Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №346/3675/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3675/25

Провадження № 22-ц/4808/888/26

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Баркова В.М., Василишин Л.В.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвоката Голіней Л.Д., представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Гринів Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2026 року, ухвалене суддею Васильковським В.В. у м. Коломия, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним горищем,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 , 18.07.2025 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним горищем.

Позов мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Власницею квартири АДРЕСА_2 є відповідачка у справі ОСОБА_2 . Їхній будинок одноповерховий. В той час, коли він знаходився у відрядженні, його сусідка ОСОБА_3 без погоджень з ним стала проводити переобладнання їхнього спільного горища на свій власний розсуд. Пізніше, коли він через власний вхід піднявся на спільне горище, йому стало відомо, що відповідачка облаштувала там собі додаткову житлову площу. Горище побачив облаштованим міжкімнатними стінами та перегородками. Воно було умебльовано і заставлено речами домашнього вжитку. Коли він почав розпитувати відповідачку про законність її дій щодо привласнення спільного горища, вона нічого не відповіла на його запитання, встановила камеру зовнішнього спостереження і на його спроби піднятися на горище у своїх справах, викликала поліцію охорони. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Посилаючись на те, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спільною власністю багатоквартирного будинку, просив зобов`язати її усунути йому перешкоди в користуванні спільним горищем в будинку АДРЕСА_3 шляхом знесення (демонтажу) за власний рахунок стін, зведених на горищі та винесення з горища всіх предметів побуту та меблів, належних відповідачці, судові витрати покласти на відповідачку.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним горищем.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не довів порушення його прав, оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилався в позові, а саме, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні горищем, зробила там переобладнання та облаштувала стінами; жодного доказу на підтвердження цього позивачем не надано.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погодившись з рішенням суду, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зокрема, зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги його звернення до відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та до депутата щодо самовільного зайняття відповідачкою горища, самовільної його перебудови, оскільки сам факт звернення свідчить про те, що є спір щодо фактичного користування горищем, яке повинно бути у спільному користуванні всіх мешканців, наявність конфлікту з цього приводу та перешкод.

Стверджує, що самоуправство відповідачки також підтверджується фотографіями, які додані ним до матеріалів справи, однак не взяті судом до уваги, на яких видно встановлення нових балок та стіни з дверним пройомом, те, що проводяться ремонтні роботи, зокрема, оббивання лісками приміщення горища. Через такі дії відповідачки у нього з`явилися плями та тріщини на стелі та по всій кімнаті тріщини, оскільки відповідачка проводить будівельні роботи, не звертаючи увагу на норми та правила ДБН, зокрема, встановлює стіну на середині кімнати позивача, а не по стіні першого поверху. Згідно з копією листа від 15.07.1998 року, виданого Коломийським управлінням житлово-комунального господарства йому дозволено за власний рахунок влаштувати вхід на горище з веранди його квартири, дерев`яну веранду, яка в багатьох місцях прогнила, замінити цегляною без порушень попередніх розмірів веранди. Отже, стверджує, що він отримав дозвіл, навіть, на облаштування входу на горище, в той час як відповідачка не має жодного дозвільного документу на облаштування горища та спорудження там особистих кімнат. Вона, всупереч нормам ч.2 ст. 382, ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України, не одержала згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку, зокрема, його згоди для використання горища, зокрема, над його квартирою. У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачки до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на переобладнання горища над квартирою. Вказане свідчить про те, що відповідачка не дотрималася встановленого законом порядку здійснення перепланування та самовільно, на власний розсуд, без одержання згоди органу місцевого самоврядування і погодження інших співвласників багатоквартирного будинку облаштувала горище.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Зокрема, зазначає, що на обґрунтування позовних вимог позивачем не було надано жодних доказів, які б вказували на створення перешкод з її боку у користуванні спільним горищем, не доведено порушення його прав щодо порядку користування спільним горищем, та у чому саме полягає порушення його прав користування спільним горищем.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не взято до уваги саме звернення позивача до депутата та Відділу з питань ДАБК, а не те, що вона, ОСОБА_2 , чинить перешкоди у користуванні спільним горищем.

Додані позивачем фото таблиці вважає неналежними доказами, оскільки неможливо встановити, де саме та коли їх зроблено, які об`єкти на них зображені та що вони підтверджують у цій справі.

Окрім того, вказує, що позивач разом зі своєю покійною матір`ю облаштували собі вхід на горище, до якого має вільний доступ. Жодних перешкод позивачу у користуванні горищем вона не чинить. Більше того, вказує, що це позивач постійно чинить тиск на неї щодо горища, вчиняє дії, які призводять до пошкодження спільного майна, навмисно створює конфліктні ситуації, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася до поліції та служби охорони, що підтверджується талонами-повідомленням єдиного обліку від 18.09.2025 №21976, від 28.10.2025 №24115, від 28.10.2025 №24141, від 31.10.2025 №24311, від 12.03.2026 №4390, та від 10.04.2026 №5867.

Також звертає увагу, на пропуск позивачем строків позовної давності щодо заявлених позовних вимог, оскільки він ще у 2016 році звертався до депутата Коломийської міської ради з метою усунення перешкод у користуванні спільним горищем, а з позовом звернувся у липні 2025 року. Це є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Посилаючись на зазначене, відповідачка просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

У засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Голіней Л.Д. доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник ОСОБА_2 адвокат Гринів Я.В. апеляційну скаргу не визнала.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Коломийської районної державної нотаріальної контори Петрук О.Л., спадкоємцем зазначеного в зазначеному свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1921 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 1/3 (однієї третьої) частки квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 19,5 квадратних метри, загальною площею 29,2 квадратних метри, що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого бюро по приватизації державного житлового фонду м. Коломия 26 грудня 2000 року, згідно з розпорядженням (наказом) № 8426 від 08 вересня 2000 року та зареєстрованого в Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації 12 липня 2001 року в реєстрову книгу № 43 за реєстровим № 4901 (а.с. 18).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 75407364 від 10.12.2016 року позивачу на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки 1/3, належить квартира, загальною площею 29,2 кв м, житлова площа 19.5 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 19-20).

Відповідно до відповіді №25/02.4-11 від 13.05.2025 року, наданої позивачу Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю, повідомлено, що до закінчення воєнного стану відсутні правові підстави для проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 8-10).

Згідно з депутатським зверненням щодо заходів реагування на незаконну реконструкцію нежитлового приміщення (горища) в житловому будинку за адресою АДРЕСА_5 від 06.07.2016 року, до депутата Коломийської міської ради Яцяк О.М., звернувся з письмовою заявою мешканець м. Коломиї ОСОБА_1 з проханням вжити заходів реагування на незаконну реконструкцію нежитлового приміщення (горища) його сусідкою ОСОБА_2 , яка проживає за тією ж адресою в квартирі АДРЕСА_2 . Зі слів ОСОБА_1 усної чи письмової згоди на переобладнання горища він не давав, міським відділом архітектури містобудування, містобудівні умови та обмеження на реконструкцію нежитлового приміщення (горища) буд. АДРЕСА_3 , його сусідці ОСОБА_2 , не видавались. Проведення робіт по переплануванню та/або переобладнанню приміщення, влаштуванню (зміні функціонального призначення) в житлових будинках без вищевказаних дозволів вважаються самовільними, а фізичні чи юридичні особи, що здійснили самовільне перепланування або переобладнання несуть відповідальність, передбачену законодавством (а.с. 11).

Відповідно до відповіді №Я-12/1009/404 від 06.07.2016 року, наданого Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Держархбудінспекції, ведення якого розпочато з 20.05.20 року інформація щодо наявності у ОСОБА_2 дозвільних документ на виконання будівельних робіт по АДРЕСА_3 станом на час надання відповіді відсутня (а.с. 15).

Згідно з відповіддю від 15.07.1998 року, наданої Коломийським управлінням житлово-комунального господарства дозволено ОСОБА_1 за власний рахунок влаштувати вхід на горище з веранди його квартири, дерев`яну веранду, яка в багатьох місцях прогнила, замінити цегляною без порушень попередніх розмірів веранди (а.с.17).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.07.1994 року ОСОБА_2 , належить 1/3 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 42).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положенням ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положенням ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи позицію позивача, місцевий суд зазначив, що основними доводами позивача є те, що відповідачка, без погодження з ним стала проводити переобладнання їхнього спільного горища на свій власний розсуд, а саме: облаштувала там собі додаткову житлову площу; позивач побачив горище облаштованим міжкімнатними стінами та перегородками, воно було мебльовано і заставлено речами домашнього вжитку.

Підставами для захисту права власності або права користування нерухомим майном у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо нерухомого майна, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Схожі висновки, висловлені Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 22.09.2022 у справі №924/1146/21, від 06.10.2022 у справі №922/2013/21, від 17.11.2022 у справі №904/7841/21.

Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Оцінивши докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів порушення його прав, оскільки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався у позові, а саме, що відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні горищем, зробила там переобладнання та облаштувала стінами, а тому правильно відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги звернення позивача до відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю та до депутата щодо самовільного зайняття відповідачкою горища, самовільної його перебудови, оскільки сам факт звернення свідчить про те, що є спір щодо фактичного користування горища, яке повинно бути у спільному користуванні всіх мешканців, наявність конфлікту з цього приводу та перешкод, колегія суддів відхиляє, оскільки такі звернення свідчать або можуть свідчити про наявність спору між сторонами, однак жодним чином не доводять те, що право позивача було порушене відповідачкою.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що самоуправство відповідачки також підтверджується фотознімками, які додані ним до матеріалів справи, однак не взяті судом до уваги, не заслуговує на увагу, оскільки суд дав належну оцінку вказаним фотознімкам, дійшовши правильного висновку, що такі не підтверджують факту створення перешкод для користування горищем. Крім того, такі фотографії є неналежними доказами, оскільки неможливо встановити, де саме та коли їх зроблено, які об`єкти на них зображені та що вони підтверджують у цій справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач має доступ до горища з приміщення своєї квартири. Цю обставину підтвердила його представник у судовому засіданні і це також встановлено із тексту позовної заяви. Наявність побутових речей на горищі, які належать відповідачці, а також встановлення дерев`яних конструкцій не свідчить про те, що позивач не має можливості користуватися горищем нарівні з відповідачкою і також не свідчить про те, що такі дії відповідачки вимагали спеціальних дозволів, адже не доведено, що мало місце втручання у несучі конструкції будинку.

Отже, позивач не довів факту порушення його права користування горищем.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: В.М. Барков

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 01 липня 2026 року