Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №127/20302/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/20302/26

Провадження № 3/127/4095/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 липня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Антонюк В. В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 687889 від 09.06.2026, водій ОСОБА_1 , 09.06.2026 року о 06:25 год., по вул. Київська в м. Вінниці, керував автомобілем Renault, д.н.з. ТВВНТ74, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку та у повному обсязі на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, тест номер 593, результат позитивний 1,54 проміле, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, суду пояснив, що 09.06.2026 року він стояв на узбіччі службовим автомобілем Renault, д.н.з. ТВВНТ74, який надано військовій частині НОМЕР_1 , де він проходить службу за мобілізацією, волонтерською організацією та який використовується військовими в службових цілях, де очікував іншого солдата ОСОБА_2 з яким мали в подальшому їхати до місця несення служби в м. Калинівка, де мали заступати на добове чергування. Біля його автомобіля зупинився автомобіль патрульної поліції після чого поліцейський чоловічої статі підійшов до нього та перевірив військовооблікові документи та документи на право керування транспортним засобом. ОСОБА_1 повідомив що є діючим військовим та очікує іншого солдата, щоб разом з ним їхати до місця несення служби, на що поліцейський повідомив, що якщо він не хоче, щоб його довго затримували і він не встиг на службу, то має сказати що він не являється військовослужбовцем і тоді працівник поліції не буде повідомляти військову службу правопорядку, він був вимушений так сказати, оскіцльки мав о 7-00 год., вже бути у військовій частині, хоча при цьому і неодноразово говорив, що він є військовим і їде у військову частину, окрім того автомобіль біля якого він був, мав наклейки з написами «ЗСУ», державною символікою і був зареєстрований за благодійною організацією та переданий військовій частині про що було відомо поліцейському, так як він перевірив документи на автомобіль, а потім данні вносив до протоколу. Поліцейський запропонував йому пройти освідування на стан сп`яніння на що він погодився, хоча він лише перебував біля автомобіля та очікував товариша, так як був впевнений, що тверезий, тому що перед цим спиртного не вживав так як у військовій частині перевіряють перед допуском до несення служби в добовому наряді. З незрозумілих причин, поліцейський почав тривалий час «прогрівати» алкотестер та проводити з ним якісь маніпуляції, після чого надав йому для дихання, перший раз він подув в алкотестер так як йому інструктував поліцейський після чого був певний сигнал, поліцейський подивився на алкотестер, його не задовільнив результат, він знов його якось «прогрів» та знов надав йому не змінюючи одноразовий муштук, після чого він знов подув та алкотестер показав результат 1,54 проміле, що його дуже здивувало так як це, з урахуванням його віку та ваги, мало свідчити про стан сильного алкогольного сп`яніння, хоча як видно на записах камери поліцейського у нього немає ознак сп`яніння. Отримавши зазначений показник, поліцейський не запитавши будь-яких його пояснень одразу повідомив своїй колезі щоб вона складала протокол та роздрукував інформацію з алкотерстера, при цьому лише з останнім результатом без першого результату тестування де він був тверезий.

ОСОБА_1 також повідомив, що він не має юридичної освіти і йому було не відомо його право в разі незгоди з результатами алкотесту перевірити їх в спеціалізованому медичному закладі, а поліцейський, який з ним спілкувався та поліцейська, яка весь час була в службовому автомобілі, йому цього права не роз`яснили також йому не було відомо що на етапі складання протоколу він має право користуватись правовою допомогою, поліцейський ввів його в оману так як на 7 хв запису каже, що він може взяти собі адвоката лише на суд. Також при підписанні протоколу поліцейській сказав йому написати, що пояснення надам в суді хоча він і намагався пояснити, що тверезий. У зв`язку з викладеним, просив закрити провадження по справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Відтак, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність у разі керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Підпункт "а" пункту 2.9 Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані, зокрема, алкогольного сп`яніння.

Обов`язковим елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення: керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є стан алкогольного сп`яніння особи, яка керує транспортним засобом.

Однак, досліджені судом матеріли справи викликають обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 , щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб, поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вищезазначених вимог, вважається недійсним.

Згідно з п. 5 розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов 'язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Судом в судовому засіданні оглянуто відеозапис з нагрудної боді камери ІД 472960, з якої вбачається, що відеозапис розпочинається з моменту підготовки алкотестера та не містить інформації про обставини до цього моменту, а саме про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, надав для огляду військово-облікові документи та повідомив, що має заступати в добовий наряд. Окрім того вказаний запис не є постійним та поліцейський вимикав нагрудну камеру ІД 472960, так як згідно першої частини запису він тривав з 06:31 до 06:42 після чого камера була вимкнена та повторно включено о 06:49 год. до 06:54 год.

Відповідно до п. 3 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

П. 4 цієї ж Інструкції передбачає, що огляд на стан сп 'яніння проводиться з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Згідно з п. 5, б, 8 розділу 2 даної інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Пунктом 22 Розділу III Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Як вбачається в відео нагрудної боді камери, поліцейський просив ОСОБА_1 зачекати поки нагріється пристрій, що не пердбачено в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та є грубим порушенням.

Окрім того при зазначенні ОСОБА_1 , що він є військовослужбовцем, працівник поліції попросив про це не говорити, оскільки це займе бага часу і він не встигне вчасно приїхати до військової частини, що є порушенням ст. 266 1 КУпАП, яка передбачає, що військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Огляд на стан алкогольного, сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я

Порядок направлення військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп ’яніння або щодо перебування під впливом, лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що до суду не надано належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а надані ОСОБА_1 пояснення в судовому засіданні та оглянута в судовому засіданні відео фіксація з нагрудної боді камери працівника поліції, дає підстави суду для більш ніж як обґрунтованих сумнівів у винуватості ОСОБА_1 .

Суд враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За встановлених при розгляді справи обставин, суд трактує всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: