Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №727/15106/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 727/15106/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Скорейко В.В.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

30 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення №1094 від 12.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.05.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, 05.06.2025 року майором ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №1094 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Згідно з вказаного протоколу, ОСОБА_1 являючись військовозобов`язаним, всупереч вимогам правил військового обліку, встановленими законодавством, порушив правила військового обліку, а саме протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет військовозобов`язаного, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Своїми діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги пп.5 та 7 ч.3 ст.1, ч.8 ст.2, п.2 ч.1 та ч.3 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, згідно якої Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не активізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строку з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного РТЦК та СП та п.3 абз.6 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що призвело до порушення військовозобов`язаним правил військового обліку в особливий період, чим вчинив (ла) правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

12.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ухвалено постанову № 1094 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП. На розгляд справи позивач не з`явився та не вказав поважні причини неявки. У п`ятому абзаці мотивувальної частини постанови зазначено, що запит до реєстрів та баз даних не дав змоги отримати інформацію щодо персональних даних, зазначених в ст. 7 Закону України «Про єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», зокрема, не вдалося отримати інформацію про актуальні засоби зв`язку військовозобов`язаного, відомості про наявність права на відстрочку. ОСОБА_1 зобов`язаний був оновити свої персональні дані в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно. Докази на підтвердження вчинення ним будь-яких активних дій у відповідний період не надавав.

Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся із до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано до суду докази на підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст.210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12.1991 року визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже, з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан.

Приписами ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено абз.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з вимогами ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.19 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» № 1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною 3 ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Суд зазначає, що приміткою у ст.210 КУпАП визначено, що положення ст.210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до вимог ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951-VIII) до Реєстру вносяться відомості, визначеніст.6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст.14 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах від третього до двадцятого ч.3 ст.14 Закону № 1951-VIII.

Відтак, з огляду на вимоги вказаного вище Закону, а також вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, не виключає обов`язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.

Отже, доводи апелянта з посиланням на примітку до статті 210 КУпАП, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме апелянта вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається саме на військовозобов`язаного, яким є позивач.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633 від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024 визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, у разі перебування на території України, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Законодавством чітко визначено терміни для оновлення облікових даних: вони мали чіткі межі - з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року (60 днів) та способи уточнення: через центр надання адміністративних послуг (як підтвердження Витяг про уточнення); через оновлення в застосунку (витяг із «Резерву +») або особисто в ТЦК та СП (тоді в реєстрі «Оберіг» містилася б відмітка про уточнення/оновлення даних при особистій явці).

Отже, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, були зобов`язані уточнити свої облікові дані у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року одним із вище перелічених способів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 всупереч вимогам абз.1 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не оновив у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року свої військово-облікові дані жодним із вище перелічених способів та не надав суду будь-яких доказів на спростування зазначеного.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону, а також беручи до уваги вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов`язаним, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем було надано до суду докази на підтвердження наявності вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності була винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Доводи скаржника про те, що відповідачем були допущені порушення вимог, передбачені ст.268 КУпАП, а саме протокол складався без присутності позивача, якого він не підписував, не направлялась ні копія протоколу, ні повідомлення про розгляд справи, відповідно розгляд справи теж здійснили без відома позивача, спростовуються матеріалами справи.

У протоколі про адміністративне правопорушення наявна інформація про роз`яснення позивачу змісту ст. 63 Конституції України, прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, повідомлено його, що розгляд справи відбудеться о 10 год 00 хв 12.06.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказано, що від пояснення та /або підписання протоколу відмовився у присутності свідків. що підтверджується їхніми підписами.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний про дату та місце розгляду справи, а тому мав можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені КУпАП, у тому числі надати пояснення та докази на підтвердження своїх доводів.

За таких обставин розгляд справи за відсутності позивача відповідав вимогам статті 268 КУпАП.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.