідач.

Батько дитини, ОСОБА_4 , який є сином позивача, 05.12.2025 зник безвісти в м. Покровську Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання та службових обов`язків із захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії Російської Федерації.

Мати дитини, ОСОБА_2 , не проживає разом із донькою з 2021 року та з того часу не підтримує з нею постійного контакту. Позивачу також не відоме місце перебування відповідача. 10.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до поліції із заявою про встановлення місця проживання та перебування ОСОБА_2 , що підтверджується копією талона-повідомлення єдиного обліку № 59665 від 11.10.2025. Однак відповідач відмовилася повідомити своє місце проживання.

Починаючи з 2021 року відповідач не брала жодної участі у вихованні дитини, а всі батьківські обов`язки щодо доньки виконував її батько - ОСОБА_4 . Однак у 2025 році ОСОБА_4 був мобілізований до лав Збройних Сил України, і з того часу про дитину піклуються позивач, її чоловік - дід дитини ОСОБА_5 , а також рідна сестра дитини по материнській лінії - ОСОБА_6 .

Позивач зазначила, що ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком № 128 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 02.05.2023. Починаючи з 2022 року витрати на виготовлення лікувальних корсетів для дитини несе позивач. Тепер дитина проживає разом із позивачем.

Відповідач не виходить на зв`язок із дитиною, не цікавиться станом її здоров`я, вихованням, навчанням та не проявляє будь-якої зацікавленості у спілкуванні з нею. Така поведінка відповідача є свідомою та винною, оскільки вона умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини. Будь-який психологічний чи емоційний зв`язок між дитиною та матір`ю відсутній.

Позивач також зазначила, що відповідач позбавлена батьківських прав щодо своєї старшої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, відповідач неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень.

За таких обставин позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористалася наданим ст. 174, 178 ЦПК України правом та відзив із запереченнями проти позову до суду не подала.

3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

16.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Зобов`язано орган опіки та піклування Тернопільської міської ради надати письмовий висновок щодо розв`язання даного спору.

19.05.2026 усною ухвалою без оформлення окремого процесуального документа закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 17.06.2026.

4. Процедура та позиції сторін і третьої особи у судовому засіданні

17.06.2026 у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Дячук С.І. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю. Не заперечували проти здійснення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Позивач додатково пояснила, що після того, як її син та відповідач припинили спільне проживання, дитина залишилась проживати з батьком та відповідач не виявила бажання забрати дитину з собою. У подальшому після зникнення сина позивач знову пропонувала відповідачу, щоб та забрала доньку проживати до себе, однак відповідач відмовилась. Зазначила, що онучка є особою з інвалідністю і потребує постійного лікування. Відповідач станом здоров`я дитини не цікавиться, а позивач та її чоловік без опіки не мають права приймати рішення, пов`язані з лікуванням онучки. Зараз саме позивач з чоловіком повністю забезпечують дитину матеріально, піклуються про її стан здоров`я, навчання, духовний розвиток та створюють усі умови для нормального проживання онучки. Пояснила, що відповідач тривалий час зловживає алкогольними напоями. З 2021 року відповідач не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини, а навпаки просить гроші у доньки. За весь період навчання дитини відповідач лише один раз відвідувала школу, де навчається дитина, перебуваючи при цьому у стані алкогольного сп`яніння. Зазначила, що місце проживання відповідача їй невідоме, у зв`язку з чим вона навіть зверталася до органу поліції із заявою про розшук відповідача. Однак остання повідомила працівникам поліції, що не бажає зустрічатись та спілкуватись з донькою. Будь-який емоційний зв`язок між дитиною та відповідачем відсутній. Пояснила, що ні вона, ні її чоловік не чинять відповідачу жодних перешкод для виховання та спілкування з донькою. Однак відповідач з власного бажання, умисно не виконує свої материнські обов`язки.

Представник позивача додатково пояснила, що батько дитини зник безвісти, мати самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. Наразі у дитини немає законного представника, що позбавляє її можливості отримувати грошове забезпечення як донька військовослужбовця. Також виникають проблеми під час лікування дитини, оскільки позивач не має законних повноважень вирішувати ці питання. Відтак адвокат вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини, оскільки надасть позивачу можливість встановити опіку над онучкою та на законних підстав здійснювати належний догляд за дитиною. При цьому відповідач не позбавлена можливості відновити свої батьківські права, якщо виявить на це бажання.

17.06.2026 у судовому засіданні уповноважений представник Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради Паславська О.І. висловила думку про необхідність задоволення позову. Пояснила, що відповідач двічі викликалась на засідання комісії з питань захисту прав дитини для розгляду питання щодо доцільності позбавлення її батьківських прав, однак на жодне засідання не з`явилася. Вказала, що під час спілкування з дитиною встановлено, що дитина емоційно прив`язана до бабусі та дідуся. Також дитина повідомила, що бажає, щоб її мати позбавили батьківських прав.

17.06.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що є чоловіком позивача та дідусем ОСОБА_3 . Свідок показав, що дитина постійно проживає разом із ним та позивачем. Мати дитини зловживає алкоголем та жодної участі у вихованні дитини не приймає.

17.06.2026 у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що є донькою відповідача та рідною сестрою ОСОБА_3 по матері. Свідок показала, що відповідач жодної участі у вихованні ОСОБА_3 не приймає, її вихованням займаються дідусь та бабуся. Перешкод у спілкуванні та вихованні дитини відповідачу ніхто не чинить. Вказала, що відповідач також була позбавлена батьківських прав і щодо неї у зв`язку з неналежним виконанням батьківських обов`язків. Також показала, що близько спілкується з ОСОБА_3 та знає, що дівчинка останнім часом почала боятись маму, яка поводиться агресивно, постійно вимагає від доньки грошей.

17.06.2026 у судовому засіданні дитина ОСОБА_3 повідомила, що зараз проживає разом із бабусею та дідусем. До 2025 року її вихованням займався лише батько. З матір`ю вона періодично спілкувалася, оскільки хотіла зблизитися з нею. Однак згодом вона зрозуміла, що мати не хоче змінюватися та підтримувати з нею тісний зв`язок, натомість лише використовує її та маніпулює нею. Зазначила, що раніше періодично зустрічалася з матір`ю, і під час таких зустрічей мати завжди просила у неї гроші. Востаннє зустріч з мамою відбулася у березні 2026 року, під час якої мати поводилася агресивно, що змусило її відчувати страх. Також вказала, що мати її не підтримує, не цікавиться її життям та здоров`ям, не вітає її зі святами і не дарує подарунків. Зазначила, що бабуся та дідусь пояснили їй, чому вони звернулися до суду і вона не заперечує, щоб маму позбавили батьківських прав.

17.06.2026 у судове засідання відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, в тому числі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, не з`явилася. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд дійшов переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради № 1809/28-03 від 03.10.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно із сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_7 № 405 від 07.12.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гранатометник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 , призваний на військову службу по мобілізації, 05.12.2025 зник безвісти в населеному пункті Покровськ Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання та службових обов`язків по захисту територіальної цілісності і суверенітету України від збройної агресії російської федерації.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025211040001991 за фактом зникнення безвісти ОСОБА_4 .

Як вбачається з відповіді Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області № 157177-2025 від 07.11.2025, у відповідь на звернення ОСОБА_1 проведено перевірку, в ході якої встановлено, що громадянка ОСОБА_2 відмовляється спілкуватися та повідомляти місце свого перебування.

Відповідно до медичного висновку № 128 від 02.05.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю.

Згідно із довідкою ФОП ОСОБА_11 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз «Правобічний грудопоперековий сколіоз IV ступеня», у зв`язку із чим вона проходить лікування з корсетом «Шепо».

Згідно із квитанціями до платіжної інструкції на переказ готівки № 196 від 10.01.2025, № 68016871 від 18.12.2023, № 65036868 від 13.03.2023 ОСОБА_1 здійснювала оплату на користь ФОП ОСОБА_11 за виготовлення корсетів для ОСОБА_3 .

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.12.2019 у справі № 607/28741/19 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05.09.2024 у справі № 607/18595/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 156 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 542 від 22.04.2026, вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_2 життям дитини не цікавиться, участі у її вихованні не бере, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її навчанням та матеріально не допомагає. Малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини вказала, що підтримує позовні вимоги про позбавлення батьківських прав матері. Також органом опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_3 наразі проживає разом з бабою та дідом, які забезпечують її усім необхідним.

2. Норми права, які застосував суд

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Такий обов`язок батьків передбачений і ч. 2 ст. 150 СК України.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 180 СК України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Частина 2 ст. 182 СК України визначає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімально необхідний рівень матеріального забезпечення дитини відповідного віку встановлений на законодавчому рівні.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум з 01.01.2026 на дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Батько дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 зник безвісти в м. Покровську Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання та службових обов`язків із захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії Російської Федерації.

Суд встановив, що починаючи з 2021 року відповідач фактично самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо доньки. З цього часу вона не проживає разом із дитиною, не бере участі у її вихованні, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням, духовним розвитком, не забезпечує її матеріального утримання та не підтримує з нею регулярних особистих контактів.

Зазначені обставини підтверджуються узгодженими між собою поясненнями позивача, показаннями свідків, поясненнями самої дитини, висновком органу опіки та піклування, а також письмовими доказами, дослідженими судом. Відповідач жодних доказів, які б спростовували наведені обставини або свідчили про існування поважних причин невиконання нею батьківських обов`язків, суду не надала.

Отже, суд доходить висновку, що невиконання відповідачем батьківських обов`язків має не випадковий чи тимчасовий характер, а є тривалим, систематичним та свідомим, що свідчить про винне ухилення від їх виконання у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Суд бере до уваги, що після вибуття батька дитини у зв`язку з проходженням військової служби та його подальшого зникнення безвісти відповідач не виявила наміру перебрати на себе виконання батьківських обов`язків. Навпаки, як встановлено під час судового розгляду, вона відмовилася забрати доньку до себе, не забезпечила її догляд, лікування та утримання, унаслідок чого фактичне забезпечення всіх життєвих потреб дитини здійснюють бабуся та дідусь.

Саме ці обставини, а не сам факт зникнення безвісти батька, свідчать про подальше свідоме самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків.

З наданих суду письмових доказів вбачається, що протягом тривалого часу саме позивач здійснювала витрати, пов`язані з лікуванням дитини та виготовленням лікувальних корсетів. Водночас будь-яких доказів участі відповідача у фінансовому забезпеченні лікування, придбанні необхідних медичних виробів чи вчиненні інших дій, спрямованих на виконання обов`язку щодо утримання та піклування про дитину, матеріали справи не містять.

Такі обставини свідчать не лише про невиконання відповідачем обов`язку щодо матеріального утримання дитини, а й про її байдужість до стану здоров`я доньки, яка є дитиною з інвалідністю та потребує постійного лікування.

Суд також враховує висловлену у судовому засіданні думку дитини щодо позбавлення матері батьківських прав. При цьому суд виходить із того, що відповідно до ст. 171 СК України думка дитини підлягає врахуванню залежно від її віку та рівня розвитку, однак не має наперед визначального значення. Зазначена позиція оцінюється судом у сукупності з іншими доказами та узгоджується з встановленими у справі обставинами.

Суд також бере до уваги, що відповідач раніше була позбавлена батьківських прав щодо іншої дитини. Зазначена обставина сама по собі не є підставою для позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 та не звільняє суд від обов`язку встановити наявність передбачених законом підстав саме у цій справі. Водночас вона характеризує ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків та оцінюється судом виключно у сукупності з іншими дослідженими доказами.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09, рішення від 17.07.2015) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи пропорційність втручання у право відповідача на сімейне життя, суд враховує наведені критерії Європейського суду з прав людини та виходить із того, що у цій справі визначальними є саме найкращі інтереси дитини. З огляду на встановлене тривале самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків, відсутність будь-яких ознак зміни її поведінки та забезпечення дитині належних умов проживання бабусею і дідусем, суд доходить висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав є пропорційним втручанням у її право на повагу до сімейного життя.

Неподання відповідачем відзиву та її неявка у підготовчі/судові засідання самі по собі не є підставою для задоволення позову. Водночас така процесуальна поведінка призвела до того, що наведені позивачем обставини не були спростовані жодними належними і допустимими доказами, а матеріали справи не містять відомостей про існування об`єктивних причин невиконання відповідачем батьківських обов`язків.

Оцінивши всі зібрані у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідач протягом тривалого часу без поважних причин свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньки ОСОБА_3 , не забезпечує її виховання, матеріального утримання, належного догляду, лікування та духовного розвитку, не підтримує з нею особистих стосунків і не виявляє наміру змінити свою поведінку. Доказів існування об`єктивних обставин, які б перешкоджали відповідачу виконувати батьківські обов`язки, матеріали справи не містять.

Таким чином суд встановив наявність усіх елементів ухилення від виконання батьківських обов`язків, а саме: тривале невиконання відповідачем обов`язків щодо виховання та утримання дитини, свідомий характер такої поведінки, відсутність поважних причин її самоусунення та відсутність наміру змінити свою поведінку.

За таких обставин суд вважає доведеними підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав.

Враховуючи принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, характер та тривалість поведінки відповідача, відсутність будь-яких ознак відновлення нею виконання батьківських обов`язків, а також необхідність забезпечення дитині стабільного правового статусу та належного захисту її прав, суд доходить висновку, що позбавлення відповідача батьківських прав у цій справі є необхідним, пропорційним та таким, що відповідає найкращим інтересам дитини.

При цьому суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.

На виконання вимог ч. 3 ст. 166 СК України суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини.

Вирішуючи питання про спосіб визначення розміру аліментів, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, доказів наявності у неї постійного, нерегулярного або мінливого доходу чи відсутності доходу суду не надано. Водночас визначення аліментів у частці від заробітку (доходу) є більш гнучким способом забезпечення інтересів дитини, оскільки дозволяє автоматично коригувати розмір утримання залежно від зміни матеріального стану платника аліментів та виключає необхідність повторного звернення до суду у разі зміни доходів.

З урахуванням встановлених обставин справи, принципу пріоритетності найкращих інтересів дитини та відсутності даних про неможливість відповідача працювати і отримувати дохід, суд дійшов висновку, що стягнення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача є найбільш справедливим, відповідає вимогам ст. 181-183 СК України та забезпечить належний баланс між інтересами дитини і платника аліментів.

ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог

За таких підстав суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітньої дитини ОСОБА_3 , а тому позов є обґрунтованим, доведеним, а відтак таким, що підлягає задоволенню.

Також дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає справедливими та фінансово можливими для відповідача і достатніми для забезпечення належного рівня дитини аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.

IV. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 1064,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 4282-4247-6452-0607 від 06.02.2026. Сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133, 141, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про позбавлення батьківських прав задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 06.02.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 20 копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Дячук Сніжанна Ігорівна, місцезнаходження: провулок Шевченка, буд. 7, с. Буцнів, Тернопільський район, Тернопільська область.

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т.Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43459222.

Суддя І. В. Марциновська

Повне судове рішення складено 26.06.2026.