Вирок від 29 червня 2026 р. у справі №525/601/25 — Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/601/25

Провадження № 1-кп/525/37/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.06.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 24.01.2025 за №12025170550000078 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Велика Багачка Полтавської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 11.10.2011 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 307, ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, 12.02.2013 ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава невідбута частина покарання замінена на виправні роботи на строк 1 рік 3 місяці 27 днів, відбув покарання повністю 05.09.2014;

- 30.03.2015 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт;

- 22.06.2015 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 18.08.2015 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 389 КК України до 2 років 3 місяців обмеження волі; 12.09.2016 ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області замінено невідбуту частину покарання у виді обмеження волі на виправні роботи з обов`язковим працевлаштуванням з відрахуванням 15% заробітку у дохід держави строком на 01 рік 05 місяців 18 днів; 07.12.2017 ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області звільнено від відбування покарання умовно-достроково на 6 місяців 18 днів;

- 05.02.2018 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 05.03.2021 звільнений з місць позбавлення волі по закінченню строку відбуття;

- 08.04.2025 Великобагачанським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», будучи особою, яка раніше неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства відносно співмешканки ОСОБА_7 , безпідставно, умисно, систематично в період часу з 22.03.2024 по 23.01.2025 вчиняв психологічне та фізичне насильство по відношенню до ОСОБА_7 , що призвело до психологічних страждань останньої.

Кожного разу окремо, на грунті особистих неприязних відносин ОСОБА_6 , знаходячись в будинку та на території подвір`я за адресою: АДРЕСА_1 , провокував словесний конфлікт, під час якого діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій та бажаючи діяти саме таким чином, вчиняв відносно співмешканки ОСОБА_7 психологічне насильство, а саме: виражався нецензурними словами, намагався затіяти бійку, що призводило до психологічних страждань останньої.

22.03.2024 о 16 год. 05 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме: виражався нецензурними словами в її адресу, намагався затіяти бійку, виганяв з дому, чим могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За вказані дії постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Окрім цього, 05 листопада 2024 року о 20 год. 38 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство, а саме: виражався нецензурними словами в її адресу, намагався затіяти бійку, виганяв з дому, чим могла бути завдана шкода психологічному та фізичному здоров`ю потерпілої, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За вказані дії постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не зупиняючись на вчиненому, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на вчинення домашнього насильства відносно співмешканки ОСОБА_7 , ОСОБА_6 23.01.2025 близько 21 год. 25 хв., знаходячись на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння, вчинив домашнє насильство фізичного характеру по відношенню до ОСОБА_7 , а саме: умисно здійснив кидок мобільним телефоном в область верхньої губи, унаслідок чого, згідно висновку експерта №40 від 25.01.2025, остання отримала тілесні ушкодження у вигляді рани, що розташована на верхній губі з правої сторони, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Протиправні дії ОСОБА_6 призвели до фізичних страждань потерпілої ОСОБА_7 , у зв`язку з чим остання звернулася до працівників поліції.

Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи №215 від 24.03.2025: на даний час ОСОБА_7 перебуває в стані психоемоційної напруги, що супроводжується підвищеною знервованістю, острахом за свою безпеку, відчаєм, побоюванням та очікуванням конфліктів зі співмешканцем. Описані обставини зумовлюють порушення нормальної життєдіяльності та відпочинку досліджуваної, погіршення умов повсякденного функціонування, наявність постійних конфліктних умов, необхідність систематичного залучення додаткових ресурсів для відновлення самовладання, чим істотно знижують загальну якість її життя, спричиняють психологічні (моральні) страждання. Конфліктна поведінка ОСОБА_6 постає для ОСОБА_7 психотравмуючою та викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін ОСОБА_7 .

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному. Суду пояснив, що потерпіла ОСОБА_7 є його співмешканкою, вони спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільних дітей, але у зареєстрованому шлюбі не перебувають. Дійсно у січні 2025 року, точної дати він не пам`ятає, після 21 години, вони зі співмешканкою, сином, невісткою та ОСОБА_8 , спільно вживали алкогольні напої по АДРЕСА_2 . Усі були в стані сильного алкогольного сп`яніння. Він сидів за столом та щось дивився в телефоні, потерпіла сиділа ліворуч від нього та щось говорила, чим образила його. Він розсердився та кинув мобільний телефон, який тримав в руках, у потерпілу ОСОБА_7 , розбивши їй губу. Він після цього пішов додому, а потерпіла, заклеївши рану туалетним папером, продовжила вживати алкогольні напої. Удома він ліг спати, після цього приїхали працівники поліції. Обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що він притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, застосовував відносно потерпілої фізичне насильство, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності. Повідомив, що усвідомив протиправність своїх дій, розуміє, що чинив неправильно, обіцяє, що більше таке не повториться, просив суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_7 будучи допитаною у ході проведення досудового розслідування слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України, суду повідомила, що 23 січня 2025 вона зі співмешканцем ОСОБА_6 вдома у старшого сина вживали алкогольні напої. Її співмешканець ОСОБА_6 на грунті ревнощів кинув у неї свій мобільний телефон, унаслідок чого розбив їй губу. Вона з ОСОБА_6 разом проживає однією сім`єю 22 роки. Обвинувачений систематично вчиняє відносно неї психологічне та фізичне насильство, зламав їй руку. Вона боїться давати покази у присутності обвинуваченого, оскільки він їй погрожує. З жовтня 2024 року по січень 2025 року ОСОБА_6 5 разів застосовував відносно неї фізичне насильство: побиття. ОСОБА_6 засуджено за статтями 122 та 125 КК України. Психологічний тиск з боку обвинуваченого вона відчуває кожного дня, він її словесно ображає, виганяє з дому, потім шукає. Повідомила, що не бажає, щоб ОСОБА_6 був ув`язнений, хоче, щоб він змінив своє відношення до неї.

Потерпіла ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилася, її представник адвокат ОСОБА_9 подав на адресу суду заяву про розгляд справи без участі потерпілої ОСОБА_7 , у зв`язку з проходженням нею військової служби, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 покладається на розсуд суду ( а.с. 114-117).

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється:

-висновком №40 судово-медичної експертизи від 28.01.2025, згідно якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 у неї були виявлені тілесні ушкодження: рана, що розташована не верхній губі справа, яка утворилася від одноразової дії твердого тупого предмету, по давності утворення може відповідати даті 23.01.2025 та по ступеню тяжкості відноситься до легких лісних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я ( а.с. 132);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 04.02.2025 за участі потерпілої ОСОБА_7 з відеозаписом до нього, де потерпіла розповіла та на статистові показала обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 23.01.2025 ( а.с. 133-135);

-додатковим висновком експерта №220 судово-медичної експертизи від 29.05.2025, згідно якого гр. ОСОБА_7 у своїх показах (протокол проведення слідчого експерименту від 04.02.2025) вказала «… взявши мобільний телефон кинув по мені в область правої губи та розбив мені губу...» та показала на фототаблиці. Ураховуючи характер, локалізацію тілесного ушкодження виявленого на тілі гр. ОСОБА_7 , експерт вважає, що воно могло утворитися за вищевказаних обставин ( а.с. 136);

-висновком експерта №215 від 24.03.2025, згідно якого на даний час ОСОБА_7 перебуває у стані психоемоційної напруги, що супроводжується підвищеною знервованістю, острахом за свою безпеку, відчаєм, побоюванням та очікуванням конфліктів зі співмешканцем. Описані обставини зумовлюють порушення нормальної життєдіяльності та відпочинку досліджуваної, погіршення умов повсякденного функціонування, наявність конфліктних умов, необхідність систематичного залучення додаткових ресурсів для відновлення самовладання, чим знижують загальну якість її життя, спричиняють психологічні (моральні) страждання. Конфліктна поведінка ОСОБА_6 постає для ОСОБА_7 психотравмуючою та викликає формування й фіксацію негативних психоемоційних змін ОСОБА_7 ( а.с. 138-140);

-копією постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09.04.2024 у справі №525/410/24, якою визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого порушення, обмежившись усним зауваженням. Постанова набрала законної сили 22.04.2024 ( а.с. 141);

-копією постанови Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21.11.2024 у справі №525/1412/24, якою визнано ОСОБА_6 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Постанова набрала законної сили 02.12.2024 ( а.с. 142);

-копією вироку Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08.04.2025, згідно якого ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, у виді обмеження волі строком на 3 роки, звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки ( а.с. 143-145);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 14.05.2025 з відеозаписом, згідно якого свідок розказав та показав на статисту обставини нанесення потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 23.01.2025 ( а.с. 146-148);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 від 15.05.2025 з відеозаписом, згідно якого підозрюваний розказав та показав на статисту обставини нанесення ним потерпілій ОСОБА_7 тілесних ушкоджень 23.01.2025 (а.с. 149-153);

-додатковим висновком експерта №221 судово-медичної експертизи від 29.05.2025, згідно якого, гр. ОСОБА_6 у своїх показах ( протокол проведення слідчого експерименту від 15.05.2025) вказав «… показав один кидок мобільним телефоном в область верхньої губи…» та показав на фототаблиці. Враховуючи характер та локалізацію тілесного ушкодження виявленого на тілі гр. ОСОБА_7 , експерт вважає, що воно могло утворитися за вищевказаних обставин ( а.с. 154).

Судом також були досліджені матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 ( а.с. 155-176) та матеріали досудової доповіді ( а.с. 42-46).

Відповідно до п. 16 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства, а ст. 23 цього Кодексу визначає, що показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані доказами, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України.

Частиною 4 статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Суд приймає до уваги покази потерпілої ОСОБА_7 , які були надані в суді у порядку передбаченому ст. 225 КПК України. Покази потерпілої ОСОБА_7 узгоджуються між собою та підтверджуються висновками судово-медичної та додаткової судово-медичної експертизи потерпілої та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Заслухавши покази обвинуваченого ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, у обсязі наданому сторонами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв`язку, судом достовірно встановлено наступне.

Своїми умисними протиправними діями, що виразилися у домашньому насильстві, тобто умисному, систематичному вчиненні психологічного та фізичного насильства щодо співмешканки ОСОБА_7 , що призводить до фізичних та психологічних страждань, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126-1 КК України, його дії вірно кваліфіковані за цією статтею Кримінального кодексу України.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 126-1 КК України, суд, керуючись ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Верховний Суд у Постанові від 11.02.2020 у справі №643/20474/15-к наголошує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.

Факт перебування ОСОБА_6 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується показами потерпілої, обвинуваченого, указана обставина визнається та не оспорюється стороною захисту.

Суд вважає безпідставним посилання, як на обставину, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , на вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

Закон України від 7 грудня 2017 року №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у п. 3 ч. 1 ст. 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

У п. «b» ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі – Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Частиною 4 ст. 67 КК України визначено, що якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Так, частиною 1 ст. 126-1 КК України, установлено відповідальність за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Тобто вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України.

Суд ураховує, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 23.03.2015 з діагнозом синдром залежності, за місцем проживання характеризується посередньо, офіційно не працює, думку потерпілої, яка на суворому покаранні не наполягала.

При цьому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд враховує те, щоб покарання не було для нього «непосильним тягарем» в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 та з метою запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, слід призначити йому покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08.04.2025, більш суворим, у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Частиною 2 ст. 76 КК України передбачено, що на осіб, засуджених за злочини, пов`язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені відповідні обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Ураховуючи, що обвинуваченим ОСОБА_6 вчинене домашнє насильство стосовно потерпілої ОСОБА_7 , суд згідно п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників, що на переконання суду буде сприяти виправленню обвинуваченого та відповідатиме інтересам потерпілої ОСОБА_7 .

Обрані обвинуваченому вид та міра покарання, на переконання суду, відповідають не тільки тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованими та будуть відповідати цілям покарання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 у виді особистого зобов`язання закінчився 23.07.2025, клопотань про обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стороною обвинувачення заявлено не було.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 176-179, 349, 369 - 371, 373 - 376, 394, 395 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 ( два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначено вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 08.04.2025, більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 2 ( двох) років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

У відповідності до ч. 1, п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_6 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

На підставі ч. 2 ст. 76 КК України застосувати до ОСОБА_6 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.

Направити ОСОБА_6 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Роз`яснити ОСОБА_6 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувати.

Згідно зі ч. ч. 6, 7 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

Суддя ОСОБА_1