Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №260/3632/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/3632/25 пров. № А/857/35873/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року (головуючий суддя Гаврилко С.Є., м. Ужгород) у справі № 260/3632/25 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання рішення протиправним,

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області № 265/07-16-24-12/ НОМЕР_1 від 11.11.2024 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління ДПС у Закарпатській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 30.09.2024 шляхом включення до реєстру платників єдиного податку Державної податкової служби України, про що внести запис до реєстру платників єдиного податку.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке винесене є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування №7972/Р від 14.09.2012 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обрано види економічної діяльності за кодами КВЕД ДК 009:2010, які він буде здійснювати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема: 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку».

Зазначає, що Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 05.08.2024 на адресу позивача, направлено лист №11093/6/07-16-24-02-06 від 05.08.2024 з відповідним роз`ясненням щодо права застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності підприємцями при постачанні електронних комунікаційних послуг та запропоновано виключити КВЕДи, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності або перейти на сплату інших податків і зборів з 01.10.2024. Зазначений лист повернуто на адресу відповідача у зв`язку з тим, що адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується відміткою відділу поштового зв`язку.

Вважає, що судом першої інстанції у рішенні не надано належної правової оцінки доказу, а саме, листу ГУ ДПС у Закарпатській області №11093/6/07-16-24-02-06 від 05.08.2024 з відповідним роз`ясненням щодо права застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та пропозицією виключити КВЕДи, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. У зв`язку з тим, що платником не було вжито необхідних заходів для подальшого перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме, не виключено КВЕДи, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування обліку та звітності, а також, не здійснено самостійний перехід на сплату інших податків та зборів, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, перевіркою встановлено, що реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню.

Як наслідок, ГУ ДПС у Закарпатській області відповідно до п.299.11 ст. 299 ПКУ прийнято рішення від 11.11.2024 №265/07-16-24-12 про анулювання реєстрації платника єдиного податку – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, у зв`язку з порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування (п.п 8 п.п. 291.5.1 п.291.5 ст. 291 ПК України). Реєстрацію платника єдиного податку анульовано 30.09.2024.

Акцентує увагу суду апеляційної інстанції, що ПК України не встановлено вимоги щодо виду перевірки, на підставі висновків якої контролюючим органом може бути прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 20 вересня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії В01 № 584841, про що зроблено запис про державну реєстрацію за № 23240000000007705 від 20 вересня 2006 року (а.с. 6).

У відповідності до свідоцтва платника єдиного податку Серії Б № 744703 від 14 вересня 2012 року з 01 жовтня 2012 року позивач перебуває на третій групі платників єдиного податку зі ставкою 5% (а.с. 7).

Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 30 вересня 2024 року було проведено камеральну перевірку позивача, результати якої зафіксовані в акті про результати перевірки дотримання правових засад застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності перевірки від 30 вересня 2024 року за №13875/07-16-24-12/ НОМЕР_1 (а.с. 9, 10).

В акті перевірки зазначено, що проведено камеральну перевірку позивача та встановлено, що згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 7972/Р від 14 вересня 2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , обрано види економічної діяльності за кодами КВЕД ДК 009:2010, які він буде здійснювати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема: 61.10 “Діяльність у сфері проводового електрозв`язку”, 61.20 “Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку”, 61.90 “Інша діяльність у сфері електрозв`язку”. На думку відповідача наявне порушенням статті 291 пункту 291.5 підпункту 291.5.1 підпункту 8 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України в актуальній на час спірних правовідносин редакції), що є, з точки зору позиції відповідача, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Рішенням Головного управління ДПС у Закарпатській області від 11 листопада 2024 року за № 265/07-16-24-12/ НОМЕР_1 відповідно до статті 299 пункту 299.11 ПК України, на підставі акту перевірки від 30 вересня 2025 року за №13875/07-16-24-12/ НОМЕР_1 з 30 вересня 2024 року було анульовано реєстрацію платника єдиного податку - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку (а.с. 8).

Позивач вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом камеральної перевірки також можуть бути:

1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків);

2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних;

3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах;

4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні";

5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу;

6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки;

7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу;

8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу;

9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу;

10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу;

11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно пункту 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 ПК України).

Відповідно до п.291.2 ст.291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно пункту 291.3 статі 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено ст.299 ПК України, відповідно до п.299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до п.299.2 ст.299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Разом з тим, відповідно до статті 291 пункту 291.5 підпункту 291.5.1 підпункту 8 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Зазначений підпункт (8) був викладений у вказаній вище редакції у відповідності до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі і послуг” від 20 вересня 2019 року за № 129-IX. Зазначені зміни набрали чинності 20 жовтня 2019 року.

Як встановлено судом, 14 вересня 2012 року контролюючим органом позивачеві було видано свідоцтво платника єдиного податку Серії Б № 744703 від 14 вересня 2012 року у відповідності до якого з 01 жовтня 2012 року позивач перебуває на третій групі платників єдиного податку зі ставкою 5% (а.с. 7).

На дату видачі зазначеного свідоцтва (14 вересня 2012 року) та до 20 жовтня 2019 року (дата набрання чинності змін, відповідно до яких підпункт 8 статті 291 пункту 291.5 ПК України викладено у зазначеній вище редакції) редакція статті 291 пункту 291.5 підпункту 291.5.1 підпункту 8 ПК України містила інші вимоги щодо можливості бути платником єдиного податку, а саме законодавець визначав, що не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: “діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності) та зв`язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню)”.

Таким чином законодавцем не обмежувалася спірна, з точки зору відповідача, діяльність можливістю знаходження у статусі платника єдиного податку першої - третьої груп.

Крім того, відповідно до статті 291 пункту 291.5 підпункту 291.5.1 підпункту 8 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють певні види діяльності, зазначені у цьому (8) підпункті. Законодавцем використано термін саме “здійснюють” певні види діяльності, а не, до прикладу, “будуть здійснювати” “можуть здійснювати, “збираються здійснювати” тощо. А отже судом констатується, що контролюючий орган зобов`язаний встановити факт саме здійснення певного (спірного) виду діяльності, яке не дає можливості перебування, зокрема на першій-третій групах платників єдиного податку.

Як встановлено судом під час розгляду справи, як представник позивача, так і представник відповідача зазначили, що окрім діяльності щодо роздрібної торгівлі, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (Код згідно з КВЕД 47.91) – позивачем не здійснюється. Про що свідчать відповідна звітність позивача за період 2023, 2024 роки. (а.с. 13-26).

Судом встановлено, що рішення за № 265/07-16-24-12/3050325878 від 11.11.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 прийнято на підставі акту камеральної перевірки від 30.09.2024 щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування, в ході якої використано інформацію, яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Колегія суддів звертає увагу, що камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення цього виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування, оскільки останні перебувають поза межами цієї перевірки.

Згідно акту камеральної перевірки від 30.09.2024 контролюючим органом надано оцінку питанню правомірності перебування платника єдиного податку першої-третьої груп на спрощеній системі оподаткування. Наведена обставина дає підстави вважати, що перевірку проведено з підстав, не передбачених ст.75 ПК України, а саме, щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування.

Контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 30.09.2024 за №13875/07-16-24-12/3050325878, з`ясував питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення такого виду податкової перевірки.

Верховний Суд при розгляді аналогічних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 р. у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 р. у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 р. у справі № 813/1346/18, від 05.06.2018 р. у справі № 813/4266/17).

Єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Відтак, інформація, яка зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації та виключення з реєстру платників єдиного податку.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваного рішення, прийнятого за результатами камеральної перевірки.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При обґрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі № 260/3632/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш