Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №380/7725/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа №380/7725/25

адміністративне провадження № К/990/67/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у складі судді Костецького Н.В. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року у складі колегії суддів: Бруновської Н.В. (головуючий), суддів: Шавеля Р.М., Шинкар Т.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У квітні 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення МО України, оформленого протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2024 року №42/д (далі - рішення МО України від 13 грудня 2024 року №42/д) про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168), як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини;

- зобов`язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови №168, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця, ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 21 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року, позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі МО України діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови №168, як члену сім`ї померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовця ОСОБА_2 , внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

3. Суди попередніх інстанцій встановили:

3.1 ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 25 лютого 1989 року.

3.2 Відповідно до відомостей військового квитка НОМЕР_2 від 5 квітня 1986 року, ОСОБА_2 з 9 березня 2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 .

3.3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 1 вересня 2023 року.

3.4 Із витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 14 листопада 2023 року №321, убачається, що сержанта ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_5 , військової частини НОМЕР_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті набряку головного мозку, ішемічного інфаркту стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій, захворювання, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення із 26 серпня 2023 року. Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

3.5 Згідно довідки військової частини НОМЕР_3 від 19 жовтня 2023 року №3357 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_2 дійсно в період: 12 квітня - 17 серпня 2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.

3.6 З довідки військової частини НОМЕР_3 від 30 квітня 2024 року №2217 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, сержант ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Білозерській (в районі н.п. Білозерка) територіальній громаді Херсонської області та Лиманській (в районі н.п. Зарічне, в районі н.п. Лиман) територіальній громаді Донецької області.

3.7 Витягом з протоколу засідання штатної 16 Регіональної військово-лікарської комісії №505 від 4 квітня 2024 року, підтверджено, що захворювання сержанта ОСОБА_2 , 1968 року народження, «Набряк головного мозку. Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій», яке згідно військово-облікових документів, витягу наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14 листопада 2023 року №321, сповіщення №190 від 26 серпня 2023 року військової частини НОМЕР_3 , довідки про безпосередню участь особи у бойових діях №3357 від 19 жовтня 2023 року військової частини НОМЕР_3 , лікарського свідоцтва про смерть №339 від 25 серпня 2023 року Дніпропетровського обласного патолого-анатомічного бюро та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 1 вересня 2023 року, який виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Підстава: протокол №505 від 4 квітня 2024 року.

3.8 Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №339 від 25 серпня 2023 року, виданого КП «Дніпропетровське обласне патолого-анатомічне бюро» Дніпропетровської обласної ради», ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Смерть настала в стаціонарі Обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова; причина смерті: Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій.

3.9 Із витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13 грудня 2024 року №42/д (пункт 18), розглянувши подані позивачем документи, комісія дійшла висновків про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги на підставі того, що оскільки сержант ОСОБА_2 , помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011- ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011- ХІІ) та Порядок № 975.

3.10 Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, МО України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частини першу, другу статті 16-2 Закону № 2011- ХІІ у взаємозв`язку із пунктом 2 постанови №168, без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 березня, 21 серпня, 18 листопада 2024 року, 17 березня 2025 року (справи №№ 440/3321/23, 160/20229/22, 240/1743/24, 280/2749/24, відповідно) щодо умов для виникнення права на одноразову грошову допомогу у збільшеному розмірі згідно пункту 2 постанови №168.

5. Позивачка подала відзив на касаційну скаргу. Вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені у відповідності до норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

10. Законом №2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

11. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

12. Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

13. Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

14. Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

15. Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

16. Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

17. Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

18. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

19. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

20. У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

21. Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

22. Суд також звертає увагу на те, що абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції згідно із Законом України від 16 липня 2025 року № 4546-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 4546-IX), положення якого відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року. Однак ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Зазначеною нормою встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 грн.

23. Водночас предметом спору у цій справі є правомірність рішення МО України від 13 грудня 2024 року №42/д, тобто рішення, прийнятого до набрання чинності Законом № 4546-IX. Тому оцінка законності оскарженого рішення здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, правових підстав позову та виняткового характеру зазначеної грошової допомоги.

25. Закон № 4546-IX не слугував правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення Комісії. Як убачається з пояснювальної записки до цього Закону, його мета полягала в уніфікації підходів до обчислення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні, а також у врегулюванні деяких питань призначення одноразової грошової допомоги. З огляду на це, зазначені законодавчі зміни не змінюють правового регулювання спірних відносин, оскільки обставини цієї справи не пов`язані з перебуванням військовослужбовця в полоні.

26. 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію», прийняв Постанову № 168.

27. Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

28. Згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

29. Аналіз пункту 2 Постанови № 168 дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

30. Такий висновок узгоджується зі змістом та структурою пункту 2 Постанови №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

31. У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

32. Наведене тлумачення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, та відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

33. У зв`язку із цим, треба відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

34. Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 грн при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті поранення (контузії, травми, каліцтва)).

35. Такий підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися лише за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене застосування без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України, у тому числі на видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави.

36. При цьому пункт 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній на 25 серпня 2023 року), прямо не передбачав, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн саме за абзацом шостим цього пункту, якщо не встановлено, що така смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.

37. Водночас такий висновок не означає, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.

38. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що останні свідчать про збереження диференційованого підходу до правового регулювання одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Разом із тим положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

39. Аналогічний підхід викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у постанові від 16 червня 2026 року (справа №620/10029/24), де суд дійшов висновку, що такі законодавчі зміни не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та постанови №168.

40. У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

41. Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

42. Застосовуючи ці висновки в контексті обставин справи, Суд бере до уваги, що причиною смерті ОСОБА_2 «Набряк головного мозку. Ішемічний інфаркт стовбура головного мозку внаслідок атеросклерозу церебральних артерій», яке згідно з висновком Регіональної військово-лікарської комісії захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

43. Саме по собі встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю у розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови № 168. За чинного законодавства поняття «загибель» має самостійне юридичне значення і не охоплює кожен випадок смерті військовослужбовця в період дії воєнного стану чи при виконанні обов`язків військової служби.

44. Водночас суди не встановили та матеріали справи не містять доказів причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів із національної безпеки і оборони.

45. За таких обставин передбачені пунктом 2 Постанови № 168 підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, відсутні.

46. Отже, суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, дійшовши висновку про наявність у позивачки права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови № 168.

47. Водночас члени сім`ї померлого військовослужбовця мають право на отримання соціальних гарантій та одноразової грошової допомоги у порядку та розмірах, визначених Законом № 2011-XII і Порядком № 975, а також, за наявності передбачених законом підстав, на реалізацію гарантій, запроваджених подальшими змінами до Закону № 2011-XII.

48. Суд бере до уваги, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини або виконанням обов`язків військової служби, є обставиною, яка зумовлює особливо високий рівень соціального захисту членів його сім`ї. Водночас у межах цієї справи Суд вирішує питання не про наявність у позивачки права на соціальний захист загалом, а про наявність спеціальних умов для виплати саме у розмірі 15 000 000 грн за тією правовою підставою, яка була покладена в основу заявлених вимог та оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень.

49. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

50. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

51. Оскільки Суд встановив неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 грудня 2025 року скасувати.

Ухвалити нову постанову. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк В.М. Кравчук