Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №287/44/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 287/44/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нижник Г.П.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

30 червня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 481 від 16.05.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить: визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ; скасувати постанову № 481 від 16.05.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 25 500 грн; провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення та розподілити витрати пов`язані з розглядом справи.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 11.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність встановлених судом обставин, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол №481 про адміністративне правопорушення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме відмовився від проходження медичного огляду та лікування, згідно рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 . Остання дата проходження ВЛК, згідно АІТС «Оберіг» невідома, не перебує на військовому обліку. Згідно копії зазначеного протоколу ОСОБА_1 другий примірник протоколу отримав 10.05.2025, що підтверджується його особистим підписом. Також у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний запис: «відмовляюся проходити ВЛК тому що хочу пройти по місцю прописки в Олевську Коростенського району».

За результатами розгляду протоколу, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 16.05.2025 винесено постанову №481 про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (вчинено в особливий період), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 гривень. Згідно копії постанови, її копія направлена правопорушнику поштовою кореспонденцією за №5/6157 від 19.05.2025.

Згідно копії акту про вручення картки обстеження та медичного огляду (при відмові від підпису) складеного стрільцем взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вручено військовозобов`язаному ОСОБА_1 картку обстеження та медичного огляду, повістку зі строком прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12 год 10 травня 2025 року.

Під час здійснення оповіщення ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12 год 10.05.2025, останній відмовився від отримання повістки, про що складено акт відмови від отримання повістки за підписом стрільців взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Вважаючи протиправною постанову відповідача позивач оскаржив її до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак і відсутність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, відповідно до закону.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Реалізація цього конституційного обов`язку врегульована Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 ст. 1 вказаного Закону захист Вітчизни є конституційним обов`язком громадян України, а військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян до захисту держави та забезпечення комплектування Збройних Сил України й інших військових формувань. Військовий обов`язок включає, зокрема, взяття громадян на військовий облік, проходження військової служби та дотримання правил військового обліку.

Частиною 9 ст. 1 цього Закону визначено категорії осіб щодо військового обов`язку, до яких належать, зокрема, призовники та військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України на особливий період.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на ньому, зобов`язані, зокрема: прибувати за викликом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду; проходити підготовку до військової служби; виконувати правила військового обліку.

Таким чином, проходження медичного огляду є складовою військового обов`язку та прямо встановленим законом обов`язком громадянина.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено правовий режим воєнного стану, який діє на час розгляду справи. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, оголошено загальну мобілізацію.

Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 цього Закону мобілізація – це комплекс заходів, спрямованих на переведення держави, її органів та Збройних Сил України на функціонування в умовах особливого періоду.

Згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у чинній редакції) громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного ТЦК та СП.

З огляду на дію особливого періоду та проведення загальної мобілізації, виконання зазначеного обов`язку є імперативним та не поставлене у залежність від волевиявлення особи щодо вибору місця проходження військово-лікарської комісії, якщо інше не передбачено законодавством.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Судом установлено, що 10.05.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №481 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відмовою від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.05.2025 ОСОБА_1 вручено картку обстеження та медичного огляду і повістку з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 12 год того ж дня. Під час здійснення оповіщення останній відмовився від отримання повістки, про що складено відповідний акт за участю свідків. Також складено акт про вручення картки медичного огляду при відмові від підпису.

У протоколі про адміністративне правопорушення міститься власноручний запис ОСОБА_1 : «відмовляюся проходити ВЛК тому що хочу пройти по місцю прописки в Олевську Коростенського району». Другий примірник протоколу вручено йому 10.05.2025, що підтверджується особистим підписом.

За таких обставин суд першої інстанції вірно виходив із того, що об`єктивна сторона інкримінованого правопорушення полягає саме у відмові від виконання вимоги уповноваженого органу щодо проходження медичного огляду, про що свідчить як складений акт відмови від отримання повістки, так і власноручні пояснення особи у протоколі.

Безпідставна відмова (ухилення) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таке порушення вчинене позивачем в особливий період.

Колегія суддів погоджується з тим, що дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КпАП України, та кваліфіковані відповідачем правильно.

Доводи позивача щодо бажання пройти військово-лікарську комісію за місцем реєстрації самі по собі не звільняють від обов`язку виконати законну вимогу уповноваженого органу, якщо інший порядок не був погоджений у встановленому законом порядку.

Таким чином, відповідачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчиненого в особливий період. Натомість позивач не надав суду переконливих доказів, які б спростовували встановлені обставини чи свідчили про протиправність оскаржуваної постанови.

Доводи апелянта про відсутність у посадових осіб ТЦК та СП повноважень на складення протоколів, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Так, наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.01.2024 за № 36/41381, затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу І зазначеної Інструкції, вона визначає процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (за визначеними винятками).

Отже, на нормативному рівні прямо передбачено право та обов`язок ТЦК та СП складати протоколи про адміністративні правопорушення, зокрема за порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що охоплюється диспозицією ст. 210-1 КУпАП.

Зазначена Інструкція є чинним нормативно-правовим актом, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України, а відтак - обов`язковим до застосування. Її прийняття ґрунтується на положеннях статей 235 та 255 КУпАП, які визначають компетенцію органів щодо розгляду відповідних справ та складення протоколів.

Таким чином, твердження позивача про відсутність у посадових осіб ТЦК та СП повноважень на складення протоколу суперечить як нормам КУпАП, так і спеціальному підзаконному акту, що безпосередньо регламентує відповідну процедуру.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо його неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Як встановлено судом, у матеріалах справи наявний протокол про адміністративне правопорушення №481 від 10.05.2025, в якому зазначено дату, час та місце розгляду справи, а також міститься підпис позивача про ознайомлення з його змістом та отримання другого примірника.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний про дату та місце розгляду справи, а тому мав можливість реалізувати свої процесуальні права, передбачені КУпАП, у тому числі надати пояснення та докази на підтвердження своїх доводів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Оскаржувана постанова прийнята уповноваженою посадовою особою, у межах наданих законом повноважень та з дотриманням встановленого порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Олевського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.