Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №420/1465/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа №420/1465/25

адміністративне провадження № К/990/36119/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/1465/25

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року (суддя-доповідач - Осіпов Ю.В., судді: Коваль М.П., Кравченко К.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_2 , відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення В/ч НОМЕР_1 від 16 грудня 2024 року за №2368/16605, яким відмовлено солдату ОСОБА_1 у звільненні з військової служби у запас на підставі абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи та відсутністю інших осіб, які могли б здійснювати за ним догляд;

- зобов`язати В/ч НОМЕР_1 вчинити дії для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю II групи та відсутністю інших осіб, які могли б здійснювати за ним догляд.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням абзацу 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язано В/ч НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05 грудня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, серед іншого, просив відстрочити сплату судового збору з подання апеляційної скарги.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та надано п`ятиденний строк для усунення вказаних недоліків; витребувано з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи № 420/1465/25.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі № 420/1465/25 повернуто апелянту, оскільки від апелянта не надійшло жодних клопотань та заяв з приводу усунення недоліків апеляційної скарги або продовження строків на усунення її недоліків.

18 червня 2025 року відповідач вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Одночасно з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року у задоволені клопотання В/ч НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій вказати інші підстави для поновлення такого строку.

На виконання вимог ухвали суду відповідач 02 липня 2025 року подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання В/ч НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі №420/1465/25.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, враховуючи той факт, що апеляційна скарга, яка подана вперше - 05 травня 2025 року та, у подальшому, залишена без руху - 06 травня 2025 року (фактично отримана апелянтом 07 травня 2025 року) і повернута 19 травня 2025 року (фактично отримана 20 травня 2025 року), у той час як повторне звернення відповідача з апеляційною скаргою відбулося 18 червня 2025 року.

Отже, у даному випадку, відповідачем допущено необ`єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки повторне звернення до суду апеляційної інстанції відбулося через місяць після повернення первинної апеляційної скарги, що, у свою чергу, значно перевищує строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Апеляційний суд зауважив, що підставою для повернення апеляційної скарги, поданої 05 травня 2025 року, стала несплата апелянтом судового збору і суд надав відповідачу достатньо часу для вирішення питання, пов`язаного з його сплатою. Водночас, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

На думку суду, в апелянта, який діє як суб`єкт владних повноважень та має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянтом у заяві про усунення недоліків не наведено інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, аніж ті, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2025 року визнано неповажними.

У відповідь на посилання апелянта на запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року суд апеляційної інстанції зазначив, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках. Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

У підсумку суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що значний пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у суді касаційної інстанції. Позиція інших учасників справи

В/ч НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України).

За доводами скаржника, П`ятий апеляційний адміністративний суд усупереч вимог частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини п`ятої статті 242 КАС України та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28 листопада 2024 року у справі №200/3599/23, в оскаржуваній ухвалі від 11 липня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження дійшов помилкового висновку про те, що в апелянта, який діє як суб`єкт владних повноважень та має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, було достатньо часу для сплати суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату», залишивши поза увагою обставини безпосередньої участі В/ч НОМЕР_1 у виконанні бойових завдань, веденні воєнних (бойових) дій безпосередньо в районах ведення бойових дій в Харківській області, згідно бойового розпорядження командира В/ч НОМЕР_1 від 27 серпня 2024 року № 99, обставини критичного стану фінансування видатків військових частин для виконання судових рішень по КЕКВ 2800 - Інші поточні видатки, а також ігноруючи ті обставини, що сплата судового збору не залежить від волі відповідача.

Ухвалою від 11 вересня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою від 29 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Нормативне регулювання. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини п`ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору

Частинами другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року повернуто з тих підстав, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, а саме: не сплатив судовий збір.

Ураховуючи, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, відповідач 18 червня 2025 року вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року.

Одночасно з апеляційною скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому просив поновити строк на апеляційне оскарження. Так, на обґрунтування зазначеного клопотання апелянт посилався на те, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано в межах процесуального строку на апеляційне оскарження - 05 травня 2025 року. З метою забезпечення сплати судового збору за подання апеляційної скарги начальником юридичної служби В/чА4962 подавався рапорт від 05 квітня 2025 року № 12142 з проханням зобов`язати начальника фінансово-економічної служби здійснити оплату судового збору. Водночас у зв`язку з відсутністю коштів відповідач не мав можливості сплатити судовий збір, а тому просив суд відстрочити сплату судового збору. У подальшому, з метою виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 06 травня 2025 року начальником юридичної служби В/чА4962 подавався рапорт від 07 травня 2025 року № 16113 з проханням зобов`язати начальника фінансово-економічної служби здійснити оплату судового збору. Проте на час постановлення ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги від 19 травня 2025 року оплату судового збору здійснено не було. Судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 420/1465/25 сплачений 10 червня 2026 року, одразу після надходження коштів.

Також апелянт зазначав, що відповідно до бойового розпорядження командира В/ч НОМЕР_1 від 27 серпня 2024 року № 99 особовий склад Військової частини НОМЕР_1 , включаючи юридичну службу, вибули в зону здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони до Харківської області, оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для залучення до виконання бойових завдань, що підтверджується витягом з наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 29 серпня 2024 року №242.

У зв`язку із цим апелянт у клопотанні наголошував, що вжив усіх можливих заходів для реалізації свого права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин.

Понад те, суд апеляційної інстанції визнав неповажними причини пропуску В/ч НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 23 червня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення такого строку, а скаргу залишив без руху із наданням часу для подання до суду заяви, в якій зазначити інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, зокрема, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Апеляційний суд зауважив про те, що повернення раніше поданої апеляційної скарги не означає можливість повторного звернення до суду апеляційної інстанції у будь-який час після такого повернення, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, адже у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також апеляційний суд вказав, що у даному випадку не встановлено обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, адже між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв`язок.

На виконання вимог ухвали суду від 23 червня 2026 року відповідач подав заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, у якій зазначив, що окрім відсутності фінансування на сплату судового збору, у В/ч НОМЕР_1 існували й додаткові фактори, які вплинули на можливість вчасно подати апеляційну скаргу, а саме: залучення особового складу відповідача до виконання бойових завдань у складі оперативно-тактичного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Втім, ухвалою від 11 липня 2025 року суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження у справі.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, згідно з цією статтею апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

За змістом частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у строк, визначений судом, або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, визнає наведені підстави для поновлення строку неповажними, про що постановляється ухвала.

Оцінюючи висновки суду апеляційної інстанції, наведені в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів зазначає про таке.

У постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Суд зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.

Разом із тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідача (19 травня 2025 року), повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося 18 червня 2026 року. Отже, вдруге відповідач подав апеляційну скаргу поза межами встановленого КАС України строку.

За усталеною практикою Верховного Суду відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 14 вересня 2023 року у справі №520/23674/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21).

На переконання Суду, наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини правомірно були оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Окрім того, в ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Колегія суддів зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що « особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21 за аналогічних обставин (несплата військовою частиною судового збору на момент повторного звернення з апеляційною скаргою). У цій постанові Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як оплата судового збору, для поновлення процесуального строку.

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

У розглядуваній справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали В/ч НОМЕР_1 скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, автор касаційної скарги не зазначає та не надає.

За таких обставин наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідаючи на доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував факт безпосередньої участі В/ч НОМЕР_1 у виконанні бойових завдань, веденні воєнних (бойових) дій безпосередньо в районах ведення бойових дій в Харківській області, згідно бойового розпорядження командира В/ч НОМЕР_1 від 27 серпня 2024 року № 99, колегія суддів зауважує про таке.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася відповідними указами Президента України та триває й на цей час.

Водночас, введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд наголошує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого органу, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Слід зауважити, що відповідач, посилаючись у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження на залучення особового складу В/ч НОМЕР_1 до виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій в Харківській області, у якості доказів додав до клопотання витяг із наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 29 серпня 2024 року № 242.

Водночас, доказів того, що весь особовий склад В/ч НОМЕР_1 був залучений і продовжував виконувати такі завдання під час перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та на час повторного подання апеляційної скарги, відповідач до суду апеляційної інстанції не надав.

Зважаючи на це, доводи скаржника на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги в контексті описаних обставин, Верховний Суд уважає необґрунтованими і погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду з апеляційною скаргою.

Підсумовуючи наведене Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали скаржнику скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України строку, скаржник не зазначає та не надає.

Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі №420/1465/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак