Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №120/1982/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа №120/1982/24

адміністративне провадження № К/990/6813/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П. (головуючий), суддів: Драчук Т.О., Смілянця Е.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У лютому 2024 року позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 26 рішення МО України, оформленого протоколом засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 3 листопада 2023 року №20/д (далі -рішення МО від 3 листопада 2023 року №20/д) у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168), як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби;

- зобов`язати МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі, передбаченому пунктом 2 постанови №168 відповідно до його частки, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби.

2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 24 липня 2024 року відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців, що давало б його батькові право на отримання допомоги у розмірі 1/2 частки з 15 000 000 грн, а отже позивач, як батько військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до частини першої статті 16-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII), має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону № 2011-XII, у 750-кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 січня 2025 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 помер безпосередньо під час виконання заходів необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Новомихайлівка, Донецької області під час дії воєнного стану. Захворювання рядового ОСОБА_2 та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини.

4. Суди попередніх інстанцій встановили:

4.1 Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022, затвердженим Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

4.2 З 28 квітня 2022 року ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

4.3 Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 6 січня 2023 року складено відповідний актовий запис № 109. Місце смерті: Україна, Донецька область, н.п. Новомихайлівка.

4.4 Згідно акта службового розслідування від 26 березня 2023 року, який проводився з метою уточнення причин і умов, що сприяли 30 грудня 2022 року смерті військовослужбовця військової служби за мобілізацією водія 3 десантно-штурмового взводу 7 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , встановлено, що смерть ОСОБА_2 настала при ушкодженнях внаслідок військових дій, передбачених законом та воєнних операцій, і пов`язана з виконанням службових обов`язків 30 грудня 2022 року. Одночасно зроблено висновок, що обставин або фактів, які б встановлювали неправомірні дії з боку солдата за мобілізацією ОСОБА_2 виявлено не було.

4.5 Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26 березня 2023 року № 914 «Про результати службового розслідування» на момент події солдат за мобілізацією ОСОБА_2 знаходився в засобах індивідуального захисту та не перебував в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння.

4.6 Окрім того, листом КЗ Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи «ДОР» № 177 від 12 січня 2024 року, наданого на запит представника позивача № 4257 від 28 грудня 2023 року, повідомлено, що при судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа гр. ОСОБА_2 /акт № 180 від 4 січня 2023 року/ не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, зобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти.

4.7 Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 № 223 від 3 квітня 2023 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, солдат ОСОБА_2 в період з 27 квітня по 19 липня, 22 грудня по 30 грудня 2022 року дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі н.п. Новомихайлівка, Донецької області.

4.8 Відповідно до хронології обстрілів та бойових втрат за добу із витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 інв. № 18/28г від 1 грудня, 30 грудня 2022 року в період 3 06:51-07:30... в напрямку н.п..., міномет 120 мм, загинув солдат за призовом ОСОБА_2

4.9 Згідно витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1699 від 17 травня 2023 року), захворювання колишнього військовослужбовця рядового ОСОБА_2 , 1978 року народження, «Гостра недостатність кровообігу». «Атеросклеротична хвороба серця» послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть №13/НЕ, виданим 4 січня 2023 року Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 6 січня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - захворювання та причина смерті, Так пов`язане із захистом Батьківщини.

4.10 Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, є батьком загиблого ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 2 січня 1979 року міським відділом ЗАГС міста Вінниця.

4.11 У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 отримав сповіщення сім`ї № 21 від 2 січня 2023 року про те, що його син солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі н.п. Новомихайлівка, Донецької області. Приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України.

4.12 Восени 2023 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися через ІНФОРМАЦІЯ_1 до МО України, в особі Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, із заявами про виплату їм одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю їхнього сина ОСОБА_2 30 грудня 2022 року відповідно до постанови № 168.

4.13 Згідно витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 3 листопада 2023 року № 20/д, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови № 168. У зв`язку з тим, що рядовий ОСОБА_2 , помер внаслідок захворювання, яке не пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини.

4.14 Листом від 7 грудня 2023 року № 952/9/12707 ОСОБА_1 повідомлено про прийняття протокольного рішення від 3 листопада 2023 року № 20/д засідання комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби за результатами розгляду поданих документів, яким повернуто на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги.

4.15 Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, МО України звернулося з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та прийняти нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови, не врахував висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23 щодо застосування абзацу 1 пункту 2 статті 16-2 Закону № 2011-XII, а також пункту 2 постанови № 168.

6. Позивач відзив на касаційну скаргу не подав. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвалу про відкриття касаційного провадження від 16 квітня 2025 року, отримано позивачем 24 квітня 2025 року

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

11. Законом №2011-ХІІ визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

12. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

13. Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

14. Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

15. Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

16. Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

17. Пунктом третім статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

18. Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

19. Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

20. Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

21. У пунктах 4 та 5 Порядку № 975 визначено аналогічні пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII положення щодо категорій осіб, члени сімей яких набувають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі смерті (загибелі) та аналогічні пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII положення щодо розміру одноразової грошової допомоги, яка виплачується членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

22. Отже, Закон № 2011-XII та Порядок № 975 є нормативно-правовими актами, що регулюють призначення і виплату одноразової грошової допомоги членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, у тому числі у випадках смерті, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

23. Суд також звертає увагу на те, що абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII викладено в новій редакції згідно із Законом України від 16 липня 2025 року № 4546-IX «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо окремих питань виплати одноразової грошової допомоги» (далі - Закон № 4546-IX), положення якого відповідно до розділу II «Прикінцеві положення» застосовуються з 24 лютого 2022 року. Однак ці положення не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов для призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн у кожному випадку смерті військовослужбовця, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби.

Зазначеною нормою встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги, яка виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування в полоні (крім випадків добровільної здачі в полон), становить 15 000 000 грн.

24. Водночас предметом спору у цій справі є правомірність рішення МО України від 3 листопада 2023 року №20/д, тобто рішення, прийнятого до набрання чинності Законом № 4546-IX. Тому оцінка законності оскарженого рішення здійснюється з урахуванням правового регулювання, чинного на момент його прийняття, правових підстав позову та виняткового характеру зазначеної грошової допомоги.

25. Закон № 4546-IX не слугував правовою підставою для прийняття оскаржуваного рішення Комісії. Як убачається з пояснювальної записки до цього Закону, його мета полягала в уніфікації підходів до обчислення розміру виплат членам сімей військовослужбовців, які загинули або померли під час перебування в полоні, а також у врегулюванні деяких питань призначення одноразової грошової допомоги. З огляду на це, зазначені законодавчі зміни не змінюють правового регулювання спірних відносин, оскільки обставини цієї справи не пов`язані з перебуванням військовослужбовця в полоні.

26. 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію», прийняв постанову № 168.

27. Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

29. Згідно з пунктом 2 постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, у період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

30. Аналіз пункту 2 Постанови № 168 дає підстави вважати, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

31. Такий висновок узгоджується зі змістом та структурою пункту 2 постанови №168. Якщо абзац перший цього пункту встановлює право на виплату у разі загибелі особи у період дії воєнного стану, то абзац шостий окремо передбачає випадки смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за визначених законодавцем обставин.

32. У цьому випадку юридично значущим є не лише безпосередня причина смерті, зазначена у медичних документах, а насамперед встановлений належними та допустимими доказами причинний зв`язок між смертю військовослужбовця та пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими за обставин, визначених абзацом шостим пункту 2 Постанови №168. Тому слід розмежовувати випадки, коли захворювання виступає самостійною причиною смерті, та випадки, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

33. Наведене тлумачення узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, та відповідає принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

34. У зв`язку із цим, треба відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті військовослужбовця, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з документально підтвердженим пораненням, контузією, травмою чи каліцтвом, отриманими у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони.

35. Отже, формальний зміст абзаців першого та шостого пункту 2 Постанови № 168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15 000 000 грн при настанні одного і того ж наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті поранення (контузії, травми, каліцтва)).

36. Такий підхід відповідає цільовому характеру підвищеної одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн, яка є винятковою соціальною гарантією воєнного часу та має застосовуватися лише за умов, прямо визначених законодавцем. Її розширене застосування без належної правової підстави призводило б до необґрунтованого навантаження на Державний бюджет України, у тому числі на видатки, пов`язані із забезпеченням обороноздатності держави.

37. При цьому пункт 2 Постанови № 168 (у редакції, чинній на 30 грудня 2022 року), прямо не передбачав, що смерть військовослужбовця внаслідок захворювання є самостійною підставою для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн саме за абзацом шостим цього пункту, якщо не встановлено, що така смерть настала внаслідок поранення, контузії, травми чи каліцтва.

38. Водночас такий висновок не означає, що смерть військовослужбовця від захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби або із захистом Батьківщини, не породжує права членів його сім`ї на соціальний захист. Така смерть може бути підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII та Порядком № 975, якщо встановлено передбачені цими нормативно-правовими актами умови.

39. Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що останні свідчать про збереження диференційованого підходу до правового регулювання одноразової грошової допомоги залежно від характеру обставин, за яких настала смерть військовослужбовця. Разом із тим положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII спрямовані насамперед на визначення розміру відповідної виплати та самі по собі не встановлюють вичерпних умов виникнення права на її отримання.

40. Аналогічний підхід викладений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у постанові від 16 червня 2026 року (справа №620/10029/2), де суд дійшов висновку, що такі законодавчі зміни не змінюють необхідності встановлення передбачених законом умов виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

Судова палата виходила з того, що положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII визначають розмір одноразової грошової допомоги, тоді як питання щодо наявності права на таку допомогу та умов його реалізації повинні вирішуватися з урахуванням усієї системи нормативного регулювання, зокрема положень статті 16 Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови №168.

41. У зазначеній постанові Судова палата також наголосила, що законодавче визначення розміру одноразової грошової допомоги у сумі 15 000 000 грн саме по собі не означає автоматичного виникнення права на таку виплату в кожному випадку смерті військовослужбовця під час проходження військової служби та не усуває необхідності встановлення тих юридичних фактів і обставин, з якими законодавство пов`язує виникнення права на відповідний вид соціального забезпечення.

42. Інше тлумачення фактично призводило б до ототожнення підстав виникнення права на одноразову грошову допомогу з визначенням її розміру, хоча зазначені елементи механізму правового регулювання соціального забезпечення врегульовані різними нормами законодавства та мають самостійне юридичне значення.

43. Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про отримання ОСОБА_2 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.

Згідно із Витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1699 від 17 травня 2023 року захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 "Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця" послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 13/НЕ, виданим 4 січня 2023 року Новокодацьким відділенням КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 6 січня 2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Захворювання та причина смерті, Так, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 13/НЕ, виданого 4 січня 2023 року, зазначено, що ОСОБА_2 , помер у зв`язку із: - гострою недостатністю кровообігу та атеросклеротичною хворобою серця.

Тобто, 11 Регіональною військово-лікарською комісією встановлено, що причиною смерті ОСОБА_2 стало не поранення, а захворювання «Гостра недостатність кровообігу. Атеросклеротична хвороба серця».

ОСОБА_2 , не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, відповідно він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б його батькові право на отримання допомоги у збільшеному розмірі.

44. Верховний Суд зазначає, що факт встановлення військово-лікарською комісією зв`язку захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини не є визначальними для застосування абзацу шостого пункту 2 Постанови №168. Підтвердженням причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, пов`язаних із захистом Батьківщини, виконанням обов`язків військової служби та безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, є належні та допустимі докази.

45. Як убачається з матеріалів справи, встановлені у справі обставини підтверджують зв`язок захворювання, яке призвело до смерті військовослужбовця, із захистом Батьківщини, проте не підтверджують наявності тих юридичних фактів, з якими пункт 2 Постанови №168 пов`язує виникнення права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 000 000 грн.

46. Ураховуючи зазначене колегія суддів уважає, що рішення МО від 3 листопада 2023 року №20/д ухвалено з дотриманням положень Закону №2011-XII, Порядку №975 та Постанови №168, підстав для висновку про незаконність та необґрунтованість спірного рішення не встановлено.

47. За таких обставин, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

48. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року скасувати, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: Я.О. Берназюк В.М. Кравчук