Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №240/26876/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26876/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач - Савицька Н.В.

01 липня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Савицької Н.В.

суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, і просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану";

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі один мільйон гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

В обґрунтування позову зазначає, що формулювання п.3 Постанови №153 не обмежує право на отримання грошової винагороди у розмірі один мільйон гривень виключно військовослужбовцями, а охоплює також правоохоронців спеціального призначення, які безпосередньо виконували бойові завдання.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що позивач проходив службу в зведеному полку НПУ "Сафарі", воєнізований підрозділ Управління поліції особливого призначення № 1 Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють», який згідно системи поліції, визначеної ст.13 Закону № 580-VIII, належить до поліції особливого призначення, та не відноситься до жодного із видів органів, формувань, визначених п. 4 постанови №153, в тому числі і не є правоохоронним органом спеціального призначення. Однак, пункт 4 Постанови №153 не передбачає право на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень поліцейськими, в тому числі, зведеному полку НПУ "Сафарі", воєнізованого підрозділу Управління поліції особливого призначення № 1 Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють», а відтак і про відсутність у позивача права на отримання вказаної винагороди. Виконання позивачем бойових завдань не є достатньою підставою для виплати йому грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, враховуючи те, що він не проходив військову службу у Збройних Силах, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, чи правоохоронних органах спеціального призначення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріалами справи встановлено, що гідно витягу з наказу від 20.04.2022 № 177 о/с ОСОБА_1 прийнято на посаду поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону ППС особливого призначення "Полтава" та згідно ГУ НП в Полтавській області від 20.04.2022 № 446, рядового поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону ППС особливого призначення "Полтава" відряджено до зведеного полку НПУ "Сафарі".

Згідно довідки ГУ НП у м. Києві від 20.05.2024 № 110/125/26/01-2024 позивач в період з 20.04.2022 по 27.04.2022 та з 25.06.2022 по 10.01.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Сумській та Запорізькій областях (зона відповідальності ОСУВ "Таврія").

Згідно наказу начальника ГУ НП в Полтавській області від 13.09.2023 № 463 о/с рядового поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до полку ППС особливого призначення "Київ" ГУ НП у м. Києві, звільнивши його з посади помічника чергового чергової частини ізолятора тимчасового тримання № 4.

Наказом начальника ГУ НП у м. Києві від 02.04.2024 № 561 о/с капрала поліції ОСОБА_1 призначено поліцейським відділення № 2 взводу охорони № 2 ізолятора тимчасового тримання ГУ НП у м. Києві.

Відповідачем позивачу не виплачувалась одноразова грошова винагорода у розмірі один мільйон гривень, передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 (далі Постанова №153) у п.1 КМУ постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно п.3 постанови КМУ №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є зокрема громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до абз. 2 п.4 постанови КМУ №153 установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

У спірному випадку скаржник наполягає, що він має право на виплату одноразової грошової винагороди на підставі положень абз. 2 п.4 постанови КМУ №153.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в зведеному полку НПУ "Сафарі", воєнізований підрозділ Управління поліції особливого призначення № 1 Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють», який згідно системи поліції, визначеної ст.13 Закону № 580-VIII, належить до поліції особливого призначення, та не відноситься до жодного із видів органів, формувань, визначених п. 4 постанови №153, в тому числі і не є правоохоронним органом спеціального призначення.

Згідно ст.1 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до приписів ч.3 ст. 13 Закону № 580-VIII у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 р. № 30 Кабінет Міністрів України постановив утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

Відтак, на відміну від державної прикордонної служби України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення відповідно до положень ст.6 Закону України від 03.04.2003 № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України», згідно приписів постанови КМУ від 13 січня 2023 р. № 30 та ст. 1 і 13 Закону № 580-VIII Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” є поліцією особливого призначення, що входить до складу центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” не належить до правоохоронних органів спеціального призначення. Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не відносить Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” до правоохоронних органів спеціального призначення.

Отже, доводи скаржника про те, що Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” є правоохоронним органом спеціального призначення, свого підтвердження не знайшли.

Апеляційний суд зауважує, що проходження позивачем служби у поліції, зокрема у воєнізованому підрозділі Управління поліції особливого призначення № 1 Департаменту поліції особливого призначення «ОШБ НПУ «Лють», не дає підстав для висновку, що позивач прийнятий на військову службу до складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення.

У свою чергу, оскільки відповідно до абз. 2 п.4 постанови КМУ №153 одноразова грошова винагорода виплачується лише особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а належність позивача до цього кола осіб матеріалами справи не підтверджено, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дія абз. 2 п.4 постанови КМУ №153 не поширюється на позивача, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз. 2 п.4 постанови КМУ №153.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Савицька Н.В.

Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.