Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №371/184/26 — Миронівський районний суд Київської області

30.06.2026 Єдиний унікальний № 371/184/26 провадження № 2-а/371/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Геліч Т.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в залі суду міста Миронівка Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самбірського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

До суду з вказаним позовом звернувся позивач ОСОБА_1 , посилаючись на те, що згідно з постановою інспектора Відділення поліції №1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції Терлецького О.В. серія ЕНА №6576512 від 28 січня 2026, його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою з наступних причин. Згідно оскаржуваної постанови, 28 січня 2026 року о 00 годині 39 хвилин по вулиці Центральній в с. Бачина, Самбірського району Львівської області, водій керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив вимогу п. 2.9 в ПДР керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим та ін. предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символ номерного знаку з відстані двадцяти метрів.

Відповідно до ухвали Миронівського районного суду від 24 лютого 2026 року, відкрито спрощене провадження у справі. Відповідачу надано час на подання відзиву.

Від Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву в якому, висловлено заперечення щодо задоволення позовних вимог, зважаючи на ті обставини, що 28 січня 2026 року близько 00.34 годин в с. Бачина по вул. Центральна співробітниками поліції в ході патрулювання було виявлено автомобіль марки «Renault Magnum» державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по дорозі із забрудненим номерним знаком, водій якого порушив п. 2.9 «в» ПДР України. В подальшому даний транспортний засіб було зупинено проблисковими маячками синього та червоного кольору і звуковим сигнал. В ході спілкування з водієм ОСОБА_1 працівники поліції пояснили причину зупинки та роз`яснили порушений водієм пункт ПДР України. Після чого співробітниками поліції було розпочато розгляд адміністративної справи. Крім того, наголошено, що під час розгляду адміністративної справи поліцейським повідомлено водія про суть вчиненого адміністративного правопорушення, надано можливість ознайомити з правами та обов`язками в частині подавання клопотань та надання пояснень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Зазначено, що наявні відеоматеріали з нагрудних відео реєстраторів працівників поліції, засвідчують, що водій вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Миронівського районного суду Київської області Геліч Т.В.

Відповідно до ухвали Миронівського районного суду від 03.02.2026 року суддя прийняла справу до свого провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, враховуючи доводи сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Постановою інспектора відділу поліції № 1 (м. Стрий Самбір) Самбірського районного відділу поліцій Головного управління національної поліції у Львівській області Терлецького О.В. від 28 січня 2026 року серії ЕНА №6576512, позивача було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, зокрема керування транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, та піддано адміністративному покаранню у виді штрафу в розмірі 1190 гривень.

Згідно із цією постановою позивач 28 січня 2026 року о 00 годині 39 хвилині по вулиці Центральній с. Бачина Самбірьского району Львівської області керував транспортним засобом марки «Renault Magnum», державний номерний знак НОМЕР_1 , із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи на відстані 20 м, чим порушив п. 2.9 в ПДР.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України "Про дорожній рух" № 3353-XII від 30.06.1993.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За визначенням п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 204/8036/16-а, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає керування особою транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Зважаючи на об`єктивну сторона цього адміністративного правопорушення, суд погоджується із доводами позивача про те, що для визнання особи винуватою у вчиненні цього адміністративного правопорушення, необхідною умовою є наявність доказів, які засвідчують, що на відстані двадцяти метрів від номерного знаку автомобіля неможливо чітко визначити його символи, для чого необхідно провести точні заміри цієї відстані.

Матеріали справи не містять допустимих доказі того, що інспектор відділу поліції № 1 (м. Стрий Самбір) Самбірського районного відділу поліцій Головного управління національної поліції у Львівській області Терлецький О.В. здійснював замір двадцяти метрової відстані від номерного знаку, із якої неможливо чітко визначити його символи.

При цьому суд не бере до уваги відеозаписи, надані Головним Управлінням Національної поліції у Львівській області, оскільки як вбачається із оскаржуваної постанови, в супереч вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП в ній не зазначено технічний засіб, яким здійснено відеозапис.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 лютого 2020 року по справі №524/9716/16-а зазначив, що приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено імперативний обов`язок щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Аналогічну по суті правову позицію висловив Верховний Суд і у постанові від 15 листопада 2018 року (справа № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901 /1403/17), відповідно до якого відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що складений протокол про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП.

Відсутність у оскаржуваній постанові зазначення інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, засвідчує порушення поліцейським норми ч. 3 ст. 283 КУпАП, а тому у відповідності до ст. 7 КУпАП притягнення позивача до адміністративної відповідальності базуючись на не належному та недопустимому доказу порушує принцип законності, передбачений с. 7 КУпАП, за яким ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права.

Виходячи з принципу верховенства права, конституційна презумпція невинуватості особи поширюється і на обвинувачення її у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними і допустимими доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Крім того, приймаючи рішення по справі суд також виходить із того, що суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП передбачає наявність прямого умислу особи, яка керує транспортним засобом на приховування номерного знаку чи його частин.

Прямим є умисел, за умови усвідомлення протиправності характеру свого діяння (дії або бездіяльності), проте не зважаючи на це наявність бажання особи настання наслідків від цих діянь.

Тобто, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП не достатньо самого по собі факту забруднення номерного знаку автомобіля, оскільки таке забруднення могло виникнути під час руху транспортного засобу, та знаходилося поза межами контролю і волі водія, а тому в такому випадку відсутній і його умисел на приховування номерного знаку.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП необхідно встановити на підставі належних і допустимих доказів, що водій до початку руху транспортного засобу знав про забруднення номерного знаку свого автомобіля на стільки, що не дає змоги чітко визначити символи номерного з відстані 20 метрів, тобто усвідомлював порушення вимог пункту п. 2.9 в ПДР, та незважаючи на це здійснив рух цим транспортним засобом, таким чином бажаючи щоб настання такого наслідку як неможливість ідентифікації символів цього номерного знаку (що утворює суб`єктивну сторону адміністративного правопорушення у виді прямий умисел).

Відсутність суб`єктивної сторони, у відповідності до правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 204/8036/16-а унеможливлює кваліфікацію дій чи бездіяльності особи як адміністративне правопорушення.

За таких обставин, оцінивши усі досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 139, 153-163, 241-245 КАС України, ст. ст. 1, 7, 9, 33, 121, 122, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Самбірського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії ЕНА №6576512 від 28 січня 2026, винесену інспектора Відділення поліції №1 (м. Старий Самбір) Самбірського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області лейтенантом поліції Терлецьким О.В., якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн. - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: відсутній; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Самбірський районний відділ поліції Головного управління національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: вул. Чайковського, 1, м. Самбір, Самбірського району, Львівської області.

Повне судове рішення складно 30.06.2026 року.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ