Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №380/3026/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/3026/26 пров. № А/857/28055/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Димарчук Т.М.,

суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року (суддя – Костецький Н.В., м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у лютому 2026 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУПФУ у Львівській області), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФУ у Львівській області № 913060827193 від 06.02.2026 про відмову щодо перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 та перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу»; зобов`язати ГУПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII з дня звернення із заявою від 28.01.2026, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби період роботи з 27.04.1995 по 01.05.2016, та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.01.2026 № 1 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.01.2026 № 2, що видані управлінням адміністративних послуг департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 28.01.2026 звернулась до відповідача із заявою щодо переведення на пенсію державного службовця. Однак, рішенням відповідача від 06.02.2026 позивачці відмовлено у такому переведенні та перерахунку пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Позивачка вважає протиправним таке рішення відповідача, оскільки досягла визначеного віку та має понад 41 рік страхового стажу, а стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, станом на 01.05.2016 становить 21 рік та 05 днів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 08.04.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 913060827193 від 06.02.2026 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії відомості про заробітну плату на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.01.2026 №1 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.01.2026 № 2, виданих Управлінням адміністрування послуг Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, з моменту подання заяви, тобто з 28.01.2026, зарахувавши при цьому до її стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, періоди роботи на посадах, віднесених до посад державної служби, з 27.04.1995 по 01.05.2016. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідно до ст.3 Закону №889-VIII, його чинність не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування. Вказує, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби до 04.07.2001, по дату набуття чинності Законом №2493-ІІІ. А після 04.07.2001, згідно з ст.14 Закону №2493-ІІІ посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорій посад органів місцевого самоврядування. Вважає, що оскільки заданими трудової книжки станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII), у позивачки відсутній необхідний стаж на посадах державної служби, то не має підстав для перерахунку та переходу на пенсію за віком відповідно до норм цього Закону.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивачка перебуває на обліку в ГУПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

28.01.2026 позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо переходу на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII. До заяви позивачка, зокрема, долучила довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.01.2026 № 1 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.01.2026 № 2, видані Департаментом гуманітарної політики Управління адміністрування послуг Львівської міської ради.

За результатами розгляду заяви позивачки та поданих документів відповідачем прийнято рішення №913060827193 від 06.02.2026 про відмову в перерахунку пенсії – переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв`язку із відсутністю необхідного стажу.

У рішенні зазначено, що за даними трудової книжки заявниця працювала на посадах держави служби з 27.04.1995 по 04.07.2001, з 04.07.2001 присвоєно 12-й ранг посадової особи місцевого самоврядування. Стаж державної служби позивачки станом на 01.05.2016, без врахування періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 27.04.1995 по 04.07.2001, становить 06 років 02 місяці.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивачка звернулась до суду із відповідним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що посади, на яких перебувала позивачка в органах місцевого самоврядування, відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та п. 2 Порядку №283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби. Відтак, періоди роботи позивачки на посадах в органах місцевого самоврядування з 27.04.1995 по 01.05.2016 (понад 21 рік) підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця. Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд дійшов висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п. п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно ст. 5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII).

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно п. 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XIIу порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 11 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ унормовано, що перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених вказаним Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності вказаним Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За правилами ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, право на пенсію державного службовця за змістом ч. 1ст. 37 Закону №3723-ХІІмали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) станом на 01.05.2016 мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

За наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII.

Водночас, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст.37 вказаного Закону України та п. п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18 та постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Згідно з п. 8 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - Порядок № 283).

Отже, набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, розмір якого, серед іншого (страхового стажу, віку особи), впливає на наявність в особи права на пенсію, що призначається на підставі п.10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Згідно з матеріалами справи, рішенням відповідача від 06.02.2026 № 913060827193 позивачці відмовлено в перерахунку пенсії, щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII у зв`язку із відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби на 01.05.2016 (06 років 02 місяці).

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 29.08.1983, позивачка 30.06.1995 прийняла присягу державного службовця, 15.09.1998 позивачці присвоєно 12 ранг державного службовця в межах 6 категорії посад державної служби.

У період з 27.04.1995 по 27.05.2025 позивачка працювала на різних посадах у Львівській міській раді.

04.07.2001 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування 6 категорії посад органу місцевого самоврядування, складено присягу посадової особи місцевого самоврядування.

05.01.2009 присвоєно черговий 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 Порядку №283 (діяв до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно п. 4 Порядку обчислення стажу держаної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (чинний з 01.05.2016 року) до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Стаття 14 Закону № 2493-III встановлює категорії посад в органах місцевого самоврядування, відповідно до яких: п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост; шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.

Апеляційний суд погоджується, що посади, на яких перебувала позивачка в органах місцевого самоврядування, відповідно до ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та п. 2 Порядку №283 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

Вказане спростовує доводи апелянта про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.09.2019 за результатами розгляду справи № 530/1812/16-а, де вказано, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" зараховується до стажу державної служби.

Отже, посади, які обіймала позивачка за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, які прирівняні до посад державної служби та дають право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством про державну службу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведений у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та від 19.03.2019 у справі №357/1457/17.

За змістом оспорюваного рішення, підставою для відмови у переведенні позивачки на пенсію державного службовця, стало відсутність у неї необхідного стажу державної служби.

Колегія суддів зазначає, що на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію держаного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж

Відтак вона набула право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п. п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.01.2026 №1 та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.01.2026 № 2, видані Управлінням адміністрування послуг Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, є документами, які підтверджують нарахований заробіток позивачки під час роботи в органах місцевого самоврядування, стаж роботи в яких зарахований до періоду державної служби, а тому підлягають врахуванню відповідачем для визначення розміру пенсії позивачки.

З огляду на викладене, відмова ГУПФУ у Львівській області у переведенні позивачки з пенсії за віком на пенсію відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ.

Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення № 913060827193 від 06.02.2026 та враховуючи наявність у позивачки стажу державної служби, необхідного для переведення на пенсію державного службовця, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов`язати ГУПФУ у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII з дня звернення із заявою від 28.01.2026, зарахувавши до стажу роботи на посадах, віднесених до посад державної служби період роботи з 27.04.1995 по 01.05.2016, та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 27.01.2026 № 1 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 27.01.2026 № 2, що видані управлінням адміністративних послуг департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №380/3026/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Т. М. Димарчук

судді Р. М. Москаль

П. І. Сало