Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №240/15918/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 240/15918/25

адміністративне провадження № К/990/16410/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 (суддя Черноліхов С.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Моніча Б.С., суддів Гонтарука В.М., Білої Л.М.) у справі №240/15918/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" до Хорошівської селищної ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

I. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" (далі – позивач, ТОВ "Надра Інвест") звернулося до суду з позовом до Хорошівської селищної ради Житомирської області (далі – відповідач, Селищна рада), в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та поновлення договору оренди землі на новий строк з ТОВ "Надра Інвест" кадастровий номер 1821184300:05:001:0108" від 29.08.2024 №1944, в частині визначення ТОВ "Надра Інвест" 5 річного терміну оренди земельної ділянки (пункт 4) та встановлення річної орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 663282,66 грн (пункт 3);

зобов`язати відповідача повторно розглянути питання укладення договору оренди землі з ТОВ "Надра Інвест" кадастровий номер 1821184300:05:001:0108 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на протиправність рішення Селищної ради у зазначеній ним частині з тих підстав, що відповідач при визначенні умов поновлення договору оренди земельної ділянки протиправно встановив 5-річний термін оренди земельної ділянки та річну орендну плату за неї в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються власникам спеціальних дозволів на строк дії такого дозволу. Вважає, що відповідач, розглядаючи скаргу на оспорюване рішення, порушив процедурні правила, встановлені Законом України «Про адміністративну процедуру».

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «Надра Інвест» є гірничовидобувним підприємством, яке має спеціальний дозвіл від 07.05.2004 №3555 на видобування та розробку Маславського родовища корисних копалин.

4. З метою надрокористування позивач використовує земельну ділянку, надану на підставі договору оренди землі від 22.12.2005, площею 3,1510 га, з терміном дії до 22.12.2024.

5. Позивач листом-повідомленням від 25.07.2024 звернувся до відповідача з клопотанням про поновлення договору оренди землі на новий строк та надав проєкт додаткової угоди до договору.

6. Хорошівська селищна рада рішенням від 29.08.2024 №1944:

затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки ТОВ «Надра Інвест» на земельну ділянку площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області;

затвердила нормативну грошову оцінку земельної ділянки ТОВ "Надра Інвест" на земельну ділянку площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області, в сумі 6632826,64 грн;

внесла зміни до договору оренди землі від 22.12.2005, який укладений між Житомирською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Надра Інвест», площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення - 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області, а саме замінено сторону договору орендодавця з Житомирської обласної державної адміністрації на Хорошівську селищну раду, вирішила зареєструвати право комунальної власності та пункт 5 договору викласти в такій редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахування щорічної індексації становить 6 632 826 грн 64 коп.»;

поновила ТОВ «Надра Інвест» договір оренди земельної ділянки площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення - 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області, шляхом укладання нового договору терміном на 5 років з урахуванням щорічної індексації орендної плати згідно з визначеними коефіцієнтами;

установила ТОВ "Надра Інвест" річну орендну плату в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 663 282,66 грн;

запропонувала ТОВ «Надра Інвест» укласти з Хорошівською селищною радою в особі селищного голови Володимира Столярчука договір оренди на земельну ділянку площею 3,1510 га, кадастровий номер 1821184300:05:001:0108, цільове призначення - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, яка знаходиться на території Дашинського старостинського округу Житомирського району Житомирської області;

зобов`язала ТОВ «Надра Інвест» зареєструвати договір відповідно до норм чинного законодавства.

7. Не погоджуючись із цим рішенням у частині визначення ТОВ «Надра Інвест» 5 річного терміну оренди земельної ділянки та встановлення річної орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 663282,66 грн, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 27.11.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026, у задоволенні позову відмовив.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що без волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладення нового договору оренди землі на змінених умовах. Суд не може підміняти інший орган державної виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, не може перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу. Врахувавши встановлення судовим рішенням у господарській справі № 906/1219/24, яке набрало законної сили дотримання прав позивача рішенням Хорошівської селищної ради №1944 від 29.08.2024 в частині строку оренди та розміру орендної плати, у межах даної справи, суди дійшли висновку про відсутність підстав додатково досліджувати ці обставини. Стосовно посилань позивача на недотримання відповідачем положень Закону України «Про адміністративну процедуру» у частині ненадання відповіді на його скаргу на рішення Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 29.08.2024 №1944, суд зазначив, що це не може бути самостійною підставою для скасування такого рішення.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

10. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх у касаційному порядку, просив скасувати і ухвалити нове рішення, яким справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Підставою касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

На обґрунтування цієї підстави скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 4, 19 КАС України та Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі – Закон №2073-IX, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.03.2025 у справі №480/5652/24, щодо дотримання адміністративної процедури суб`єктом владних повноважень під час розгляду питання поновлення договору оренди землі на новий строк.

12. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на положення частини четвертої статті 78 КАС України, протиправно відмовили у перевірці адміністративного акта (рішення органу місцевого самоврядування) на відповідність принципам адміністративної процедури.

13. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили і не надали оцінку його посиланням на те, що Селищна рада в односторонньому порядку змінила істотні умови оренди земельної ділянки порівняно з попередніми періодами, не погодивши їх з позивачем, без забезпечення його участі у адміністративній процедурі, без надання можливості подати пояснення та заперечення, що порушує принципи рівності, справедливості та добросовісності, закріплені в Законі №2073-IX.

14. Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення у цій справі, визнавши преюдиційними обставини, встановлені рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 у справі №906/1219/24, не врахувавши при цьому, що у межах вказаної справи досліджувалось виключно питання договірної природи правовідносин та наявності підстав для визнання договору укладеним, тоді як правомірність оспорюваного у цій справі рішення Хорошівської селищної ради, як владного управлінського акта, не була предметом судового контролю.

15. Одночасно, як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 2, 19 частини четвертої статті 78 КАС України у взаємозв`язку зі статтею 4 Закону №2073-IX щодо перевірки на відповідність принципам адміністративної процедури адміністративного акта, а саме рішення органу місцевого самоврядування про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та поновлення договору оренди землі на новий строк, з урахуванням рішення господарського суду, яким встановлено відсутність волевиявлення сторін на укладення договору.

16. Скаржник доводить, що відповідач, визначаючи умови поновлення договору оренди земельної ділянки, протиправно встановив 5-річний термін оренди земельної ділянки та річну орендну плату за неї в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки земельні ділянки мають надаватися власникам спеціальних дозволів на строк дії такого дозволу.

17. Позивач вважає, що встановлення рішенням Селищної ради строку оренди, не співмірного зі строком дії спеціального дозволу на користування надрами, за наявності імперативних норм статті 66 Земельного кодексу України, свідчить про вихід за межі повноважень, незалежно від подальшого погодження чи непогодження таких умов позивачем. Зауважує, що орган місцевого самоврядування, встановлюючи розмір орендної плати, не наділений дискреційними повноваженнями щодо відступу від вимог пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України та недотримання цих норм є підставою для визнання відповідного рішення протиправним.

18. У касаційній скарзі скаржник, окрім наведеного, покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа має виняткове значення для позивача як учасника справи, оскільки результати її розгляду безпосередньо впливають на можливість продовження господарської діяльності підприємства та виконання зобов`язань перед державою.

19. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності оспорюваного рішення.

20. Відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання про укладення нового договору оренди землі з Товариством (заява про укладення нового договору оренди щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1821184300:05:001:0108 станом на 29.08.2024 від позивача не надходила). Це рішення прийнято за результатами розгляду поданого ТОВ "Надра Інвест" листа-повідомлення з вих.№14 від 25.07.2024 про поновлення договору оренди землі від 22.12.2005 на новий строк.

21. Вважає, що суди правомірно врахували рішення Господарського суду Житомирської області від 07.05.2025 у справі №906/1219/24, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025, яким відмовлено ТОВ "Надра Інвест" у позові до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення №1944 від 29.08.2024 в частині та визнання укладеною додаткової угоди.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

23. 15.12.2023 набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 №2073-IX (далі - Закон №2073-IX), який упорядковує відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону №2073-IX).

24. Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

25. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону №2073-IX).

26. Статтею 18 цього закону гарантовано ефективні засоби правового захисту. Цією нормою передбачено, що особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

27. Статтею 27 Закону №2073-IX визначено коло осіб, які є учасниками адміністративного провадження. Відповідно до частини першої цієї норми учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

28. Підпунктом 11 частини першої статті 28 Закону № 2073-IX передбачено право учасників адміністративного провадження оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу.

29. За правилами статті 36 Закону № 2073-IX адміністративне провадження відповідно до цього Закону розпочинається: 1) за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги; 2) за ініціативою адміністративного органу, у тому числі у порядку здійснення ним інспекційного (контрольного, наглядового) повноваження. Адміністративне провадження продовжується у разі подання скарги в порядку адміністративного оскарження.

30. Процедура прийняття рішення у справі в адміністративному провадженні передбачена статтею 69 Закону №2073-IX, відповідно до якої за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

31. Стаття 71 Закону №2073-IX визначає зміст адміністративного акта, за правилами якої письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

32. Відповідно до статті 72 Закону №2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином. Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.

Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта не вимагається, якщо: 1) адміністративний орган задовольнив заяву, при цьому адміністративний акт не стосується прав, свобод чи законних інтересів інших осіб; 2) адміністративний орган під час здійснення інспекційних (контрольних, наглядових) повноважень не виявив порушень законодавства.

33. Оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалене відповідачем в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення) про надання земельної ділянки в оренду, Суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідає формі адміністративного акта, вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини є відносинами адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі – Закон № 280/97-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

34. 23. 08.11.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин» від 08.10.2024 №3993-ІХ, згідно з підпунктом 4 пункту 1 якого Земельний кодекс України доповнено главою 3-1 Особливості адміністративної процедури у сфері земельних відносин, а статтю 2 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-ХІV доповнено частиною третьою, яка передбачає, що вчинення процедурних дій, прийняття процедурних рішень у сфері оренди землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України.

35. Тобто, з 08.11.2024 частиною першою статті 17-2 Земельного кодексу визначено, що подання заяв, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, до органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб здійснюється лише у письмовій формі шляхом особистого звернення, надсилання поштовим відправленням або подання в електронній формі.

36. Органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.

37. Таким чином, Суд доходить висновку, що правовідносини, які виникають у сфері розпорядження земельними ділянками комунальної власності, регулюються не лише спеціальними законами у сфері земельних відносин, такими як Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон №161-ХІV, які визначають зміст правовідносин, суб`єктний склад, права та обов`язки їх учасників, але й Законом №2073-ІХ, який запроваджує єдиний підхід до прийняття рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв, порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.

38. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21, від 21.03.2023 у справі №640/17821/21, від 27.03.2025 у справі №480/5652/24 наголошував, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, першою чергою, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.

39. Отже, розвиток законодавства у сфері земельних відносин спрямований на застосування до них Закону №2073-ІХ. Це підтверджується змінами до Земельного кодексу України (стаття 17-2) та Закону №161-ХІV (абзац третій статті 2), які чітко визначають, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи здійснюють розгляд заяв та ухвалюють відповідні рішення у сфері оренди земельних ділянок комунальної власності саме в порядку адміністративної процедури, встановленої цим Законом.

40. Тому, враховуючи положення абзацу третього статті 4 Закону №161-ХІV про те, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом, важливо наголосити, що у цих відносинах орган місцевого самоврядування виступає суб`єктом владних повноважень, який виконує управлінські функції щодо розпорядження землями комунальної власності. Вказаний орган не діє, як суб`єкт господарювання, який володіє, користується розпоряджається земельними ділянками з метою отримання прибутку (як зазначили суди попередніх інстанцій), а реалізує саме владні повноваження, встановлені законом для забезпечення публічного інтересу.

41. Відповідно, відносини між органом місцевого самоврядування та заявником щодо передачі в оренду земельних ділянок комунальної власності є публічно-правовими і регулюються Законом №2073-ІХ.

42. Тому дослідженню у цій справі підлягає питання дотримання відповідачем під час прийняття рішення процедури, визначеної Законом №2073-ІХ.

43. Водночас, суди не дослідили дотримання відповідачем під час прийняття рішення процедури, визначеної Законом №2073-ІХ, і дійшли передчасного висновку про те, що недотримання процедури, визначеної Законом №2073-ІХ, під час прийняття відповідачем оспорюваного рішення не може бути самостійною підставою для скасування такого рішення.

44. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 90 КАС України та Закону №2073-ІХ, внаслідок чого суди невірно визначили характер і предмет спірних правовідносин та підстави позову та дійшли необґрунтованого висновку про їх переважно приватно-правовий характер.

45. Рішення суб`єкта владних повноважень, ухвалене за результатами розгляду заяви, поданої у межах адміністративного провадження, є адміністративним актом, який породжує спір у сфері публічно-правових відносин, підпорядкованих вимогам Закону №2073-ІХ і предметом перевірки є законність процедури ухвалення акта суб`єктом владних повноважень, включаючи дотримання принципів прозорості, участі сторін в адміністративному провадженні, належного інформування особи та обґрунтування мотивів прийняття такого рішення. При цьому існування попередніх цивільно-правових договірних відносин між сторонами не виключає публічно-правового характеру спору, якщо оскаржуваний адміністративний акт (рішення) було ухвалене суб`єктом владних повноважень в межах його владно-управлінських функцій за регламентованою законом адміністративною процедурою.

46. Істотне порушення суб`єктом владних повноважень адміністративної процедури, зокрема ненадання особі реальної можливості бути почутою, подати пояснення чи заперечення, або відсутність належного мотивування адміністративного акта, може бути підставою для визнання такого акта протиправним, якщо таке порушення вплинуло або об`єктивно могло вплинути на реалізацію прав чи законних інтересів особи. Водночас суто формальні або технічні недоліки процедури, які не мали такого впливу, самі по собі не є достатньою підставою для скасування адміністративного акта.

47. Суди, ухвалюючи рішення, не дослідили і не перевірили доводи позивача про те, що Селищна рада в односторонньому порядку змінила істотні умови оренди земельної ділянки порівняно з попередніми періодами, не погодивши їх з позивачем, без забезпечення його участі у адміністративній процедурі, без надання можливості подати пояснення та заперечення, що порушує принципи рівності, справедливості та добросовісності, закріплені в Законі №2073-IX. Суди не надали оцінку доводам позивача про те, що земельні ділянки мають надаватися власникам спеціальних дозволів на строк дії такого дозволу. Не надали оцінки посиланням позивача про неспівмірність оспорюваного рішення зі строком дії спеціального дозволу на користування надрами, за наявності імперативних норм статті 66 Земельного кодексу України, та недотримання відповідачем вимог пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України під час встановлення ним розміру орендної плати.

48. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

49. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» слід задовольнити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Оскільки колегія суддів не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 238, 341, 343, 344, 349, 353, 354, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Надра Інвест» задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №240/15918/25 скасувати.

Справу №240/15918/25 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Кравчук