Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №296/10809/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа № 296/10809/24Головуючий у 1-й інст. Шимон Л. С.

Категорія 149Доповідач Скітневська О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Скітневської О.М., з секретарем судового засідання Кашенко Л.М., з участю захисника Харченка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від 31 січня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні 15.11.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п`ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 15 листопада 2024 року о 21 год 10 хв в м. Житомирі, вул. Корольова, 39, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки документів було встановлено, що водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування від 10.09.2024 строком на 5 років Житомирським районним судом Житомирської області, справа №278/4775/24. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що матеріали справи не містять жодного доказу того, що саме він керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції. Також матеріали справи не містять пояснень свідків та/або відео, що підтверджують факт вчинення ним правопорушення. Вказує, що він ніколи не отримував водійського посвідчення. При цьому зазначає, що основним доказом вчинення ним правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП є постанова суду по справі №278/4775/25, яку він на даний час оскаржує, рішення не винесено. Вважає, що довідка поліції не свідчить про повторність, оскільки не містить відомостей про виконання накладеного адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП, а також про судові рішення за результатами оскарження постанови.

Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник покликається на те, що у судовому засіданні суду першої інстанції участі не брав, копію оскаржуваної постанови не отримував. За адресою реєстрації тривалий час не проживає, застосунком «ДІЯ» не користується. Жодних протоколів та постанов про порушення ПДР від працівників поліції йому не вручались. Про існування постанови суду від 31.01.2025 стало відомо лише 30.03.2026 під час вручення йому підозри за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Суд звертає увагу на те, що поважною причиною неприбуття особи в судове засідання є не просто факт тимчасової непрацездатності, а наявність в особи тяжкої хвороби, перебування в закладі охорони здоров`я або інші обставини, які об`єктивно унеможливлюють прибуття її за викликом.

Враховуючи те, що судовий розгляд неодноразово відкладався за клопотанням сторони захисту, відсутність доказів на підтвердження неможливості прибуття ОСОБА_1 в судове засідання або участі в режимі відеоконференції, суд вважає можливим проводити апеляційний розгляд на підставі положень частини шостої статті 294 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП убачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КпАП України, ґрунтується на матеріалах провадження та досліджених у судовому засіданні доказах.

Із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №174626 від 15 листопада 2024 року убачається, що 15.11.2024 о 21 год 10 хв в м. Житомирі, вул. Корольова, 39, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки документів було встановлено, що водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування від 10.09.2024 строком на 5 років Житомирським районним судом Житомирської області, справа №278/4775/24. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Протягом року ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, що підтверджується рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 року (а.с.6-8).

З переглянутого відеозапису обставин події убачається, що ОСОБА_1 дійсно керував вказаним транспортним засобом, автомобіль під керування водія ОСОБА_1 працівниками поліції зупинено за порушення ПДР України (не горіли фари ближнього світла). В ході перевірки документів встановлено відсутність у водія ОСОБА_1 посвідчення водія (не отримував), та факт керування ним транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, так як позбавлений права керування постановою суду. Працівником поліції повідомлено про складання відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів за ч. 5 ст. 126 КУпАП, так як порушення вчинене повторно протягом року, із роз`ясненням водієві прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Згідно з вимогами пункту 2.1.а Правил дорожнього руху України - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з ч.ч.9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частини 2, 3, 4 ст. 126 КУпАП передбачають відповідальність за:

- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 174626 від 15.11.2024 (а.с.1); довідкою інспектора відділу адміністративної практики УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Шеремет Н. від 22.11.2024, згідно якої за наявною базою даних НАІС\ІПНП інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії ОСОБА_1 відсутня, тобто, посвідчення водія не отримував (а.с.4); довідкою інспектора відділу адміністративної практики УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Шеремет Н. від 22.11.2024, згідно з якою ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, протокол серії ЕПР1 №116937 від 24.08.2024, постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 40800 грн (а.с.5); копією постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.6-8); рапортом інспектора взводу №2 роти №3 БУПП в Житомирській області ДПП ст. лейтенанта поліції С. Пакляченка від 15.11.2024, згідно з яким під час несення служби 15.11.2024 в складі екіпажу Граніт 101, згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», було зупинено транспортний засіб Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час перевірки документів встановлено, що водій позбавлений права керування транспортними засобами строком на п`ять років постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024, справа №278/4775/24. Правопорушення вчинене повторно протягом року. ОСОБА_1 було відсторонено від керування. Подія фіксувалася на портативний відеореєстратор Motorola VB400 475566, 475800. Відносно ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.9); рапортом поліцейського взводу №2 роти №3 БУПП в Житомирській області ДПП сержанта поліції І. Шадури від 13.12.2024 (а.с.15); відеозаписом (а.с.16).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу VII «Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчинені повторно» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, отримання (неотримання) особою за місцем її проживання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу (якщо протокол складається) долучається довідка, у якій міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення.

Отже, матеріалами справи підтверджено правильність кваліфікації адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , 15.11.2024 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, при розгляді матеріалів справи судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що знаходяться в матеріалах справи, оцінивши які, суд обгрунтовано дійшов висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги відносно відсутності доказів, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції, спростовуються наявним в матеріалах справи відеозаписами з відеореєстратора нагрудних камер працівників поліції, з яких убачається, що після зупинки транспортного засобу поліцейський відразу підходить до вказаного автомобіля, за кермом вказаного авто знаходиться лише ОСОБА_1 , інші особи відсутні. Зупинка автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , відповідала вимогам ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та була обумовлена порушенням ПДР України, оскільки не було включено ближнє світло фар, про що повідомлено водія, на що останній відповів «воно було включене». У подальшому, уповноважені особи попросили пред`явити посвідчення водія, на що ОСОБА_1 зазначив «нащо вам посвідчення». Працівник поліції повідомив, що «для встановлення особи, у вас нема посвідчення?», водій відповів «є». Упродовж оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 будь-яких заперечень щодо керування автомобілем не висловлював.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Як убачається з протоколу та досліджених доказів (відеозаписів), відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , оскільки у автомобіля не горіли фари ближнього світла.

Наведені норми свідчать про наявність правових підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу, водій якого порушив ПДР.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ч.5 ст. 126 КУпАП, та не впливають на висновок про наявність чи відсутність складу саме цього адміністративного правопорушення.

Щодо доводу скарги, що матеріали справи не містять пояснень свідків та/або відео, що підтверджують факт вчинення ним правопорушення, а наданий відеозапис не розкриває суті правопорушення, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні засоби відеофіксації застосовуються поліцейськими з метою фіксації визначених процесуальних дій і не передбачають обов`язку здійснення безперервного запису протягом усього часу несення служби.

Відеозйомка у даному провадженні здійснювалась працівниками поліції нагрудними боді - камерами Motorola VB400 475566, 475800, у відповідності до вимог ст.40 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, а тому присутність свідків в даному випадку не є обов`язковою за умови здійснення відеофіксації події. Вказаний відеозапис відповідає вимогам ст.251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення, є інформативним, оскільки підтверджує обставини, які дають підстави суду кваліфікувати дії ОСОБА_1 як адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.

Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що він ніколи не отримував водійського посвідчення, тому не може бути позбавлений права керування транспортними засобами, не приймаються до увагу, оскільки вказана обставина не може бути підставою для звільнення від обов`язкового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Інші доводи скарги є безпідставними, оскільки відповідно до п.п.4,5 розділу VII Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, поліцейський, який подає матеріали до розгляду, готує довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення і прийняте в справі рішення. Вказані вимоги Інструкції були додержані поліцейським, оскільки до протоколу додано довідку про наявність повторності та копію постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024.

На момент розгляду справи в апеляційному суді постанова Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 у справі №278/4775/25 є чинною, доказів щодо її зміни чи скасування нема. Відповідно до постанови Житомирського апеляційного суду від 15.04.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Житомирського районного суду Житомирської області від 09.09.2024 стосовно нього відмовлено. Відтак, зазначена постанова суду першої інстанції вважається такою, що набрала законної сили, та підтверджує повторність вчинення правопорушення.

Отже, судом першої інстанції дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ.

Посилання апелянта на необхідність закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, є необгрунтованими, оскільки підстав для визнання вказаних тверджень слушними апеляційний суд не вбачає.

За таких обставин суд вважає, що доказів, які спростовують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення скаржником не надано, не містять їх і матеріали справи.

Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , відповідає санкції ч.5 ст.126 КпАП України та вимогам ст.ст.33, 34 КпАП України щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин, відсутні підстави для зміни чи скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 31 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяО. Скітневська