Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №560/6415/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6415/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

01 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу від 01.04.2026 ВП №75690196 в розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Хмельницький окружного адміністративного суду 06 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи неявку сторін в судове засідання, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №75690196 з приводу виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6819/24 від 30.07.2024 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 04.04.2023 без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.

02.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75690196, якою боржника зобов`язано виконати рішення суду у спосіб та в порядку, визначених виконавчим документом.

Однак, як вказав відповідач з посиланням на матеріали виконавчого провадження, у встановлений державним виконавцем строк боржник не виконав вимоги виконавчого документа та не надав до відділу ДВС жодних повідомлень і підтверджуючих документів щодо проведення перерахунку пенсії та виплати належних стягувачу коштів.

30.03.2026 державним виконавцем направлено вимогу боржнику та повторно зобов`язано протягом п`яти робочих днів повідомити про виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6819/24.

Також, 31.03.2026 на адресу відповідача надійшла заява стягувача від 30.03.2026, до якої долучено виписку з пенсійної справи, відповідно до якої було з`ясовано, що відповідач в повному обсязі судове рішення не виконав, оскільки продовжує застосовувати обмеження розміру його пенсійних виплат.

У свою чергу, інформації від боржника про повне та фактичне виконання рішення суду на адресу відповідача не надходило.

01.04.2026 державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/6819/24.

Отже, державний виконавець встановивши факт неналежного виконання судового рішення боржником, виніс постанову від 01.04.2026 ВП №75690196, якою за невиконання рішення суду без поважним причин накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Вважаючи таку постанову про накладення штрафу від 01.04.2026 протиправною, позивач звернувся до суду позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття державним виконавцем спірної постанови рішення суду в повному обсязі боржником не виконано та розмір пенсії стягувача не виплачується належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №560/6819/24, яке набрало законної сили 16.07.2024, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 04.04.2023 без обмеження максимального розміру, з урахуванням проведених виплат.

Однак, згідно розрахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2026 слідує, що розмір пенсії останнього виплачується із застосуванням обмеження її максимальним розміром.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.05.2024 у справі №560/6819/24 не покладало на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області обов`язку здійснювати подальшу виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Зі змісту зазначеного судового рішення убачається, що предметом покладеного судом обов`язку було не лише здійснення одноразового перерахунку пенсії, а й виплата пенсії без застосування обмеження її максимальним розміром.

Втім, як правильно встановив суд першої інстанції, під час вирішення цієї справи визначальним є не надання оцінки правильності застосування пенсійним органом норм матеріального права після ухвалення судового рішення, а з`ясування того, чи було виконано рішення суду у спосіб та порядку, визначених виконавчим документом.

Тому дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належного виконання боржником судового рішення на момент винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах справи та правильному застосуванні положень статей 63 і 75 Закону України «Про виконавче провадження», а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, ключові доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 липня 2026 року.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.