Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №240/4820/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/4820/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

01 липня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Товстун Н.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОЗОРЛИВТ» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодозорливт» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодозорливт» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 01 жовтня 2025 року №UA101020/2025/000144/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/001034.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. На думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості автомобіля.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Автодозорливт» відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01 жовтня 2025 року до митного органу подано митну декларацію № 25UA101020032630U0, відповідно до якої отримувачем товару являється ТОВ «Автодозорливт», товари «візки самохідні з електричним двигуном, оснащені підіймальним обладнанням, що використовується для підйому людей на будівництві, монтажних (малярних) роботах, бувщі у використанні: підйомники «Haulotte» самохідні підвищеної прохідності – Haulotte Star 10-1 Electric Vertical Mast Lift (в розібраному стані, не на ходу) рік виробництва: 2014, Serial Number ME 113185 – 1 шт.; Візки самохідні з дизельним двигуном внутрішнього згоряння, оснащені підіймаль ним обладнанням, що використовуються для підйому людей на будівництві, монтажних (малярних) роботах, бувші у використанні – Haulotte HA20PX 4x4 Diesel Articulated Boom Lift Serial Number: AD113760 рік виробництва: 2006 – 1 шт.; Haulotte HA16XNT 4x4 Diesel Articulated Boom Lift (пошкоджена електрична система) Serial Number: AD119226 рік виробництва: 2008 – 1 шт.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації надано такі документи:

інвойс № 2501 від 17 вересня 2025 року (0380);

міжнародна автомобільна накладна CMR № 681025 від 24 вересня 2025 року (0730);

рахунок про транспортні витрати № 76 від 26 вересня 2025 року (3002);

договір на здійснення транспортного перевезення № 15/09 від 15 вересня 2025 року (4301);

додаток до контракту №1 від 15 вересня 2025 року(4103);

контракт № 1-2025 від 15 вересня 2025 року (4100);

транзитну митну декларацію Т1 № 25GB000060H8XAABK8 від 24 вересня 2025 року (9610).

Під час проведення консультації митний орган 01 жовтня 2025 року запропонував імпортеру надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:

1) виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження транспортних витрат);

2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На пропозицію митного органу надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, декларант надав експорту митну декларацію та повідомив інших документів надати не може.

01 жовтня 2025 року митний орган повідомив декларанта, що заявлена ним митна вартість товарів не може бути визначена з таких причин: у наданих документах відсутні відомості, що підтверджують повноту врахування числових значень складових митної вартості, пов`язаного з транспортуванням на митну територію України, та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, стосовно складової митної вартості на транспортування товарів до митного кордону України. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 статті 53 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений частиною 3 статті 53, пункті 2 частини 2 статті 255 Митного кодексу України, декларант додаткові документи не надав. Отже, декларантом не виконано у повному обсязі вимогу митного органу щодо надання документів та не усунуто усі наявні розбіжності. Декларант не скористався правом та можливістю спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключено за наявності обґрунтованих підстав уважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митру вартість товарів, у разі неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 – 4 статті 53 Митного кодексу України або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена абдача колегією суддів не встановлено.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б – за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за митною ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торговельної марки. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г – на основі віднімання та додавання вартості – не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами статей 62, 63 Митного кодексу України така інформація надається декларантом. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення за декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей у цьому випадку не можуть бути застосовані. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями частини 8 статті 57 та частини 1 статті 55 Митного кодексу України, можливо застосувати другорядний метод 2ґ – резервний, відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способу, який не суперечить законам України, і є сумісним з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, який щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості.

За результатами опрацювання документів прийнято рішення про коригування митної вартості від 01 жовтня 2025 року №UA101020/2025/000144/1 з обґрунтуванням причин коригування митної вартості (гр.33).

У рішенні зазначено причини неможливості застосування методів 2а і 2б, а саме у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методів 2в і 2г – в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості.

Митну вартість товару визнано за резервним методом, із урахуванням обмежень, передбачених частини 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: Товар №1 – МД № 25UA100190557135U3 від 03 квітня 2025 року і Товар №2 – МД № 25UA101020011115U3 від 07 квітня 2025 року з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Також 01 жовтня 2025 року митним органом оформлено карту відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2025/001034.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаними рішенням та карткою відмовою, ТОВ «Автодозорливт» звернулося з цим позовом до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у митного органу були об`єктивні підстави сумніватися у розмірі вартості товару, який враховував декларант під час визначення митної вартості такого. Позивач не надав витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Зазначені недоліки у документах викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.Таким чином, посадові особи Житомирської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що митним органом не доведено, що основні документи, подані декларантом, містили розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості, чи мали місце ознаки підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, як того вимагає частина 3 статті 53 Митного кодексу України для виникнення права у митного органу витребувати додаткові документи. Відповідач жодним чином не обґрунтував неможливість застосування декларантом основного методу визначення митної вартості товару, що також не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення у вказаній справі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в її задоволенні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі – МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування – з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, – центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 34-1 частини 1 статті 4 МК України митні органи – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.

У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок – фактура (інвойс), або рахунок – проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, – страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов`язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Як слідує з матеріалів справи, Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема зауважує, що при митному оформлені встановлено, що товари задекларовано на умовах поставки FCA STOCK-ON-TEES (Велика Британія), разом з тим контракт та додаток до нього не містять точних відомостей пункту місця поставки узгодженому між двома сторонами. При цьому, в наданому разом з митною декларацією інвойсі № 2501 від 17 вересня 2025 року наявні наступні відомості: «FCA STOCK-ON-TEES», а в міжнародній автотранспортній накладній № 681025 від 24 вересня 2025 року в графі «Место и дата погрузки товара» наявні відомості «Kellington GB».

З огляду на зазначене у митного органу виникли сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару.

З метою усунення таких сумнівів позивачу було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

виписку з бухгалтерської документації (в т.ч. для підтвердження транспортних витрат);

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Декларант надав експортну митну декларацію та повідомив, що додаткових документів надати не може.

За результатами вивчення поданих позивачем документа, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості, в якому зазначив доводи, що були викладені вище.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо правомірності визначення митним органом митної вартості товару та наявності підстав для витребування у декларанта додаткових документів, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15 вересня 2025 року між позивачем, як покупцем, та CV EXPORT DIRECT LIMITED, як постачальником, укладено Договір №1-2025 (далі – Договір), який викладено українською та англійською мовами.

Відповідно до умов вказаного Договору продавець зобов`язався постачати, а покупець приймати та оплачувати вживану техніку, обладнання та комплектуючі (далі – товар) на базисних умовах FCA (Інкотермс 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до Договору, що є його невід`ємною частиною.

При цьому конкретний перелік товарів, їх ціна, строки поставки та інші умови, які не визначені безпосередньо текстом Договору, визначаються додатками до нього.

17 вересня 2025 року сторонами підписано Додаток №1 до Договору, яким визначено перелік товару, його вартість, умови проведення оплати, а також передбачено, що ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару переходить від продавця до покупця у момент передачі товару першому перевізнику відповідно до умов FCA (Інкотермс 2010).

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, наданий до митного оформлення інвойс №2501 від 17 вересня 2025 року у розділі «інші коментарі» містить відомості щодо здійснення оплати протягом 365 днів та доставки товару на умовах FCA STOCK-ON-TEES, UK.

Таким чином, посилання позивача на те, що STOCK-ON-TEES, UK є виключно місцезнаходженням продавця, а не місцем поставки товару, не узгоджується зі змістом документів, поданих до митного оформлення.

Крім того, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №681025 місцем навантаження товару зазначено Kellington.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, відстань між STOCK-ON-TEES та Kellington становить понад 70 миль (понад 110 км), що свідчить про наявність розбіжностей між документами щодо місця поставки товару та місця його фактичного завантаження.

Саме відсутність у поданих до митного оформлення документах інформації щодо витрат на транспортування товару від STOCK-ON-TEES, яке зазначене як місце поставки за умовами інвойсу, до Kellington, яке визначено місцем завантаження товару відповідно до CMR №681025, обумовила виникнення у митного органу сумнівів щодо правильності визначення складових митної вартості товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені обставини об`єктивно впливали на можливість перевірки правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару.

При цьому, під час розгляду справи позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували зміну сторонами Договору визначеного в інвойсі місця поставки товару або узгодження іншого місця передачі товару.

Посилання апелянта на наявність документів щодо транспортних витрат, зокрема заявки на транспортування, калькуляції транспортних витрат, рахунку та акта виконаних робіт, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані документи підтверджують лише витрати на перевезення товару за маршрутом Kellington – Житомир, однак не усувають встановленої митним органом розбіжності щодо умов поставки товару, зазначених у первинних документах, поданих під час митного оформлення.

Водночас митний орган не ставив під сумнів саме розмір витрат на транспортування товару від Kellington до міста Житомира, а тому надання документів щодо таких витрат не спростовує наявності сумнівів щодо повноти визначення всіх складових митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний надати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що митні органи наділені виключною компетенцією щодо здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, а тому у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей мають право витребувати додаткові документи з метою перевірки таких відомостей.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо у цій Угоді не повинно тлумачитися як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.

Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі №826/12901/17 зазначив, що у разі якщо подані документи містять розбіжності або не містять усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, ненадання декларантом повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише у разі, якщо подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Отже, у даній справі витребування митним органом додаткових документів було обумовлено не формальними недоліками оформлення документів, а необхідністю перевірки правильності формування митної вартості товару та підтвердження усіх її складових.

Як встановлено судом, для підтвердження правильності визначення митної вартості товару позивачу було запропоновано надати, зокрема, документи бухгалтерського обліку, у тому числі щодо підтвердження транспортних витрат.

Однак позивач не надав документів, які б усували встановлені митним органом розбіжності та підтверджували зміну місця поставки товару, зазначеного в інвойсі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом документи не дозволяли митному органу перевірити правильність визначення усіх складових митної вартості товару, а тому у відповідача були наявні правові підстави для переходу до визначення митної вартості за іншим методом.

Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач мав об`єктивні сумніви щодо достовірності наданої декларантом інформації, оскільки документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, містили недоліки та не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товару, а саме витрат на його транспортування, у зв`язку із чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості, а позивач такі недоліки не усунув та не підтвердив задекларовану ним митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 серпня 2022 року у справі №40/10401/19 та від 02 травня 2024 року у справі №520/22458/23, а також Восьмого апеляційного адміністративного суду у постановах від 26 березня 2024 року у справі № 140/21563/23 та від 15 січня 2024 року у справі №140/2368/23 та Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №640/21794/20.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 4 цієї правової норми встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, законодавцем визначено чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості товарів, за якою кожний наступний метод може бути застосований лише у разі неможливості визначення митної вартості шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною другою статтею 59 Митного кодексу України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у справі, яка розглядається, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем наведено причини неможливості застосування до спірних правовідносин попередніх методів визначення митної вартості товарів, а саме: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість).

При цьому, як встановлено судом, неможливість застосування основного методу визначення митної вартості була зумовлена наявністю розбіжностей у документах, поданих декларантом для митного оформлення, які стосувалися складових митної вартості товару, зокрема витрат на його транспортування.

Колегія суддів враховує, що за наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару та за умови, що подані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, митний орган має право здійснити контроль правильності визначення митної вартості та перейти до застосування наступного методу визначення митної вартості.

У зв`язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Доводи апеляційної скарги про те, що митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками суду першої інстанції, однак не спростовують встановлених у справі обставин щодо наявності розбіжностей у поданих документах та відсутності можливості визначити митну вартість за основним методом.

Також колегія суддів враховує, що саме по собі посилання митного органу на раніше визнану митну вартість товарів не було єдиною підставою для коригування митної вартості, а застосування резервного методу було зумовлено неможливістю застосування попередніх методів у зв`язку з непідтвердженням декларантом усіх складових митної вартості.

Таким чином, враховуючи наявність встановлених розбіжностей у документах, неподання декларантом документів, які б усували такі розбіжності, а також неможливість визначення митної вартості за попередніми методами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митним органом правомірно прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови у прийнятті митної декларації.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДОЗОРЛИВТ» залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 липня 2026 року.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.