Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №760/25393/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/25393/24 Суддя (судді) першої інстанції: Українець В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Терези Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у м. Києві на рішення Солом`янського районного суду міста Києва 30 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції у м. Києві про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі,

В С Т А Н О В И Л А

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просила постанову серії ГАБІ № 283113 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КпАП України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 22.04.2025 залучено до участі у справі співвідповідача - Головне управління національної поліції у м. Києві.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30.09.2025 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ГАБІ №283113 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 06 червня 2024 року, винесену інспектором Дарницького УП ГУ НП в м. Києві Сьоміним Сергієм Юрійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 183 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 850 гривень. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління національної поліції у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що приїхавши на місце події працівниками Дарницького управління поліції встановлено, що факти вчинення домашнього насильства відсутні, за адресою АДРЕСА_1 , вказаною у зверненні, виявлено ОСОБА_1 (заявника), яка перебувала у загальному коридорі та намагалась потрапити до квартири №150 . У подальшому працівником поліції було здійснено телефонний дзвінок за номером, який належить імовірному кривднику, в ході бесіди останній повідомив, що в даний час перебуває поза межами мешкання. Таким чином, обставини, викладені у зверненні позивача, не знайшли свого підтвердження, що свідчить про завідомо неправдивий виклик поліції.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що протягом трьох місяців вона не отримувала відомостей від свого колишнього чоловіка, з яким підтримувала дружні стосунки, а також вона почала отримувати погрози від сина колишнього чоловіка, коли питала про місце знаходження та стан здоров`я останнього. Через деякий час вона отримала телефонний дзвінок від колишнього чоловіка, який просив її приїхати до нього, оскільки він тяжко хворіє та за ним немає відповідного догляду. Коли вона приїхала до нього, ніхто не відкрив двері, а тому через побоювання за його життя, вона викликала працівників поліції з метою вирішити питання у правовому полі.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями про подію №137695547, 06.06.2024 о 18:14 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , відбувається конфлікт ОСОБА_1 (позивач) з сином її співмешканця, а саме останній не впускає її до квартири. Просить направити патруль до квартири та переконатись, що співмешканець живий (а.с.40).

06 червня 2024 року інспектором Дарницького УП ГУ НП в м. Києві Сьоміним Сергієм Юрійовичем було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №283113, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що заявником виклик поліції був здійснений у зв`язку з побоюванням за життя мешканця квартири АДРЕСА_3 . Проте, стан його здоров`я з`ясувати не вдалося, оскільки двері квартири ніхто не відчинив.

Таким чином, суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем вимог чинного законодавства 06 червня 2024 року та не надано доказів, що позивач вчинила адміністративне правопорушення, яке зазначено в оскаржуваній постанові.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.

За визначенням статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В силу статті 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ №283113 від 06 червня 2024 року, заявник ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме зателефонувала на лінію « 102» та повідомила про те, що в неї конфлікт з сином співмешканця, останній не впускає її до квартири і написав погрозливе смс. Просить направити патруль, щоб разом зайти до квартири і переконатись, що співмешканець живий, хоча вказаний факт не знайшов свого підтвердження, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за завідомо неправдивий виклик поліції є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, полягає у завідомо неправдивому виклику поліції і такі дії спрямовані на зрив нормальної роботи поліції. Тобто, правопорушник викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу правопорушника, який повідомляє певну інформацію поліції, усвідомлюючи, що така інформація є неправдивою і бажаючи даремного виїзду поліції на місце виклику.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

З матеріалів справи, зокрема з доказів наданих відповідачем, не вбачається, що вказаний виклик був здійснений позивачем з метою зриву або ускладнення нормальної роботи органів поліції.

Колегія суддів також зауважує, що працівниками поліції, які прибули за викликом позивача, було здійснено формальний розгляд її повідомлення, оскільки екіпаж поліції в складі інспектора Сьоміна С.Ю. не надав належної оцінки зверненню позивача та ситуації, що передувала такому зверненню.

Зокрема, підставою виклику співробітників поліції позивач вказала побоювання за життя колишнього чоловіка, однак доказів з`ясування наведених обставин екіпажем поліції в складі інспектора Сьоміна С.Ю. матеріали справи не містять.

За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 01 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза