Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №620/30/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/30/26 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Попової О.Г.,

суддів: Говоруна О.В. та Чуприни О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кущенко К.В.,

представника позивача Карпенка С.С.

представника відповідача Паншиної І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" (надалі по тексту також - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (надалі по тексту також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення №21490/Ж10/25-01-24-06 від 09.12.2025, податкове повідомлення-рішення №21491/Ж10/25-01-24-06 від 09.12.2025, рішення №21493/Ж10/25-01-24-06 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 09.12.2025.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що проведеною перевіркою було встановлено позивачем порушення п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168; п.п. ”а” п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме: протягом періоду з квітня 2022 року по березень 2024 року підприємством несвоєчасно перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 19849385,60 грн, який був нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Також перевіркою встановлено, що підприємством порушено п. п. 168.1.2, п. п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168; п.п. ”а” п. 176.2 ст.176, п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: протягом періоду з квітня 2022 року по серпень 2023 року підприємством несвоєчасно перераховано військовий збір в сумі 1103552,28 грн, який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Станом на день написання акта перевірки на підприємстві відсутня заборгованість із сплати до бюджету військового збору. Водночас, перевіркою своєчасності сплати до бюджету єдиного внеску встановлено, що станом на 17.10.2025 згідно інтегрованої картки платника (ІКП) за кодом платежу 71010000 (єдиний внесок), за несвоєчасне перерахування до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за підприємством рахуються не застосовані штрафні санкції та пеня з єдиного внеску у сумі 1626897,11 грн (штрафні санкції - 1067874,01 грн, неня - 559023,10 грн), в тому числі за періоди: з 10.08.2023 по 06.12.2023 штрафні санкції у сумі 6053,59 грн, пеня у сумі 3601,89 грн; з 10.08.2023 по 07.12.2023 штрафні санкції у сумі 1420,0 грн, пеня у сумі 852,0 грн; з 10.08.2023 по 13.12.2023 штрафні санкції у сумі 561,60 грн, пеня у сумі 353,80 грн; з 10.08.2023 по 18.12.2023 року штрафні санкції у сумі 1039,02 грн, пеня у сумі 680,56 грн; з 10.08.2023 по 19.12.2023 штрафні санкції у сумі 217,61 грн, пеня у сумі 143,62 грн; з 10.08.2023 по 20.12.2023 штрафні санкції у сумі 122258,30 грн, пеня у сумі 81301,77 грн; з 10.08.2023 по 25.12.2023 штрафні санкції у сумі 200000,0 грн, пеня у сумі 138000,0 грн; з 10.08.2023 по 28.12.2023 штрафні санкції у сумі 302,76 грн, пеня у сумі 213,44 грн; з 10.08.2023 по 29.12.2023 штрафні санкції у сумі 725,91 грн, пеня у сумі 515,40 грн; з 10.08.2023 по 04.01.2024 штрафні санкції у сумі 167385,20 грн, неня у сумі 123865,04 грн; з 10.11.2023 по 04.01.2024 штрафні санкції у сумі 40795,85 грн, пеня у сумі 11422,84 грн; з 10.11.2023 по 19.01.2024 штрафні санкції у сумі 89199,33 грн, пеня у сумі 31665,76 грн; з 10.11.2023 по 22.01.2024 штрафні санкції у сумі 65,59 грн, пеня у сумі 24,27 грн; з 10.11.2023 по 24.01.2024 штрафні санкції у сумі 437849,25 грн, пеня у сумі 166382,71 грн. Отже, в результаті несвоєчасної сплати до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування порушено абз. 1 частини 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Зазначає, що ставка штрафних санкцій по єдиному соціальному внеску встановлена, згідно ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на рівні 20%. А нарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25% розраховано у відповідності до п. 125-1.2 ст.125-1 Податкового кодексу України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2026 відкрито апеляційне провадження та витребувано матеріали адміністративної справи із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026 призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" надійшов відзив на апеляційну скаргу. Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. На думку позивача, судом вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму судовому рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи.

У відзиві позивачем зазначено, що із податковими повідомленнями-рішеннями та рішення про застосування штрафних санкцій позивач не згоден, оскільки вони ґрунтуються на помилкових висновках відповідача, які не відповідають фактичним обставинам діяльності позивача та нормам чинного законодавства. Так, позивач зазначає, що розрахунок штрафної санкції та пені свідчить про те, що відповідач, здійснюючи розрахунок відповідальності за несвоєчасно сплачені відповідні грошові зобов`язання, врахував період без виключення днів, в які позивач звільняється від відповідальності у зв`язку із СОVID-19 та правовим режимом воєнного стану. Крім того позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю доходів для фінансування господарської діяльності, позивач не мав можливості своєчасно сплачувати на виконання вимог абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок, одночасно з видачею заробітної плати (авансові платежі). Позивач зазначає, що розмір штрафу напряму залежить від строків фактичної сплати ЄСВ. Без зіставлення граничної дати, конкретного платежу, кількості днів прострочення, застосування будь-якого відсотка штрафу та пені, на думку позивача, є незаконним. У свою чергу, акт перевірки не містить аналізу платіжних документів, відсутня кореляція між нарахуванням та сплатою, у матеріалах перевірки немає виписок з банку, розрахунок зроблено лише за даними обліку. Підприємство сплачувало авансові внески ЄСВ, що свідчить про відсутність наміру ухилитися від оподаткування. Затримка перерахування до бюджету викликана об`єктивними причинами воєнного стану, а саме: розташування потужностей виробництва у зоні активних бойових дій.

У судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН", який надав свої пояснення та аргументи.

У судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції з`явився представник Головного управління ДПС у Чернігівській області, який надав свої пояснення та аргументи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка, за результатами якої складений акт документальної позапланової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 14.11.2025 за №20552/ж5/25-01-07-04-01 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН".

З посиланням на висновки цього акту, відповідачем 09.12.2025 були прийняті: рішення №21493/Ж10/25-01-24-06 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким визначені сума штрафних санкцій – 1 067 874,01 грн та пені - 559 023,10 грн (а.с. 137-139); Податкове повідомлення-рішення №21490/Ж10/25-01-24-06, яким визначені сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) – 4 962 346,40 грн, та пені – 2 924 208,78 грн (а.с. 143 зворот – 147); Податкове повідомлення-рішення №21491/Ж10/25-01-24-06, яким визначені сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) з військового збору – 272 200,11 грн, та сума пені – 194 498,88 грн (а.с. 140-143).

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими рішеннями та вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, крім іншого, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.8 статті 86 ПК України).

Отже, податковий орган має право проводити документальні позапланові виїзді перевірки за результатами яких складати акти та на їх підставі, в разі виявлення порушень, виносити податкові повідомлення-рішення.

Щодо оскарження рішення контролюючого органу від 09.12.2025 № 21493/Ж10/25-01-24-06, яким до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за не сплату/несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Статтею 2 Закону № 2464-VI зазначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

За змістом ст.13 Закону № 2464-VI з метою виконання зазначених завдань та функцій органам доходів і зборів були надані повноваження, в тому числі: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Статтею 14 Закону № 2464-VI встановлені обов`язки органів доходів і зборів, серед яких є обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положеннями п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу сьомого), ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок..

При цьому платники, зазначені у п.1 ч.1 ст.4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ч.ч. 11-12 ст. 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до положень ч.ч. 1-4 ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до приписів пункту 13 ст. 25 закону № 2464-VІ нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Відповідно до акту перевірки несвоєчасна сплата позивачем авансових внесків з ЄСВ мала місце у період з березня 2022 року по липень 2023 року, що підтверджується довідкою від 14.02.2024 «Дані про нарахування та сплату ЄСВ за період з 01.01.2022 по 31.01.2024 ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН», а також даними бухгалтерського обліку підприємства, а саме: аналіз рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» за березень 2022 року - липень 2023 року. Наведеними документами підтверджується, що позивач у період з березня 2022 року по липень 2023 року здійснював нарахування та виплату заробітної плати працівникам у повному обсязі, тоді як суми ЄСВ перераховував в залежності від фінансових можливостей.

Починаючи із серпня 2023 року ЄСВ позивачем сплачувався в повному обсязі, а також здійснювалося погашення суми недоїмки, що склалася за період з березня 2022 року по липень 2023 року.

З розрахунку застосованої штрафної санкції встановлено, що податковим органом нараховано штраф та пеня по платежам, проведеним товариством після 10.08.2023, якими здійснювалось погашення суми недоїмки, що виникла за попередні періоди.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 9-11.1 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19):

- несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

- несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

При цьому абзаци другий та третій пункту сьомого частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) року, не застосовується.

Пунктом 9-11.2 цього ж розділу передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Отже, питання тимчасового звільнення від відповідальності врегульоване окремими підпунктами розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ, які визначають різний підхід під час застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

Зокрема, суд наголошує, що пеня (на противагу від штрафних санкцій) не підлягає нарахуванню протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.

Окрім того, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", який набрав чинності 17.03.2022 року, внесені зміни до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.

Розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнений, у тому числі п. 9-21 та п. 9-22.

Пунктом 9-21 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI визначено, що тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

Згідно з п. 9-22 цього розділу тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення пункту 13 ст. 25 закону № 2464-VІ здійснив нарахування пені з 10.08.2023 та з 10.11.2023, тобто за день початку нарахування пені безпідставно були обрані граничні дати подання «Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за ІІ та ІІІ квартали 2023 року.

Суд зазначає, що наведені вище норми унеможливлювали прийняття податковим органом рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період під час дії правового режиму воєнного стану.

З урахуванням зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове-повідомлення рішення від 09.12.2025 № 21493/Ж10/25-01-24-06 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 09.12.2025 № 21490/Ж10/25-01-24-06 та № 21491/Ж10/25-01-24-06, якими до позивача за несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи з фізичних осіб і військового збору, відповідно, застосовано штрафі санкції та пеня, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою №25-02/2025 від 25.12.2025 р. «Дані про нарахування та сплату ПДФО за період з 01.01.2022 р. по 31.03.2024 р.», Довідкою № 25-01/2025 від 25.12.2025 р. «Дані про нарахування та сплату військового збору за період з 01.01.2022 р. по 31.12.2023 р.», а також даними бухгалтерського обліку підприємства, а саме: аналізу рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» за січень 2022 р. - березень 2024 р., аналізу рахунку 6411 «Податок з доходів фізичних осіб» за січень 2022 р. - березень 2024 р., аналізу рахунку 642 «Військовий збір» за січень 2022 р. - вересень 2023 р. несвоєчасна сплата позивачем ПДФО та військового збору мала місто у період з березня 2022 року по липень 2023 року.

Починаючи із серпня 2023 року ПДФО та військовий збір позивачем сплачувався в повному обсязі, а також здійснювалося погашення суми недоїмки, що склалася за період з березня 2022 року по липень 2023 року. Кінцеве погашення суми недоїмки з ПДФО за вказаний період відбулося у березні 2024 року. Кінцеве погашення суми недоїмки з військового збору за вказаний період відбулося у серпні 2023 року.

З розрахунку застосованої штрафної санкції та пені з військового збору встановлено, що залишок на 01.04.2022 становив 29890,74 грн. Податковим органом нараховано штраф та пеня по платежам, проведеним товариством після 30.05.2022 і до 30.08.2023, якими здійснювалось погашення суми недоїмки, що виникла за попередні періоди.

З розрахунку застосованої штрафної санкції та пені по податку на доходи фізичних осіб встановлено, що залишок на 01.04.2022 становив 241757,57 грн. Податковим органом нараховано штраф та пеня по платежам, проведеним товариством після 27.05.2022 і до 20.03.2024, якими здійснювалось погашення суми недоїмки, що виникла за попередні періоди.

За приписами підпункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено нормами статті 168 ПК України.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів наступних за місяцем нарахування доходу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 ПК україни).

У пункті 171.1 статті 171 ПК України закріплено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абзац «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України).

Отже, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Також, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Поряд з цим, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX (далі - Закон № 533-IX).

У зв`язку із набранням чинності Законом № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту: "За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

- порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів сплати податків та зборів у відповідний період.

Карантин був встановлений Кабінетом Міністрів України 12 березня 2020 року на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом України від 12.05.2022 р. №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі Закон № 2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо, зокрема, дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

29.07.2022 р. наказом Міністерства фінансів України № 225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку № 225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. №225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (Переліки документів) до контролюючого органу в порядку, передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку № 225 визначено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (Рішення) за формою, що додається.

З системного аналізу вищенаведених правових норм встановлено, що платник податків звільняється від відповідальності щодо порушення строків, в тому числі зі сплати, зокрема, і ПДФО і військового збору, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Апеляційний суд зазначає, що розрахунок штрафних санкцій та пені по податку на доходи фізичних осіб свідчить про те, що штрафні санкції та пеня були застосовані, зокрема, до сум ПДФО несплачених: у березні 2022 року в сумі 188 010,24 грн (241 757,57 – 42 521,90 – 2 909,26 – 8 316,17); у квітні 2022 року в сумі 1 014 942,54 грн; у травні 2022 р. в сумі 998 286,16 грн. Розрахунок штрафних санкцій та пені по військовому збору свідчить про те, що штрафні санкції та пеня були застосовані, зокрема, до сум військового збору несплачених: у березні 2022 р. в сумі 14 751,85 грн. (29 890,74 – 10 047,04 – 3 543,50 – 612,92 – 242,43 – 693,00); у квітні 2022 р. в сумі 84 940,43 грн.; у травні 2022 р. в сумі 84 526,76 грн.

Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій та пені за порушення термінів сплати ПДФО та військового збору, вчинені до 27.05.2022 є неправомірним у відповідності до Закону №2260-ІХ.

Щодо підтвердження неможливості позивачем виконання обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України згідно вимог Порядок № 225, то судом першої інстанції встановлено, що фактичне знаходження виробничих потужностей позивача знаходиться на території Малинівської селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, за адресою: Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Гетьмана Я. Острянина, 2, в виробничих приміщеннях з обладнанням, орендованих у ТОВ «Інтер Прем`єр».

Малинівська селищна територіальна громада була такою, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до пп. 3 п. 7 розділу VII «Переліка територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блоковані)», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75 (дата початку бойових дій на території Малинівської селищної територіальної громади - 24.02.2022), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин і до набрання чинності наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року за № 309, відповідно до якого ця територія стала територією можливих бойових дій.

Після початку воєнної агресії російської федерації товариство опинилося в зоні активних бойових дій, в результаті чого було вимушено фактично припинити діяльність з виробництва продукції.

Приписами підпункту 6 частини II Порядку № 225 встановлено, що підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є, у тому числі, перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/ знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації.

Таким чином, позивач, згідно Порядку № 225, відповідав одній із підстав про віднесення позивача, як платника податку, до таких платників, які не мають можливості виконувати свої податкові обов`язки по сплаті єдиного соціального внеску.

Позивачем подано до податкового органу заяву від 29.09.2022 за № 01-06/485 щодо відсутності можливості подання своєчасно звітності та сплачувати податкові зобов`язання зі сплати, у тому числі, єдиного соціального внеску.

Попереднім рішенням від 17.10.2022 податковий орган запропонував надати додаткові документи які підтверджують неможливість платника податків подавати своєчасно звітності та сплачувати податкові зобов`язання.

Товариством 27.10.2022 року надано пояснення по кожному пункту запиту (попереднє рішення) та копії витребуваних документів.

Однак, рішенням від 15.11.2022 за №104/25-01-04-03 відповідач відмовив позивачу у задоволенні заяви щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку у зв`язку з недостатністю документів.

Позивач оскаржив це рішення до Державної податкової служби України.

Рішенням 22.08.2023 за №24122/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила скаргу позивача без задоволення.

З огляду на рішення про відмову в задоволенні скарги позивача, ДПС України посилається, зокрема на те, що ГУ ДПС в Чернігівській області не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, викладеними в заяві та неможливістю подання звітності та сплати податкових зобов`язань. Окрім того, ДПС України вказує на те, що з 27.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року за №309 згідно з яким Малинівська селищна територіальна громада з 05.05.2022 визнана територією можливих бойових дій, а не активних бойових дій.

Водночас, суд зазначає, що на момент подання заяви Малинівська селищна територіальна громада була зоною активних бойових дій, оскільки наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року за №309 набрав чинності лише 27.12.2022, а рішення ГУ ДПС в Чернігівській області прийнято 15.11.2022, а тому позивач в повній мірі відповідав підставам про віднесення його, як платника податку, до таких платників, які не мають можливості виконувати свої податкові обов`язки по сплаті єдиного соціального внеску.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення-рішення №21490/Ж10/25-01-24-06, №21491/Ж10/25-01-24-06 від 09.12.2025, так само як і рішення №21493/Ж10/25-01-24-06 від 09.12.2025 прийняті з порушенням норм чинного законодавства і підлягають скасуванню.

Щодо зазначеного в апеляційній скарзі, що нарахування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25% розраховано у відповідності до п. 125-1.2 ст.125-1 Податкового кодексу України, то колегія судді зазначає, що п.125-1.1. ст. 125-1 ПК України визначено, що за ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь нерезидента або іншого платника податків, а також нерезидентом, на якого покладено обов`язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III цього Кодексу, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 10 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Пунктом 125-1.2. ст. 125-1 ПК України визначено накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку за ті самі дії, вчинені умисно.

Однак, матеріали справи не містять доказів умисності дій товариства щодо ненарахування та/або неутримання, та/або несплата (неперерахування), та/або нарахування, сплата (перерахування) не в повному обсязі податків платником податків, а тому застосування штрафу в розмірі 25% є неправомірним.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІПІБІЕС ПРОДАКШН" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Суддя Чуприна О.В.