Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №300/6389/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/6389/24 пров. № А/857/11887/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізко І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року (головуючий суддя Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-АВТО» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК-АВТО» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206080/2024/000027 від 22.03.2024 та рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України № UА206080/2024/000027 від 22.03.2024.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВК-АВТО» сплачений судовий збір в розмірі 6056,00 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Івано-Франківська митниця Державної митної служби України оскаржила його в апеляційному порядку, просить таке скасувати, та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд у оскаржуваному рішенні зазначив, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Суд дійшов висновку, що митний орган ні під час проведення процедури консультацій, ні під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив, яка саме інформація щодо складових митної вартості була відсутня в документах наданих позивачем під час митного оформлення, чи які саме розбіжності, неточності містять подані до митного оформлення документи, та які конкретно документи можуть усунути сумніви митного органу.

22.03.2024 року до відділу митного оформлення м/п «Коломия» Івано-Франківської митниці декларантом митним брокером ОСОБА_1 було подано електронну митну декларацію МД 24UА206080001906U4 на товар «Моторний транспортний засіб сідельний тягач, призначений для перевезення напівпричепів, марка MAN. модель TGX 18.440. календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см3, потужність двигуна 324 кВТ, номер двигуна - N/V. колісна формула 4X2, бувший у використанні, 1 шт., кількість місць для сидіння, включаючи місце водія -2. виробництво фірми MAN, країна виробник DE. Декларантом заявлено фактурну вартість 10000,00 ЕUR по 42,4693 грн., що склала 424693.0 грн., як складову митної вартості заявлено транспортні витрати в розмірі 14000.0 грн., всього відповідно до графи 12 ЕМД митна вартість становила 424693.0 грн.

Митна вартість товару була визначена позивачем за основним методом, ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації документи.

Аналізуючи подані документи до митного оформлення, інспектор виявив суттєві розбіжності, які свідчать про порушення ст. 53 МК України.

Івано-Франківська митниця не погодилась із заявленою декларантом митною вартістю товару та прийняла рішення про коригування митної вартості за №UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024 р. (далі - рішення), яким визначено митну вартість транспортного засобу за резервним методом та оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206080/2024/000027 від 22.03.2024 р.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З огляду на зазначене вище виявлено наступне:

Достовірність наданих декларантом відомостей митний орган міг перевірити, зокрема, шляхом витребування у декларанта додаткових документів. Так, пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766, було передбачено, що «для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов`язаний подати додаткові документи.

У результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст.52 МКУ він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МКУ. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або до суду. В даному випадку, МД не могла бути оформлена за основним методом - за ціною договору, бо сума, яка зазначена в рахунку-фактурі не була підтверджена.

Джерело інформації для коригування митної вартості слугувала інформація з ЦБД, а саме МД 24UА205150004263U3 від 13.03.2024, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля.

У результаті коригування митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в сумі 14000 ЕUR про що зазначено у графі 30 рішення про коригування митної вартості.

Судом першої інстанції залишено поза увагою те, що митний орган виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Чинне законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому митний орган зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Вважаємо, що рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2,3 ч.2 ст.55 МКУ.

Таким чином враховуючи вищезазначене позивачем було порушено ст.53 МК України:

- тобто подані документи до митного оформлення, не підтверджують заявлену митну вартість товару;

- на вимогу посадової особи не подано додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості по МД.

У зв`язку з вищезазначеним вартість транспортного засобу була визначена Івано- Франківською митницею самостійно.

Виходячи з вищенаведеного, при надані картки відмови та рішення про коригування митної вартості митницею дотримано вимоги Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що згдно умов контракту № 012020 від 11.01.2020 року фірма «NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW & BAUMASCHINEN» в особі директора Andreas Keller взяла па себе зобов`язання щодо підбору та продажу ТОВ «ВК-АВТО» засобів наземного транспорту їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так тих, що були у використанні, що іменується у подальшому товар (а.с.19).

Доповненням № 3 від 13.07.2020 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 500000.00 (п`ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату за товар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 100 робочих днів (а.с.20).

Доповненням №5 від 27.07,2022 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 1500000,00 (один мільйон п`ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату за товар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 200 робочих днів (а.с.21).

22.03.2024 представником ТОВ «ВК-АВТО» - декларантом ФОП ОСОБА_1 подано до Івано-Франківської митниці Держмитслужби електрону митну декларацію №24UA206080001906U4 для митного оформлення бувшого у використанні моторного транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка MAN. модель TGX 18.440. календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015,, номер шасі НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна 12419 см3, потужність двигуна 324 кВТ, номер двигуна - N/V. колісна формула 4X2, 1 шт., кількість місць для сидіння, включаючи місце водія -2. виробництво фірми MAN, країна виробник DE (а.с.13).

Митна вартість транспортного засобу визначалась митним брокером за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складається з ціни придбання автомобіля. Зокрема у митній декларації “ціна товару” вказано 10000.00 Євро за курсом 42,4693 грн. за 1 Євро. На підтвердження заявлених відомостей позивачем було долучено до митної декларації наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №015/2024 від 06.03.2024, декларацію про походження товару №015/2024 від 06.03.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.03.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.04.2015, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27.02.2019, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №012020 від 11.01.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020, доповнення до зовнішньоекономічного договору № 5 від 27.07.2022, договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020, акт фізичного огляду від 21,03.2024 (а.с.14-22).

Подання таких документів відповідач не заперечує.

22.03.2024 посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД № №24UA206080001906U4 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206080/2024/000005/1 та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за UА206080/2024/000027 (а.с.24-26).

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за № UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024, відповідачем зазначено, що "митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б статті VII ГАТТ. У митого органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Митний кодекс України (далі - МК України), затверджений Законом України від 13.03.2012 №4495-VI, наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Відповідно до ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант, який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларантом не подано всі документи для підтвердження митної вартості передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ. Відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продасться або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов конкуренції). Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та інформації, яка міститься в ЄАІС Держмитслужби - встановлено, що рівень вартості заявленого товару значно нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснено. На вимогу митного органу декларантом не подано наступні документи, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, митна декларація країни відправлення. Враховуючи наявну у митниці інформацію про митну вартість подібних (аналогічних) товарів, що ввозились у максимально наближений до митного оформлення період, існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. При цьому, відповідно до частини другої етапі 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та в декларанта інформації про угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, методу 2в (ст. 62 МКУ), та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності основи для розрахунку митної вартості. Отже, враховуючи викладене, митну вартість скориговано та визначено за другорядним методом, а саме методом 6 (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД UA205150/2024/004263 від 13.03.2024. за якою оформлено сідельний тягач призначений для перевезення напівпричіпів по дорогах загального призначення, марка - MAN, модель - TGX 18.440, ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , загальна кількість місць включаючи місце водія - 2, номер двигуна (маркування) - невизначений, тип двигуна - дизельний робочий об`єм циліндрів - 12419 см3, потужність - 324 kW, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, колісна формула, бувший у використанні. Визначена митна вартість 14000 Євро".

22.03.2024 декларантом ФОК ОСОБА_1 подано нову митну декларацію №24UA206080001934U0 із внесенням застави (а.с.23).

26.06.2024 позивачем подано до відповідача заяву в порядку передбаченому ч. 8 і 9 ст. 55 МК України про перегляд рішення про коригування митної вартості №UA206080/2024/00005/l від 22.03.2024, до заяви додано: копію МД № 24DE885328681737В8 від 14.03.2024, копію рахунків фактур № 016/2024. 017/2024, 018/2024 (а.с.35-36).

Листом № 7.21-2/28-03/13/2464 від 03.07.2024 відповідачем відмовлено у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UA206080/2024/000005/1 від 22.03.2024 (а.с.37-38).

14.08.2024 позивачем подано відповідачу заяву про перегляд рішення про коригування митної вартості в спростування підстав наведених у листі № 7.21-1/28-03/13/2115, до заяви долучено також платіжну інструкцію від 19.07.2024 № 0410001 про перерахунок коштів за автомобіль, виписки з рахунку продавця від 12.08.2024 про отримання коштів, листа від продавця про повний розрахунок за даний транспортний засіб (а.с.39-40).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з тогоё що положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже частинами 1 та 2 статті 53 МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

Згідно пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як визначено частинами 4, 5 і 10 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем, зокрема, такі як витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вимагає частина 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, витрати на транспортування додаються як одна із складових митної вартості до ціни товару, що була фактично сплачена.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

При цьому, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

З огляду на це суд вірно зауважив, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

При цьому, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони наділені повноваження витребувати додаткові документи для перевірки достовірності зазначеної митної вартості товарів у разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

Водночас, суд вірно вказав, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача виник сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки до митного оформлення не було подано повний перелік документів, а саме не підтверджено суму.

Однак, суд слушно зауважив, що на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №24UA206080001906U4 22.03.2024 митної вартості товару та обраного методу її визначення (за ціною договору), позивачем надано митному органу рахунок-фактуру (інвойс) № 015/2024 від 06.03.2024, у якому продавцем було встановлено ціну продажу транспортного засобу в розмірі 10000 EUR, яка підлягає оплаті згідно з цим рахунком.

При цьому, рахунок-фактура (інвойс) № 015/2024 від 06.03.2024 містить всі необхідні реквізити сторін, особистий підпис відповідальної особи від імені продавця транспортного засобу, а також відтиск печатки підприємства (нерезидента) продавця та предмет продажу - транспортного засобу сідельного тягача, призначеного для перевезення напівпричепів, марка MAN. модель TGX 18.440. календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення - 2015, номер шасі НОМЕР_1 . Крім того, вказаний рахунок-фактура містить відомості про ціну транспортного засобу, а саме 10000 EUR, та вказано спосіб оплати готівкою, згідно вказаного рахунку.

Крім того, разом з декларацією декларант надав митному органу, серед інших, документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме:

- декларацію про походження товару №015/2024 від 06.03.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 07.03.2024;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 02.04.2015;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27.02.2019;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №012020 від 11.01.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору № 3 від 13.07.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору № 5 від 27.07.2022;

- договір про надання послуг митного брокера від 20.01.2020;

- акт фізичного огляду від 21,03.2024 (а.с.14-22).

Крім того, згідно умов контракту № 012020 від 11.01.2020 фірма NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN в особі директора Andreas Keller взяла на себе зобов`язання щодо підбору та продажу ТОВ "ВК-АВТО" засобів наземного транспорту їх частин і обладнання, двигунів внутрішнього згорання, як нових, так тих, що були у використанні, що іменується у подальшому товар. Доповненням № 3 від 13.07.2020 до контракту № 012020 від 11.01.2020 сторони збільшили суму контракту до 500000.00 (п`ятсот тисяч) євро та домовились здійснювати оплату затовар у формі безготівкового розрахунку після реалізації транспортних засобів, не пізніше 100 робочих днів, які подавалися митним брокером до митного оформлення при поданні митної декларації №24UA206080001906U4 22.03.2024 (а.с.19).

Також, 14.08.2024 позивачем подано до відповідача заяву в порядку передбаченому ч. 8 і 9 ст. 55 МК України про перегляд рішення про коригування митної вартості № UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024, до якої додано: платіжну інструкцію від 19.07.2024 № 0410001 про перерахунок коштів за автомобіль, виписки з рахунку продавця від 12.08.2024 про отримання коштів, листа від продавця про повний розрахунок за даний транспортний засіб (а.с.39-40).

Так, згідно платіжного дорученням від 19.07.2024 № 0410001 позивач здійснив перерахунок коштів у сумі 10000 Євро німецькій компанії NUTZFAHRZEUGHANDEL VON LKW& BAUMASCHINEN за транспортні засоби згідно рахунків-фактур (інвойсів) 015/2024, від 11.01.2020 (а.с.47).

Підстав і причин не врахування документів поданих декларантом до заяви від 14.08.2024 поданої в порядку статті 55 МК України відповідач не вказує.

Таким чином, суд підставно вказав, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Частинами 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок - фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, правильним є твердження, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, які саме конкретні причини (підстави, передумови, невідповідності) стали підставою для витребування від нього додаткових документів.

Також суд вірно зазначив, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Так, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, суд підставно вважав безпідставними доводи відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Таким чином, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, які піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Однак, у спірному рішенні, у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 2, 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

З графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №24UA206080001906U4 від 22.03.2024 вбачається, що в ній є посилання про визначення митної вартості за резервним методом, із зазначенням відомостей митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, а саме інша митна декларація UA205150/2024/004263 від 13.03.2024, за якою здійснено митне оформлення подібного (аналогічного) автомобіля (а.с.81).

Однак, суд підставно зауважив, що відповідачем не доведено, що взятий за основу визначення митної вартості транспортний засіб був ідентичний, в тому числі по його комплектності та технічному стану, тому, що ввозився позивачем.

Також різняться й країни експорту, в розглядуваному випадку країною-експортером виступає Німеччина, в той час, як у митній декларації UA205150/2024/004263 від 13.03.2024 такою є Словаччина.

Також, суд правильно вказав, що ціна транспортного засобу залежить від багатьох факторів, а оціночна вартість різних транспортних засобів навіть в межах однієї категорії та марки може суттєво відрізнятися в залежності від інших характеристик та їх технічного стану.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, суд підставно вважав, що при коригуванні митної вартості задекларованого позивачем товару митницею безпідставно використано як джерело інформації митну декларацію UA205150/2024/004263 від 13.03.2024, оскільки товар, згідно такої декларації поставлений на інших умовах поставки, ніж у позивача, мають місце різні технічні властивості порівнюваний товарів (транспортних засобів), а отже не можна вважати їх ідентичними або подібними (аналогічними) товарами.

Крім того, згідно положенн пункту 2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України за №598 від 24.05.2012, у рішенні про коригування орган доходів і зборів:

- поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо;

- у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відтак, відповідач визначений обрахунок скоригованої вартості грубо порушує правила, встановлені для складання рішень про коригування митної вартості, адже, митний орган знівелював різницю в якісних, кількісних показника та виду товару, що завозився позивачем, від тих випадків, які використані у оскаржуваних рішеннях

З урахуванням вказаного вище, суд підставно вважав, що позивачем подано до Митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Крім того, відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого статтею 64 МК України, не довів наявність обґрунтованих застережень щодо застосування у спірних відносинах шостого методу.

Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

Згідно пункту 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024 не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2020 за результатом розгляду справи №804/2061/17 зазначив: «…Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №500060702/2017/000010/1 від 25.02.2017 року, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган…».

Оскільки відповідачем не спростовано належними і допустимим доказами відомості, зафіксовані в документах, наданих митному органу разом з митною декларацією №24UA206080001906U4 від 22.03.2024, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що що рішення про коригування митної вартості товарів № UА206080/2024/000005/1 від 22.03.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА206080/2024/000027 від 22.03.2024, є протиправними та такими, що підлягають до скасування, а позовні вимоги товариства підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №300/6389/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко