Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №280/6827/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року

м. Київ

справа № 280/6827/25

адміністративне провадження № К/990/25387/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача – Желтобрюх І.Л., суддів – Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року (суддя Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року (судді Ясенова Т.І., Суховаров А.В., Головко О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнати протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» (далі – ТОВ «ЗОГ-АЗС», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 202-рп «Про припинення дії ліцензії», яким припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС» № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, АЗС з магазином;

зобов`язати ГУ ДПС у Запорізькій області виключити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального відомості про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС» № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, АЗС з магазином.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду 19.03.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

20.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову, в якій позивач просив суд: зупинити дію рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 202-рп про припинення дії ліцензії до набрання законної сили рішенням у цій справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2026 заяву ТОВ «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 05.08.2025 № 202-рп про припинення дії ліцензії до набрання законної сили рішенням у справі № 280/6827/25.

Задовольняючи заяву суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що невжиття заходів забезпечення позову в цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів ТОВ «ЗОГ-АЗС», оскільки припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним істотно ускладнить ефективний захист та поновлення прав та інтересів ТОВ «ЗОГ-АЗС», основним видом діяльності якого є роздрібна торгівля пальним.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів скасувати.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що зазначені позивачем у заяві доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ТОВ «ЗОГ-АЗС» у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення, чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності позивача.

Відповідач звертає увагу суду на наявність у позивача чотирьох (без урахування ліцензії, дія якої припинена оскаржуваним у цій справі рішенням) чинних ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі пальним та однієї діючої ліцензії на право оптової торгівлі пальним, що спростовує твердження заявника стосовно позбавлення його права здійснювати господарську діяльність.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні скарги, вказуючи, що суди, задовольняючи заяву про забезпечення позову, обґрунтовано вважали, що обраний заявником спосіб забезпечення відповідає його предмету, та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.

Звертає увагу, що місцезнаходженням та місцем провадження діяльності ТОВ «ЗОГ-АЗС» є місто Запоріжжя, в якому щодня атаками ворога здійснюються знищення саме автозаправних станцій з метою позбавлення нормальних умов для проживання мешканців міста та належного функціонування критичної інфраструктури міста.

Перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Ключовим питанням під час касаційного перегляду справи є перевірка дотримання судами попередніх інстанцій вимог статей 150 – 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в контексті наявності/відсутності підстав для забезпечення позову у цій справі, з урахуванням фактичних обставин і предмета позовних вимог, у спосіб, обраний позивачем і застосований судами першої та апеляційної інстанцій.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Положеннями частини шостої статті 154 КАС України визначено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому слід також зауважити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Положеннями Закону України від 19.04.2025 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон № 3817-IX) визначено, що припинення дії ліцензії – це позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 46 Закону № 3817-ІХ підставою для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є, зокрема, отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою про отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову суди попередніх інстанцій установили, що згідно відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ «ЗОГ-АЗС» є роздрібна торгівля пальним (код КВЕД 47.30).

З метою здійснення основного виду своєї господарської діяльності заявник у встановленому порядку отримав від контролюючого органу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 08260314202400089 терміном дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м. Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд. 52, АЗС з магазином.

05.08.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області було прийнято рішення № 202-рп, яким припинено дію вказаної вище ліцензії.

На обґрунтування своїх доводів щодо істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявником разом із заявою подано: штатний розпис, фінансову звітність підприємства за 2025 рік, оборотно-сальдову відомість за четвертий квартал 2025 року.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову ТОВ «ЗОГ-АЗС» суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що невжиття таких заходів призведе до істотного ускладнення в поновленні порушених прав та інтересів заявника, у разі задоволення позову. При цьому, на переконання судів, зміст таких заходів свідчить про те, що ці заходи спрямовано виключно на збереження існуючого становища ТОВ «ЗОГ-АЗС» до вирішення судом спору по суті, і є тимчасовим заходом, покликаним запобігти виникненню ускладнень та докладенню значних та невиправданих зусиль для відновлення господарської діяльності підприємства у разі ухвалення рішення на його користь.

Положеннями частин першої – другої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів, і така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

Крім того доводи касаційної скарги щодо підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову аналогічні тим, які ГУ ДПС у Запорізькій області наводило в апеляційній скарзі та були ретельно перевірені і проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом норм матеріального або процесуального права при вирішенні судом цього питання, у касаційній скарзі не наведено і не доведено.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 280/6827/25 залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська