Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №990/78//25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 990/78//25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кочанова П.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.03.2025 ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві) в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (дослівно):

- у відповідності до: Постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024 згідно: ст.ст. 370, 371 КАС України; ст.ст. 1, 3, 6, 8, 9,16,17,19, 21, 22, 24, 27, 40, 41, 46, 48, 49, 50, 53, 58, 60, 64, 68, 92, 113, 116, 129-1, 151-1 Конституції України, у відповідності до ст.ст.4, 5, 15, 16, 20, 21 ЦК України, на вимогу ст. 129-1 Конституції України, здійснити контроль за виконанням судового рішення, згідно ст.ст. 370, 371 КАС України, оскільки: постанова Верховного Суду є загальнообов`язковою для всіх органів, підприємств, установ і організацій, посадових і службових осіб і підлягає виконанню на всій території України (ст. 370 КАС України), негайно ст. 371, ч. 1, п. 1; відповідно до ст. 129-1 Конституції - Основного Закону України, найвищої юридичної сили: Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення. Контроль за виконанням судового рішення здійснює Суд. Суди України завалені сотнями тисяч Чорнобильських справ. Суди України сотнями справ розглядали позовні заяви ОСОБА_1 , з 2007 по сьогодні, насьогодні в Київському окружному адміністративному суді знаходяться справи з 2000 р., 2023 р. і кінцево появиться щонайменше три справи. До Євросуду з прав людини проти України було направлено сотні тисяч справ з числа уч. ЛНА на ЧАЕС 1986 р. На сьогодні на розгляді ЄСПЛ знаходиться понад 8 тисяч справ проти України. Статистика ЄСПЛ свідчить про стійке збільшення кількості заяв, які надходять щороку проти України тисячами. Статистика ЄСПЛ свідчить, що Українські суди були неправосудні до 17.04.2024 р.

- у відповідності до: сотень позовних заяв ОСОБА_1 з 2007 р. по сьогодні, згідно яких приймались завідомо неправомірні судові рішення іменем України; Конституції України та Рішень КСУ за період з 1997 р по сьогодні; ст.ст. 4, 5 ЦК України та постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 р із її змінами №9 від 24.10.2003; ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»; Сотень вимог вручено до: ВРУ, КМУ, МінСПУ, ПФУ, ГУ ПФУ м. Києва; Постанов Верховного Суду від 17.04.2024 р у справі №460/20412, від 12.03.2024 р у справі №400/12117/21, від 10.09.2024 р у справі №240/34675/23, від 11.09.2024 р у справі №240/1024, від 02.10.2024 р у справах №400/5534/23, №240/955/24, №240/1092/24, №240/1067/24, №240/34883/23. Зобов`язати Державу Україна здійснити повний контрольний перерахунок основної страхової пенсії, призначеної до 01.01.1992 р, з 04.03.1991 пощорічно і пощомісячно, без будь-яких обмежень у відповідності до ст. 4-5 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2025 року у справі №990/78/25, позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про зобов`язання вчинити дії передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року значений позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести ОСОБА_1 , з 21 березня 2024 року, виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ПФУ в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, а тому клопотання позивача про розгляд справи за його участі не підлягає задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є ветераном праці, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року (категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , особою з інвалідністю І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.4).

Довідками МСЕК та ВКК підтверджено група інвалідності позивача та необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_1 (а.с.4 на звороті).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві, як отримувач пенсії по інвалідності 1 групи, в розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Позивач неодноразово звертався до ГУ ПФУ в м. Києві, з вимогами щодо виконання постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024 року та рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 25.02.2023 року №930070150713, та без обмеження виплати пенсії останнього.

Згідно рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 25.02.2023 року №930070150713, основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку становить 107 600,45 грн., розмір пенсії з надбавками становить 92 982,71 грн, максимальний розмір пенсії становить - 20 930,00 грн.

Листом ГУ ПФУ в м. Києві від 30.08.2024 №34168-34823/Р-02/8-2600/24 повідомлено позивача, що пенсія останнього розрахована, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», де визначено, що основний розмір пенсії розраховується із заробітної плати, отриманої за період роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та відсотку втрати працездатності встановленої МСЕК. Основний розмір пенсії розрахований із заробітної плати, отриманої за період роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 01.04.1986 по 30.04.1986. Розмір перерахованої пенсійної виплати з 01.03.2024 становить 94 616,71 грн., але обмежений максимальною величиною розмір пенсії до виплати склав 23 610,00 грн. До основного розміру пенсії додається підвищення надбавки та доплати. Статтею 67 Закону №796 визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. З огляду на зазначене, розмір пенсійної виплати визначається з урахуванням обмеження максимальною величиною в розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність (в розмірі 23 610 грн.)(а.с.168-169).

Також, в матеріалах справи міститься лист ГУ ПФУ в м. Києві від 03.09.2024 №34533-34825/Р-02/8-2600/24, за результатом розгляду запитів позивача від 14.08.2024, 15.08.2024, які зареєстровані 15.08.2024, в якому зазначено, що основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку з 01.12.2022 року становить 89 891,71 грн., розмір пенсії з надбавками становить 91 482,71 грн., максимальний розмір пенсії становить - 20 930,00 грн. З 01.03.2023 року основний розмір пенсії позивача від середнього заробітку становить 107 600,45 грн., розмір пенсії з надбавками становить 92 982,71 грн, максимальний розмір пенсії становить - 20 930,00 грн. При цьому, у листі зазначено, що відповідно до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсія виплачується з урахуванням обмеження, що не перевищує 10 прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність. Підстави для виплати пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановлених для осіб, що втратили працездатність, відсутні (а.с.21-22).

Не погоджуючись з такими діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату пенсії, починаючи з 21.03.2024 року, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам та переглядає рішення суду першої інстанції тільки в частині задоволених позовних вимог, оскільки позивач не є апелянтом по справі.

У даному випадку, судом апеляційної інстанції надається правова оцінка в частині задоволених позовних вимог, тобто тільки в частині зобов`язання ГУ ПФУ в місті Києві провести ОСОБА_1 , з 21 березня 2024 року, виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, з урахуванням вже проведених виплат.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Зі змісту статті 2 Закону про заходи реформування пенсійної системи, який набрав чинності 01.10.2011, (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічні норми закріплені у ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на момент перерахунку пенсії Позивача), за якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами. Цим актом суду конституційної юрисдикції також вирішено, що наведені нормативні приписи втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 прийшов до висновку, що правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності приписів статті 2 Закону про реформування пенсійної системи із змінами, що поширює свою дію на Закон із змінами, та першого речення ч. 3 ст. 67 Закону із змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024.

При цьому у згаданій постанові Верховний Суд також підкреслив, що, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Водночас, як свідчать матеріали справи, здійснивши перерахунок пенсії позивача, та встановивши обмеження її до виплати максимальним розміром, пенсійний орган продовжував виплачувати таку й після визнання неконституційними відповідних положень законів України, не зважаючи на звернення пенсіонера із заявою про припинення вчинення таких дій.

За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України, доходить висновку, що, починаючи з 21.03.2024, дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром, є протиправними, а відтак позовні вимоги у відповідній частині - обґрунтованими з урахуванням дати, з якої така пенсія підлягає нарахуванню та виплаті без обмеження максимальним розміром.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 права на перерахунок та виплату пенсії, без обмеження максимальним розміром, у зв`язку із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, починаючи з 21.03.2024, з урахуванням проведених виплат.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 30.06.2026 року