Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №400/7298/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7298/25

Перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі № 400/7298/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який ураховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, та 1,115.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, починаючи з 09.01.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115( з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197 та 1, 0796) відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2026 зобов`язав. Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подати до суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі № 400/7298/25 у місячний строк з моменту отримання цієї ухвали.

09.02.2026 до суду надійшов звіт про виконання рішення, у якому вказано, що на виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до покладених судом зобов`язань.

На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до покладених судом зобов`язань, розмір пенсії позивача становить з 09.01.2025 7910,51 грн., з 01.03.2025 – 8820,23 грн. (докази додаються).

Загальна сума доплати пенсії, що виникла на виконання рішення суду від 19.11.2025 року за період з 09.01.2025 по 28.02.2026 склала 37524,86 грн.

У своєму звіті відповідач зазначає, що згідно пункту 7 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого 14.07.2025 постановою Кабінету Міністрів України № 821, для забезпечення виплат за рішеннями суду, проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Відповідно до Бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127, видатки на погашення з заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, з урахуванням витрат пов`язаних з їх виплатою та доставкою, фінансове забезпечення яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, на виконання ретроспективних судових рішень становить 500 000 000,00 грн та видатки на погашення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) перерахованих на виконання рішень суду становить 500 000 000,00 грн. Разом з тим, Головним управлінням не відмовлено позивачу у виконанні судового рішення, таке рішення перебуває у процесі виконання, який не залежить від пенсійного органу в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми.

Тобто, виконання судового рішення перебуває у процесі виконання в частині виділення коштів державного бюджету на відповідні бюджетні програми, а саме на погашення заборгованості по ОСОБА_1

10.02.2026 позивач подав заперечення на звіт позивача, зазначивши, що рішення не виконане шляхом виплати заборгованості позивачу.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2026 у справі № 400/7298/25 прийняв звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 скасовано, ухвалено нову постанову, якою у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 – відмовлено, встановлено Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 до Миколаївського окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії цієї постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду.

12.05.2026 від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду.

14.05.2026 позивач подав заперечення на звіт про виконання рішення суду.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 29.05.2026 у справі № 400/7298/25 продовжив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області строк подання звіту про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року у справі № 400/7298/25.

Встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області тримісячний термін для подачі звіту про виконання рішення суду.

Попередив начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, що відповідно до частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виснував про невідповідність поданого звіту вимогам п.5 ч. 2 ст. 382-2 Кодексу адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою у прийнятті звіту про виконання судового рішення відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції був зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту із застосуванням наслідків, передбачених частиною третьою статті 382-3 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.

За приписами ч. 1 ст. 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-ІХ) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

За приписами частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Частиною 2 статті 382-2 КАС України передбачено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина третя статті 382-2 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 12.05.2026 відповідач подав звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25.

Однак, дослідивши дані звіту, колегія суддів зазначає, що відповідач в порушення приписів п.5 ч.2 ст.382-2 КАС України у звіті не зазначив відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання.

За таких обставин, апеляційний суд, як і суд першої інстанції дійшов висновку, що звіт від 12.05.2026 подано без додержання вимог п.5 ч.2 ст.382-2 КАС України.

В апеляційній скарзі позивач зауважує, що суд першої інстанції був зобов`язаний постановити ухвалу про відмову у прийнятті звіту із застосуванням наслідків, передбачених частиною третьою статті 382-3 КАС України.

Надаючи оцінку означеним твердженням апеляційний суд зазначає про таке.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Так, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 07.11.2019 у справі №420/70/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, невиконання судового рішення ГУ ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

При цьому на переконання колегії суддів, варто зауважити, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов`язане з об`єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України.

Таким чином, наведені обставини у своїй сукупності свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили відповідачу виконати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 у справі № 400/7298/25 у повному обсязі, що, в свою чергу, свідчить про недоцільність накладення штрафу за невиконання рішення.

За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 у справі № 400/7298/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик