Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №606/945/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/945/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

номер кримінального провадження 12026211080000085, внесеного 01.05.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка, Теребовлянського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою,тимчасово непрацюючого, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимого вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 06.05.2026 за ч.1 ст.382 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11900 грн, який сплачено 18.05.2026,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля зазначене кримінальне провадження,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2025 постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області у справі №606/618/25, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Надалі, ОСОБА_3 , будучи ознайомленим із постановою Теребовлянського районного суду від 16.12.2025 у справі № 606/618/25, маючи реальну можливість її виконувати в частині позбавлення права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання діючи з прямим умислом, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст. 129 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що Haбpaли законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керував транспортним засобом, чим ухилявся від виконаня постанови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від

16.12.2025 у справі № 606/618/25, за наступних обставин.

Так, 08.04.2026 об 11:35 год. ОСОБА_3 , пересуваючись вулицею Центральною в с. Іванівка Тернопільського району Тернопільської області, на виїзді з вказаного населеного пункту в сторону с. Ілавче Тернопільської області в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діючи з прямим умислом, будучи обізнаним постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від № 606/618/25 про позбавлення його права керування транспортний засобами, яка набрала законної сили, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Jetta», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні описаного в обвинувальному акті кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив, що знаючи про наявність постанови суду, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, 08.04.2026 керував транспортним засобом. У вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 винен в умисному невиконані постанови суду, що набрала законної сили, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог статті 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом?якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно статті 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України не встановлені.

Обставинами, які пом?якшують покарання обвинуваченого згідно статті 66 КК України є визнання вини, щире каяття.

Відповідно до вимог, визначених у статтях 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом враховується, особа винного, його вік, стан здоров`я, а також те, що він вину визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, його поведінку до, під час та після вчиненого правопорушення.

Враховуючи наведене, керуючись принципами індивідуалізації покарання, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді штрафу в дохід держави.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 800 (вісімсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 13600 (тринадцять тисяч шістсот) грн.

Речові докази у провадженні: відеозаписи із назвами: "export-79nkx", "export-ggpia" та "document_5381803182500390984", які знаходяться на оптичному диску DVD-R, який зберігається при матеріалах кримінального провадження №12026211080000085 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1