Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №320/45093/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/45093/25 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 19.08.2025 у виконавчому провадженні № 77108187.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній, покликаючись на правові висновки Верховного Суду, просить скасувати рішення суду першої як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач зазначає, що невиконання судового рішення відбулось через об`єктивні причини: відмову дитини та медичні ризики для дитини.

Щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, позивач зазначає про ненадання оцінки медичним документам щодо дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 77108187 з виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 25.12.2024 у справі № 751/1680/22, про відібрання в ОСОБА_1 малолітньої дитини - ОСОБА_3 та передання матері - ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07.02.2025 відкрито виконавче провадження № 77108187. Постановлено боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Постановою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 19.08.2025 постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 16 000 грн.

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 19.08.2025 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 19.08.2025 у виконавчому провадженні №77108187 є законною і обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі -Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На виконання п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Керуючись ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Абзац 1 ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII встановлює, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частині 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII встановлює вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот);

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Отже, стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця.

Згідно ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На виконання ст. 64 Закону № 1404-VIII під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець проводить виконавчі дії за обов`язковою участю особи, якій дитина передається на виховання, із залученням представників органів опіки і піклування.

За необхідності державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо вирішення питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу.

У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені цим Законом.

Як встановлено вище, на виконанні у Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 77108187 з виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 25.12.2024 у справі № 751/1680/22, про відібрання в ОСОБА_1 малолітньої дитини - ОСОБА_3 та передання матері - ОСОБА_2 .

В той же час, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 19.08.2025 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 77108187.

Як предписано вказаними вище нормами, при відкритті виконавчого провадження з примусового виконання рішення немайнового характеру, державним виконавцем приймається постанова про стягнення з боржника у виконавчому провадженні виконавчого збору в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати.

Колегія суддів звертає увагу, що приписи Закону № 1404-VIII не передбачають будь-яких особливостей стягнення виконавчого збору при виконанні рішень про відібрання дитини.

Також, колегія суддів не приймає доводів позивача про те, що державним виконавцем безпідставно стягнуто виконавчий збір, так як рішення суду не виконано з поважних причин, з огляду на те, що позбавлення боржника обов`язку зі сплати виконавчого збору може мати місце лише у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції з відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідачем не приймалось постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у межах спірних правовідносин державним виконавцем, на підставі вимог Закону № 1404-VIII, прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.

Також, колегія суддів зазначає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Окрім того, встановлення факту виконання рішення, що прийняті в цивільних справах, а також надання правової оцінки діями чи бездіяльність державного виконавця, поза процесом стягнення виконавчого збору, вийде за межі предмету спору у даній справі та суперечитиме завданню адміністративного судочинства.

Колегія суддів також не бере до уваги покликання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, так як:

справа № 2540/3202/18 стосувалася оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, втім за примусовим виконанням рішення майнового характеру, а саме: стягнення з фізичної особи на користь АТ «Універсал банк» заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг;

постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.03.2023 у справі № 1309/9120/12 надано оцінку бездіяльності державного виконавця при примусовому виконанні рішення про участь батька у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою та усунення перешкод у спілкуванні з дитиною;

справа № 369/8018/23 стосувалася розгляду позову Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області до фізичної особи про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів;

справа № 580/192/23 стосувалася адміністративного позову фізичної особи до приватного виконавця про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця за наслідком примусового виконання стягнення кредитної заборгованості (тобто рішення майнового характеру);

за відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у цивільному провадженні не існує справи № 925/367/20. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2024 у справі № 925/367/20(925/157/24) стосувалася розгляду касаційну скаргу Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вх. № 5329/2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.03.2024 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа"; 3) фізичної особи про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та акту про придбання майна на аукціоні у межах справи № 925/367/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Остер" про банкрутство;

за відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у цивільному провадженні не існує постанови від 17.01.2024 у справі № 380/6328/22. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.01.2024 стосувалася розгляду касаційної скарги фізичної особи на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, якими закрито провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко