Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №308/4231/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4231/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород, кримінальну справу №308/4231/26 кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026071030000285 від 12.03.2026 року про обвинувачення,–

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , учасника бойових дій, не одруженого, інваліда ІІІ групи, не судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

сторона обвинувачення :

прокурора – ОСОБА_4

сторона захисту:

обвинуваченого – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

12.03.2026 о 12:00 год. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходячись на прибудинковій території біля Комунального закладу «Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» Закарпатської обласної ради, що знаходиться за адресою м. Ужгород, вул. І. Чендея, буд. N?12, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, проявляючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в ньому правила, норми поведінки, з хуліганських спонукань, достовірно розуміючи, що використання пневматичного пістолету у громадських місцях без дотримання встановлених правил безпеки - заборонено, усвідомлюючи, що його дії є очевидними для інших громадян, а саме, що поруч знаходяться працівники та відвідувачі Закарпатського обласного музично-драматичного театру, прагнучи продемонструвати свою зневагу до загальноприйнятих правил та норм поведінки у суспільстві, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у застосуванні заздалегідь заготовленого предмета - пневматичного пістолету «Borner ПМ 49» калібру 4,5 мм., спорядженого магазином із кульками, який оточуючі сприйняли як реальну загрозу для їх життя та здоров?я, без будь-яких на те підстав, здійснив 4-ри постріли із вказаного предмету в напрямку скляних вітрин театру, за якими знаходились відвідувачі. В результаті даних пострілів, скляну вітрину було пошкоджено, а роботу закладу було суттєво порушено.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_3 , які виразились у здійсненні 4-ох пострілів із пневматичного пістолету, був грубо порушений громадський порядок, що призвело до припинення нормальної діяльності підприємства, а саме функціонуванні громадського закладу культури, в період часу з 12:00 год. по 12:24 год. 12.03.2026 та спричинено шумовий ефект, в результаті якого перелякалися відвідувачі та працівники Комунального закладу «Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв» Закарпатської обласної ради, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, ОСОБА_3 своїми діями, які виразились у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням іншого предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.296 КК України.

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. По суті фактичних обставин справи пояснив, що в один із днів точної дати не памятає придбав пневматичний пістолет із кульками для самозахисту. Придбавши пістолет, він вирішив спробувати як він працює і здійснив 3-4 постріли в напрямку скляних вітрин театру. Вказав, що він не знав, що у театрі можуть знаходитись працівники і відвідувачі.

Потерпіла ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вжив всіх передбачених КПК заходів щодо забезпечення її прибуття в судове засідання.

Судом належним чином були виконані вимоги ч. 6 ст. 22 КПК щодо створення необхідних умов для реалізації, зокрема, стороною обвинувачення її процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Верховний Суд у своїх постановах від 02 квітня 2019 року (справа № 214/10541/14-к) та від 15 травня 2019 року (справа № 469/898/15-к) дійшов висновку про те, що якщо суд першої інстанції вжив усіх можливих і необхідних заходів для повідомлення потерпілих та забезпечення їх явки і явки свідків до суду, однак через їх неодноразову неявку до суду був позбавлений можливості провести їх допит для встановлення обставин події та причетності обвинуваченого, то у суду першої інстанції були підстави для ухвалення рішення з урахуванням наданих сторонами доказів, які він мав можливість безпосередньо дослідити в судовому засіданні. Так, хоча суд дійсно повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їх прав і обов`язків, це не означає, що саме на суд покладено безумовний обов`язок забезпечити участь потерпілих, показання яких є ключовим доказом обвинувачення, оскільки доказування вини особи, а, отже, надання відповідних доказів суду, за законом є обов`язком сторони обвинувачення.

Судом неодноразово направлялись на адресу потерпілої судові повістки про її виклик до суду. Отже, потерпіла знала, що в Ужгородському міськрайонному суді здійснюється розгляд даного кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці доходив висновку, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, п. 27, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, п. 41).

Вказане свідчить про відсутність зацікавленості у розгляді кримінального провадження потерпілої ОСОБА_7 , яка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, жодного разу не з`явилася в судові засідання.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що в силу статей 56, 58 КПК України давати пояснення є правом потерпілої сторони, відповідно до положень ст. 325 КПК України, суд зважаючи на думку прокурора, обвинуваченого та захисника вважав можливим за відсутності зазначеної вище потерпілої, з`ясувати всі обставини під час судового розгляду та провести судовий розгляд без вказаної особи.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений, захисник не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Після роз`яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю із застосуванням іншого предмета заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Відповідно до ч. 4 ст. 296 КК України Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов`язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 296 КК України, піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній у відповідності із законом.

Обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, будь-яким психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності на той час не страждав, не страждає на так і в теперішній час, поводиться адекватно. Тому суд визнає його осудним та відповідальним за скоєне.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

Обставиною, яка пом`якшуює покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 66 КК України є щире каяття.

Обставини , які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 296 КК України відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше притягався до кримінальної відповідальності, є учасником бойових дій, згідно свідоцтва про хворобу №2025-0711-1012-5007-7 від 11.07.2025 вбачається, що 23.07.2024 року отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення попереку, верхніх кінцівок з вогнепальним переломом лівої плечової кістки, має ІІІ групу інвалідності та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 всі пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання на певний строк у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України та можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним призначеного покарання, а тому суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з встановленням йому обов`язків згідно ст.76 КК України.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.03.2026 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 10.05.2026 року включно.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.

Вирішуючи питання про зарахування до строку відбування покарання обвинуваченому терміну попереднього ув`язнення на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув`язнення у період з 12.03.2026 року о 17 год. 15 хв. (затримання на підставі ст. 208 КПК України) по 13.03.2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі .

Речові докази:

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Процесуальні витрати.

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, з врахуванням доведеності обвинувачення у суді, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути 1782,80 грн.

Цивільний позов не заявлявся.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.369-371, 373-376 КПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 КК України і призначити йому покарання:

-за ч.4 ст. 296 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він протягом одного року та шість місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення з покладенням на засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в строк відбуття призначеного покарання у виді позбавлення волі, термін попереднього ув`язнення з 12.03.2026 року о 17 год. 15 хв. (затримання на підставі ст. 208 КПК України) по 13.03.2026 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі на підставі ст. 72 ч. 5 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати по справі в розмірі 1782,80 гривень за проведення судових експертиз.

Речові докази:

- желізний предмет зовні схожий на ПМ з нумеруванням 22L170892 та газовий балончик з маркуванням «SAS extra pover» (caution), які було поміщено та вилучено в спец. пакет НПУ №RIC 2175024 - після вступу вироку в законну силу знищити;

- пластикова баночка в середині якої знаходиться мідні кульки 4.5 мм. 1000 шт. та шестегранник, які поміщенні та вилученні в спец. пакет НПУ №NPU 5752783 - після вступу вироку в законну силу знищити;

- тканинний пакет, темного кольору з ручкою, який було поміщено та вилучено в паперовий конверт НПУ - після вступу вироку в законну силу повернути власнику;

- кульки золотистого кольору круглої форми, які було упаковано в спец. пакет НПУ №NPU 5752784 – після вступу вироку в законну силу знищити;

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в Закарпатській апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той же строк із моменту отримання його копії.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1