Окрема думка від 28 червня 2026 р. у справі №420/340/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

О К Р Е М А Д У М К А

29 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/340/26

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Вербицької Н.В. на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року, ухвалену за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медики-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення,

29 червня 2026 року П`ятим апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Димерлія О.О. та Вербицької Н.В. ухвалена постанова, якою залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року про відмову у позові ОСОБА_1 до Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медики-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”, експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико - соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним та скасування рішення.

На підставі ч.3 ст. 34 КАС України вважаю за необхідне висловити окрему думку стосовно постанови суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року в обґрунтування доводів про правомірність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, містить посилання на Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи № 1338, який не передбачає при проведенні перевірки обґрунтованості рішень обов`язкового медичного огляду чи присутності особи під час здійснення такої перевірки.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, вважаю, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята на підставі невірного застосування норм матеріального права.

ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення суду про відмову у задоволенні його позовних вимог, вказував, що у рішенні не надано належної оцінки його доводам про відсутність законних підстав для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про визначення йому другої групи інвалідності безстроково, а також про порушення відповідачами процедури прийняття оскаржуваного рішення, зокрема, в порушення вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”, так як позивача не повідомлено про перевірку рішення МСЕК та не забезпечено його участь в адміністративному провадженні.

Апеляційним судом правильно відхилені доводи апелянта про відсутність законних підстав для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про визначення ОСОБА_1 другої групи інвалідності, оскільки разом з листом ДБР від 31.01.2025р. №318725/10-2-02-01-1348/25 у кримінальному провадженні №62024000000000923 від 21.10.2024 до ДУ “Український державний науково-дослідний інститут медики-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України” направлено постанову слідчого про залучення спеціалістів від 31.01.2025 для проведення дослідження працівників державної установи “Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України”.

Разом з цим, апеляційним судом жодним чином не мотивовано відхилення доводів апелянта про порушення вимог Закону України “Про адміністративну процедуру”, так як позивача не повідомлено про перевірку рішення МСЕК та не забезпечено його участь в адміністративному провадженні.

Вважаю, що такі доводи апелянта є обґрунтованими та достатніми для висновку про порушення відповідачами процедури перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про визначення ОСОБА_1 другої групи інвалідності.

Так, Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно статті 2 Закону №875-ХІІ, особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Положення частин 1, 2 статті 6 Закону №875-ХІІ встановлюють, що захист прав, свобод і законних інтересів осіб з інвалідністю забезпечується в судовому або іншому порядку, встановленому законом.

Особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Закон України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV в статті 1, яка визначає терміни, що застосовуються у цьому законі унормовує, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

З 15.12.2023 року набрав чинності Закон «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-ІХ, який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №2073-IX адміністративним органом є будь-який суб`єкт, уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації. Відповідно до пункту 11 частини першої цієї ж статті, функції публічної адміністрації охоплюють, зокрема, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності та вирішення справ за власною ініціативою.

Таким чином, здійснюючи перевірку обґрунтованості раніше прийнятих рішень нижчестоящих комісій, відповідач виступав як адміністративний орган у межах адміністративного провадження, що зобов`язує його дотримуватися принципів, визначених статтею 4 цього Закону.

Частина перша статті 4 Закону №2073-IX визначає принципи адміністративної процедури, якими є:

1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності;

2) рівність перед законом;

3) обґрунтованість;

4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

5) добросовісність і розсудливість;

6) пропорційність;

7) відкритість;

8) своєчасність і розумний строк;

9) ефективність;

10) презумпція правомірності дій та вимог особи;

11) офіційність;

12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Крім того, стаття 17 Закону № 2073-ІХ передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді повинна здійснюватися за участю особи та в разі необхідності з урахуванням медичного огляду особи на базі Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За обставинами справи експертною командою ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» провів перевірку обґрунтованості рішення, за результатом якої 18.07.2025 прийняв рішення № ЦО-3900/1, яким позивачу змінено групу інвалідності з ІІ на III з 05.11.2024 року безстроково. При цьому відповідач не оспорює факт проведення перевірки рішення МСЕК без виклику ОСОБА_2 .

Вважаю, що оскаржуване рішення експертної команди ДУ Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України прийнято з порушенням процедури розгляду, у зв`язку з чим є протиправним та мало бути скасовано.

Звертаю увагу, що обов`язковість особистої присутності особи при перевірці обґрунтованості рішень МСЕК, яка читко визначена Законом України «Про адміністративну процедуру», не може бути нівельована правом комісії на заочне прийняття рішення, яке визначається підзаконними актами, зокрема Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабміну №1338 від 15.11.2024 року.

На підставі викладеного вважаю, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 року помилково залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року, як таке, що прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суддя Н.В. Вербицька