Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №300/6438/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6438/24 пров. № А/857/30825/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (головуючий суддя Тимощук О.Л., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2024 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, в тому числі із урахуванням індексації такої пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01.01.2024 у розмірі 31 207,35 грн, в тому числі із урахуванням нарахованої індексації, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, призначеної згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, в тому числі із урахуванням індексації такої пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності з 01.03.2024, в тому числі із урахуванням нарахованої індексації, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в межах своїх повноважень з 01.01.2007 здійснює функції призначення(перерахунку) та виплати пенсій відповідним категоріям військовослужбовців на підставі документів, поданих уповноваженим структурним підрозділом державного органу, з якого особи були звільнені із служби.

При цьому, функції визначення грошового забезпечення, з якого обчислюються пенсії цим особам, не входять до компетенції Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року (у справі за заявою Великода проти України) суд підтвердив, що передбачені законами соціально- економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VІ, 08.07.2011, який набрав чинності з 01.10.2011 року, внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VІІІ максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 по 31.12.2016. максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VШ внесено зміни до статті 43 Закону №2262. Оновленою редакцією статті 43 Закону №2262 передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Питання обмеження пенсії максимальним розміром були предметом розгляду у Верховному Суді.

У постанові від 24.06.2020 (справа №580/234/19) Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував наступний правовий висновок:

«Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-У1 в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:

1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-У1,

2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію”.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-У1, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19.

Рішенням Конституційного суду України від 12.10.2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-У1 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262- ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року .

Таким чином, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 у справі № 3- 102/2021 (231/21, 415/21) підтверджено те, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-У1 визнано неконституційними лише для осіб, які мають спеціальний юридичний статус громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Отже, рішення Конституційного суду України від 12.10.2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) підтверджує дію приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668^1 для всіх інших категорій військовослужбовців, які отримують пенсійні виплати відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У матеріалах пенсійної справи позивача та до адміністративного позову не долучено документи, які б підтверджували службу у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Також, абзацом другим пункту 2 розділу II Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії, встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. .

У постанові Верховного Суду від 27.01.2021 суд дійшов наступних висновків. Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-У1, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі — Постанова №118) установлено, що з 01.03.2022 розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячні доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31.12.2021 включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Аналогічні приписи містяться в пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»

Таким чином, апелянт вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та відповідно до висновку про призначення пенсії від 23.12.2003 з 01.12.2003 призначено пенсію за вислугу років в розмірі 84% грошового утримання, призначеного відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.28).

Починаючи з 24.04.2018 позивач перейшов на пенсію по інвалідності (зворотна сторона а.с.30; а.с.31).

Згідно з перерахунком за пенсійною справою №0903005968 - МВС з 01.03.2022 розмір пенсії, з урахуванням індексації, установленої на підставі постанови КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» склав 22 600,40 грн проте, до виплати позивачу визначено з урахуванням максимального розміру – 19 340,00 грн (а.с.34).

Відповідно до перерахунку за пенсійною справою №0903005968 - МВС від 01.03.2023 розмір пенсії, з включенням індексації, установленої згідно з постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», основний розмір пенсії з надбавками склав - 24 164,00 грн, однак виплату проведено в розмірі 20 930,00 грн, з обмеженням її максимальним розміром (а.с.35).

Надалі, відповідно до перерахунку за пенсійною справою №0903005968 - МВС від 01.03.2024 розмір пенсії, з включенням індексації, установленої згідно з постановою КМУ від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постановою КМУ від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та за наслідком проведеного перерахунку пенсії на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 за №185 основний розмір пенсії з надбавками склав - 25 771,20 грн, однак виплату проведено в розмірі 23 610,00 грн, тобто, знову ж таки з обмеженням її максимальним розміром (а.с.36).

Не погоджуючись із розміром проведеної виплати, ОСОБА_1 31.07.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою (а.с.8).

У відповідь, органом пенсійного фонду листом від 13.08.2024 за №6981-5943/Ф-02/8-0900/24 повідомлено позивача про те, що відповідно до норм чинного законодавства виплата проводиться в максимальному розмірі – 23 610,00 грн (а.с.9-11).

Вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду за захистом його прав.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ визначено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Кабінет Міністрів України 23.02.2024 прийняв постанову за № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (надалі, також – Постанова № 185), пунктом 1 якої установив, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 185, з 1 березня 2024 року розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2023 р. включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2023 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У відповідності до пункту 3 Постанови № 185, у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.

Разом з тим, судм першої інстанції враховано і те, що відповідно до частини 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 № 107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.10.2011 редакція даної норми була змінена Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI та частина 5 статті 43 викладена в новій редакції: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Згодом, Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинним з 01 січня 2016 року): «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 № 1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.

Відхиляючи покликання відповідача саме на норми статті 43 Закону № 2262-XIІ, суд першої інстанції правильно врахував, що рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Також відхиляючи покликання відповідача на Закон України від 06.12.2016 за № 1774-VIII, положення якого не визнавалися неконституційними, суд вірно вказав, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XIІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року».

Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

З 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.

Крім того відхиляючи посилання відповідача на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI (Закон № 3668-VI), вказуючи, зокрема, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку, суд першої інстанції слушно зауважив, що положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суд першої інстанції вірно врахував, що оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 в справі № 240/7087/20, дійшов висновку, що вони суперечать одна одній.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, правильним є твердження суду першої інстанції, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 18.05.2022 у справі № 380/12337/20, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21 та від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21.

Стосовно наявності у пункті 2 Постанови № 185 положення про підвищення пенсій «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом», суд першої інстанції вірно зазначив, що за загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. У спірних відносинах наведене положення постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 за №185 суперечить приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, які, як вже зазначено судом вище, є спеціальними та підлягають застосуванню відповідачем.

Крім того, суд підставно зауважив, що рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12 жовтня 2022 року за №7-р(ІІ)/2022 у справі №3-102/2021(231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Цим рішенням визначено, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно відхилив, як безпідставні, доводи відповідача про те, що приписи статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» визнано неконституційними лише для осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, оскільки вказані норми, які згідно рішення Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 у справі № 3-102/2021 не відповідають Конституції України (є неконституційними) поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, а позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до цього закону.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо застосування обмеження граничного розміру пенсії, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення, встановленого Законом №2262-ХІІ, за наслідком проведеного перерахунку пенсії з 01.03.2024 є протиправним, а не як помилково зазначає позивач - 01.01.2024

З урахуванням того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 за №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» індексацію пенсії позивачу в 2024 році проведено починаючи з 01.03.2024, то суд правильно вважав, що позовні вимоги в частині проведення такої з 01.01.2024 є помилковими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №300/6438/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула