Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №460/12013/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/12013/24 пров. № А/857/34744/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року (головуючий суддя Щербаков В.В., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі– відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі– відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 16.07.1987 по 17.11.1987, періоди здійснення підприємницької діяльності з 1993 – 2000 роки.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.10.2024 №172050006393 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.07.1987 по 17.11.1987, а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 1993 по 01.01.2000 згідно довідки від 19.08.2024 № 198/3131.4-03/24 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмолено

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у віці 55 років, звернувся 23.09.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Заяву Позивача від 23.09.2024 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та винесено рішення від 01.10.2024 № 172050006393 про відмову у призначенні пенсії.

При винесенні вищевказаного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області керувалося наступним.

Статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачено умови надання пенсії за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років

- зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує з фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається і змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Аналогічну правову позицію було викладено у Постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІУ) і цього Закону.

Відповідно до «Прикінцевих положень» Закону № 1058-ІУ закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) при призначенні пенсії за віком, крім іншого, особа повинна надати документи, які засвідчують її особливий статус. Для підтвердження статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи особа повинна надати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

З наведених законодавчих норм вбачається, що особа яка має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи повинна надати:

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи;

- довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за наявності встановленої цією статтею тривалості постійного проживання або постійної роботи на радіоактивно забруднених територіях, а не тривалості реєстрації на таких територіях.

Згідно з розпискою-повідомленням до заяви про призначення пенсії від 23.09.2024 Позивачем не було додано документи, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а саме:

- витяг №3483 від 21.08.2024 року з реєстру територіальної громади, виданої Департаментом соціального захисту та гідності виконавчого комітету Вараської міської ради;

- посвідчення громадянина (громадянки), який (яка) потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серія НОМЕР_2 ;

- довідка № 290 від 16.08.2024, виданої державним професійно-технічним навчальним закладом «Березнівське вище професійне училище» Департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації МОН України.

Відтак, Головне управління було позбавлене права надати оцінку вищевказаним документам при прийнятті рішення про відмову у призначення пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1058-ІУ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу.

Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж за періоди з 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом ЗАКЗ-СоУ-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-ІУ визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1058-ІУ страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

До 01.01.2004 стаж обчислюється відповідно до статей 56, 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Ведення трудових книжок має відповідати вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (із змінами) (далі - Інструкція № 58).

Згідно пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 16.07.1987 по 17.11.1987 згідно трудової книжки від 16.07.1987 серії НОМЕР_3 , оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства при звільненні, та довідки про роботу від 06.09.2024 № 20, оскільки долучена довідка про реорганізацію від 16.08.2024 № 20 не відповідає назві підприємства в трудовій книжці та уточнюючій довідці.

Крім того до страхового стажу позивача не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності згідно наданої довідки від 19.08.2024 № 198/3131.4-03/24 та акту перевірки від 18.09.2024 № 1700-1102-1/5349, оскільки відсутня інформація про форму оподаткування та сплачені страхові внески.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області винесено рішення від 01.10.2024 № 172050006393 про відмову у призначенні пенсії.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), що підтверджується відповідним посвідченням, копія якого знаходиться з матеріалах справи.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд Головного управляння ПФУ в Черкаській області

Рішенням від 01.10.2024 №172050006393 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком. В якості підстави зазначено період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становить 3 роки 3 місяці 14 днів що є недостатнім для зниження пенсійного віку.

Додатково зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи

з 16.07.1987 по 17.11.1987 згідно трудової книжки від 16.07.1987 серії НОМЕР_3 , оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства при звільненні, та довідки про роботу від 06.09.2024 № 20, оскільки долучена довідка про реорганізацію від 16.08.2024 № 20 не відповідає назві підприємства в трудовій книжці та уточнюючій довідці,

а також періоди здійснення підприємницької діяльності згідно наданої довідки від 19.08.2024 № 198/3131.4-03/24 та акту перевірки від 18.09.2024 № 1700-1102-1/5349, оскільки відсутня інформація про форму оподаткування та сплачені страхові внески.

Не погоджуючись з відмовою відповідача в призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернувся до суду.

Постановляючи іршення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ст. 9 Закону № 796 (тут і далі – в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно з ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до пп.5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015, далі – Порядок №22-1), документом, що засвідчує особливий статус особи, зокрема є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на це, суд підставно зауважив, що у разі звернення особи із заявою про призначення їй пенсії із застосуванням ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для підтвердження особливого статусу заявника додається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування.

Згідно матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на відсутність підтверджуючих документів про факт його постійного проживання чи роботи на території, яка відноситься до зони посиленого радіологічного контролю протягом 4 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований та проживав в м.Кузнецовськ (на даний час м.Вараш) Рівненської області з 08.09.1987 по 17.11.1987, з 08.12.1989 по даний час.

Місто Кузнецовськ (Вараш) Рівненської області, згідно з Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 до 31.12.2014 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (ІV категорія) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки № 290 від 16.08.2024, виданої державним професійно-технічним навчальним закладом «Березнівське вище професійне училище» Департаменту освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації МОН України позивач навчався в середньому професійно-технічному училищі №4 смт. Березне Рівненської області на денній формі навчання за професією «Заготівельник верху взуття (з умінням виконувати роботу взуттьовика по індивідуальному пошиву взуття» з 01 вересня 1984 року по 14 липня 1987 року.

Смт.Березне Рівненської області, згідно з Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 до 31.12.2014 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (ІV категорія) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Пунктом 2 розділу І Закону № 76-VІІІ у статтю 2 Закону № 791а-ХІІ внесено зміни, якими абз.5 ч. 2 ст. 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.

Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону № 791а-ХІІ визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році;

2) зона безумовного (обов`язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км-2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км-2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км-2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період;

3) зона гарантованого добровільного відселення - це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км-2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км-2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км-2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.

Отже, з 01.01.2015 зона посиленого радіоекологічного контролю виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом № 791а-ХІІ.

Вирішуючи спір, суд правильно вказав, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

Висновок аналогічного характеру містяться в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №572/245/17, від 17.06.2020 у справі №572/456/17, що обов`язково враховується судом при вирішенні даних спірних правовідносин.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналогічна правова позиція щодо встановлення початкової величини зниження пенсійного віку висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17.

За наведених обставин, суд дійшов підставного висновку, що матеріалами справи підтверджено, що станом на 1 січня 1993 року позивач постійно проживав або постійно працював чи постійно навчався у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років ( 4 роки 5 місяців 22 дні), що дає йому право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі і на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.

У матеріалах справи наявні докази, що позивач навчався на денній формі навчання в смт.Березне у період з 01.09.1984 по 14.07.1987 в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відтак, наведене свідчить про наявність підстав для зарахування початкової величини та зниження пенсійного віку на 2 роки.

Крім того, суд вірно зауважив, що проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 понад 4 роки та станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії понад 25 років (врахований період проживання/роботи станом на 01.01.2015), надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні (на 5 років), тобто у 55 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

У даному випадку достатність необхідного страхового стажу відповідачем також заперечується, зокрема, страховий стаж позивача згідно оскаржуваного рішення 21 рік 6 місяців 10 днів, необхідний стаж становить 26 років.

Як уже зазначалось вище, згідно висновків оскаржуваного рішення до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи:

з 16.07.1987 по 17.11.1987 згідно трудової книжки від 16.07.1987 серії НОМЕР_3 , оскільки назва підприємства при прийнятті не відповідає назві підприємства при звільненні, та довідки про роботу від 06.09.2024 № 20, оскільки долучена довідка про реорганізацію від 16.08.2024 № 20 не відповідає назві підприємства в трудовій книжці та уточнюючій довідці,

а також періоди здійснення підприємницької діяльності згідно наданої довідки від 19.08.2024 № 198/3131.4-03/24 та акту перевірки від 18.09.2024 № 1700-1102-1/5349, оскільки відсутня інформація про форму оподаткування та сплачені страхові внески.

Надаючи оцінку таким твердження відповідача 2, суд першої інстанції вірно зауважив наступне.

Щодо спірного періоду з 16.07.1987 по 17.11.1987. у трудовій книжці позивача містяться записи:

Кузнецовський міськкомбінат

№2 від 16.07.1987. Прийнятий чобітником 5 розряду.

№3 від 17.11.1987 . Звільнений у зв`язку з призовом в Радянську армію.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, а саме пунктів 2.2, 2.4, 2.5, 2.6 та 2.7, 2.17 заповнення трудової книжки вперше провадиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

У випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено запис. Якщо підприємство, яке внесло неправильний або неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.

Всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремою строкою з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Такі ж за змістом положення містяться в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

Отже, записи у трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем.

Трудова книжки позивача має чіткий запис про період роботи в Кузнецовському міськомбінаті, чітко прослідковується наявність відтиску печатки підприємств, є підпис відповідального за ведення трудових книжок.

При цьому правильним є твердження суду першої інстанції, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач має право на врахування до його страхового стажу вищезазначених спірних періодів роботи.

Щодо періоді здійснення підприємницької діяльності, то судом правильно враховано, що ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Відповідно до п.3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно з п.4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач був зареєстрований як ФОП з 17.10.1991, про що внесено відповідний запис від 12.10.2005 № 26060170000000578.

З 17.10.1991, позивач взятий на облік як платника податків в Головному управлінні ДПС у Рівненській області, з 02.08.1993, взятий на облік як платник єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994 Інструкція визначає на території України порядок обчислення, сплати та обліку надходження обов`язкових внесків на державне соціальне страхування, та обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, об`єднаннями громадян, особами, які використовують найману працю громадян (у тому числі підприємствами та особами, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру), а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокатами, працюючими громадянами.

Підпунктом 5.2.2 Інструкції №5-5 передбачено для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів встановлено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду у розмірі 9 відсотків суми доходу.

Відповідно до пункту 20 Інструкції №5-5 громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати подають до 1 лютого наступного року органам Пенсійного фонду копію Декларації про доходи, одержані від заняття підприємницькою діяльністю, і копію платіжного доручення про сплату внесків.

Згідно з пунктом 24 Інструкції №5-5 після закінчення встановлених строків сплати внесків не внесена сума вважається недоїмкою і стягується в безспірному порядку за розпорядженням відповідних органів Пенсійного фонду з нарахуванням пені в розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки.

Пунктом 21 Інструкції №5-5 передбачено, що облік внесків та доходів, на які вони нараховуються, ведеться органом Пенсійного фонду на особових рахунках і включається до квартального звіту форми № 4-ПФ.

При цьому суд підставно зауважив, що обов`язок щодо ведення обліку сплачених внесків покладався на органи Пенсійного фонду України, а несплата таких внесків у встановлений Інструкцією №5-5 строк була підставою для їх стягнення в безспірному порядку.

З 06.09.1996 набрала чинності Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 11-1 від 06.09.96 (далі - Інструкція №11-1).

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №11-1 платниками обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, громадяни, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси та інші громадяни, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно її праці (в редакції Інструкції №11-1, чинній з 29.07.97 - фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси).

Пунктом 4.7 Інструкції №11-1 передбачено, що тариф обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду для платників, зазначених у пункті 2.7 цієї Інструкції - 33,6 відсотка суми доходу (в редакції Інструкції №11-1, чинній з 29.07.97 - 32 відсотки від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України).

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

Згідно з пунктом 18.4 Інструкції №11-1 платники внесків, зазначені в пп.2.2, 2.3, 2.4, 2.7 цієї Інструкції, зобов`язані зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду протягом трьох років.

Пунктом 19 Інструкції №11-1 визначено відповідальність платників внесків.

Відповідно до пункту 17.1 контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків, інших платежів, а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 7.7 Інструкції №11-1 орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток №4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.

Таким чином, правильним є висновок суду, що у період з 06.09.1996 сплата внесків до Пенсійного фонду була обов`язковою в тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність та не використовують працю найманих працівників. За порушення порядку сплати внесків до Пенсійного фонду Інструкцією №11-1 передбачено відповідальність. При цьому обов`язки щодо видачі довідки згідно з додатком №4, контролю за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків покладався на органи Пенсійного фонду України.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов правильного висновку про те, що відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України. При цьому обов`язок щодо перевірки відомостей про сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду України покладається на відповідача.

Отже, під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивачу періоду 1990-2000, відповідач був зобов`язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період.

Так, згідно акту №1700-1102-1/5349 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, ГУ ПФУ в Рівненській області, дійшло висновку, що з ОСОБА_1 утримувались внески на соціальне страхування, а з 1991 року страхові внески до Пенсійного фонду.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що періоди провадження підприємницької діяльності позивача з 1993 по 01.01.2000 підлягають зарахуванню до страхового стажу, за винятком періодів які відповідно до форми РС-право, вже зараховані позивачу до страхового стажу.

З огляду на вищевикладене та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №460/12013/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула