Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №282/586/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них

Дата: 29 червня 2026 р.

Справа: №282/586/26

Суддя: Ватаманюк Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 282/586/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вальчук В.В.

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

30 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся до Любарського районного суду Житомирської області із адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 7135917 від 04.05.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 21.05.2026 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано до суду докази на підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому оскаржена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції не надана належна оцінка наступним обставинам справи.

Зокрема, апелянт наголошує, що він мав при собі чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № ЕР-232260176, який був чинним з 12.09.2025 року по 11.09.2026 року включно. Позивач пред`явив зазначений поліс в електронному форматі (PDF), що відповідає вимогам п. 2.1 ґ Правил дорожнього руху України.

Крім того, апелянт наголошує, що працівник поліції був зобов`язаний перевірити наявність чинного договору обов`язкового страхування на підставі інформації, яка міститься в Єдиній централізованій базі даних оператора, яким є Моторне (транспортне) страхове бюро України, проте такої перевірки не здійснив.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 11.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою суду від 22.06.2026 та справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 червня 2026 року об 11:45 год.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону полку - 1 УПП у Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Жлобіцьким Павлом Леонідовичем складено постанову серії ЕНА № 7135917 від 04.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до зазначеної постанови 04.05.2026 року о 13 год. 37 хв. на трасі Житомир-Чернівці, 5 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників місцевих транспортних засобів, чим порушив чим порушив п.2.1. ПДР України, відсутність у водія поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зазначене підтверджується, зокрема, відеозаписом №475456 із бодікамери працівника поліції, який суд визнає належним та допустимим доказом у справі. Із зазначеного відеозапису видно, що після зупинки транспортного засобу автомобіль під керуванням ОСОБА_1 здійснив зупинку та був припаркований на узбіччі дороги, при цьому на водійському місці перебував саме ОСОБА_1 . Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_1 безпосередньо керував вказаним транспортним засобом.

З наданого суду відеозапису №475456 з бодікамери працівника поліції також встановлено, що о 13 год. 36 хв. 40 сек. на запитання поліцейського щодо наявності страхового поліса водій повідомив, що такий ним ще не оформлено.

Надалі, о 13 год. 41 хв. 50 сек., інспектор повторно звернувся до водія із запитанням щодо наявності при ньому поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та можливості його пред`явлення для перевірки, на що водій відповів: «Ні, при собі немає».

О 14 год. 03 хв. 41 сек. водій не повідомив про наявність чи відсутність зазначеного страхового поліса при собі та не пред`явив його для перевірки, натомість зазначив, що має намір отримати копію постанови з метою її подальшого оскарження у встановленому законом порядку.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у порядку, передбаченому Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.

За правилами п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Так, відповідно до пункту 2.1 ґ Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка»). Згідно з пунктом 2.4 а Правил дорожнього руху України на вимогу поліцейського водій зобов`язаний зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 цих Правил.

Пунктом 2.4 а ПДР України визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен бути зупинений з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 цих Правил.

Вказані положення узгоджуються з приписами ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно з якою водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників міських транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред`явити у формі, яка дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що складаються у посвідчені водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір. окремого виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового полісу (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному відомстві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не перед`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що складаються у посвідчені водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового цивільно-правового страхування власників наземних транспортних засобів. засобу (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не перед`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір окремого виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інші документи, передбачені законодавством, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неотриманих мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 ст. 126 КУпАП, виражається у формі керування транспортним засобом особа, яка не має при собі або не перед`явила відповідних документів у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та закріпити дані, що складаються в таких документах.

Вказана норма є імперативною та встановлює відповідальність за реєстрацію при собі або непередявлення для перевірки відповідних документів, а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2019 року у справі № 766/10693/17, право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності кореспондується з обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити відповідний поліс. При цьому сама по собі наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, об`єктивна сторона якого полягає, зокрема, у непред`явленні такого документа на вимогу працівника поліції.

Отже, непред`явлення позивачем страхового поліса в момент законної вимоги працівника поліції свідчить про невиконання покладеного на нього законом обов`язку та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Суд першої інстанції цілком вірно встановив, що позивач не пред`явив на місці зупинки транспортного засобу та під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чинний страховий поліс на транспортний засіб марки «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 яким він керував.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що на момент перевірки 04.05.2026 у позивача був відсутній при собі поліс ОСЦПВ на транспортний засіб «TOYOTA COROLLA», державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Колегія суддів погоджується із вірним висновком суду першої інстанції, що при винесенні рішення по справі про адміністративне правопорушення, інспектор оцінив докази, дослідив всі обставини справи та встановив наявність адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем, що підтверджується відповідним відеозаписом.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом без полісу ОСЦПВ), а саме відсутність при собі чинного полісу страхування (у паперовій чи електронній формі) та непред`явлення його на вимогу працівника поліції, підтверджується такими доказами: відеозаписом з місця події, зафіксованим на портативний відеореєстратор поліцейського.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявник пред`явив чинний страховий поліс в електронному форматі (PDF) та запропонував працівнику поліції перевірити його чинність через дані МТСБУ, проте поліцейський відмовив, спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з нагрудної камери поліцейського № 475456 на якому, зафіксовано що позивач тричі не пред`явив працівнику поліції чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на законну вимогу поліцейського.

У постанові Верховного Суду від 02.12.2019 року у справі № 766/10693/17 зроблено висновок про те, що право органів Національної перевірки наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідає обов`язковому водієві мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити відповідний поліс. При цьому сама по наявності свого чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не вимагає факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 126 КУпАП, об`єктивної сторони якого відбувається, зокрема, у непередбачених документах на вимогу працівника поліції.

Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 року у справі № 686/15383/17, від 25.09.2019 року у справі № 127/19283/17 та від 21.11.2018 року у справі № 465/6677/16-а, в яких випадках, що є. чинного договору страхування не включає адміністративну відповідальність за частиною першої статті 126 КУпАП у разі його непред`явлення на законну вимогу працівника поліції.

Таким чином, непередбачене звернення до страхового полісу в момент законної вимоги працівника поліції свідчить про невиконання покладеного на нього закону про зобов`язання та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першої статті 126 КУпАП.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що працівники поліції мають обов`язково перевірити наявність чинного договору обов`язкового страхування на підставі інформації, що міститься в Єдиній базі централізованих даних МТСБУ, колегія суддів зазначає наступне.

Апелянт посилається на п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 року, відповідно до якої, перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому апелянт вказує, що перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що наведена норма встановлює повноваження поліції перевірки наявності чинних договорів обов`язкового страхування, проте не звільняє водія від обов`язку мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського чинний страховий поліс.

Вказана норма не є альтернативною до обов`язку водія, встановленого п. 2.1 ґ ПДР України та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», мати при собі чинний страховий поліс та пред`явити його на вимогу працівника поліції.

Більше того, колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст. 126 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність саме за керування транспортним засобом особи, яка не має при собі або не перед`явила відповідних документів, зокрема чинний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 ст. 126 КУпАП, сталося саме у непред`явленні водієм на законну вимогу поліцейського документа, зазначеного у п. 2.1 ПДР України, незалежно від того, існує такий документ фактично.

Таким чином, навіть якщо припустити, що позивач має чинний договір страхування, проте не пред`явив його на вимогу працівника поліції, це створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Сама по собі наявність чинного страхового полісу не спростовує встановленого судом першої інстанції факту невиконання законної вимоги працівника поліції.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до п. 2.1 ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка”.

Зазначена норма дійсно допускає можливість пред`явлення страхового полісу як на паперовому, так і на електронному носії.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що з відеозапису № 475456 з нагрудної камери поліцейського не вбачається, що позивач пред`являв працівнику поліції чинного страхового полісу в будь-якому вигляді – ані на паперовому носії, ані на електронному носії, ані в застосунку «Дія», ані у форматі PDF.

Навпаки, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується відеозаписом, позивач на законну вимогу поліцейського неодноразово відмовив у пред`явленні чинного страхового полісу та зазначив, що такого ним не оформлено.

Таким чином, твердження апелянта про те, що позивач пред`явив чинний страховий поліс в електронному форматі PDF та запропонував працівнику поліції перевірити його чинність через базу даних МТСБУ, повністю спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом з бодікамери поліцейського № 475456.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або наявність фактично (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 75 КАС України встановлено, що доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у вашій сукупності дають можливість дійти висновку про наявність або наявні справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України судить докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що обґрунтовується на їх крайньому, загальному, повному та об`єктивному дослідженні.

Спростовуючи доводи апелянта про те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач мав довести правомірності свого рішення, колегія суддів звертає увагу, що предмет доказування у цій справі не є існування наявного у позивача чинного договору страхування на момент вимоги його поліцейським, а факт непередбаченого звернення до страхового полісу на вимогу працівника поліції.

Відповідач у цій справі довів правомірність винесення оскаржуваної постанови шляхом надання відеозапису № 475456 з нагрудної камери поліцейського, який беззаперечно підтверджує, що позивач не пред`явив на законну вимогу працівника поліції чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників місцевих транспортних засобів.

Натомість позивач не спростував наявні у справі докази, які надані відповідачем на підтвердження позиції, викладеної у відзиві.

Більше того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких обґрунтовуються її вимоги та заперечення.

Колегія суддів також звертає увагу, що в апеляційній скарзі позивач посилався на те, що транспортний засіб був придбаний ним 01.05.2026 року у ТОВ «ВІДІ АВТОМОБІЛІ З ПРОБІГОМ», що підтверджує договір купівлі-продажу, а також зазначає, що він переганяв автомобіль для подальшої перереєстрації на себе в межах десятиденного строку.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024 року зі зміною власника механічного транспортного засобу в результаті його правомірного відчуження договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зберігає чинність до закінчення строку його дії, а права та обов`язки страхувальника переходять до нового власника.

Таким чином, навіть у разі придбання транспортного засобу, страховий поліс, який вже оформлений згідно договору обов`язкового страхування попереднім власником, новий власник має право користуватися таким договором до закінчення строку його дії.

При цьому обов`язок нового власника мати при собі та пред`явити на вимогу працівника поліції чинний страховий поліс, встановлений п. 2.1 ґ ПДР України та ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» залишається незмінним.

Більш того, колегія суддів зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано копію страхового полісу № ЕР-232260176.

Разом з тим факт наявності у заявника чинного страхового полісу не спростовує встановленого судом першої інстанції факту непред`явлення такого полісу на вимогу працівника поліції на місці зупинки транспортного засобу, що створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 21 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Боровицький О. А. Курко О. П.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua