Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №400/7869/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7869/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача–Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 400/7869/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 08.05.2025 № 143250008130 зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 08.05.2025 №14325008130;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 01.05.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати довідки від 01.05.2025 №11239/10.01-08/10/01/25 про складові заробітної плати для державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели кваліфікацію посад держаної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); № 11238/10.01-08/10/01/25 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, видані Управлінням комунального майна Миколаївської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно відмовило йому у призначенні пенсії відповідно до вимог Закону України "Про державну службу", оскільки протиправно не зарахувало до стажу державної служби період роботи на посаді в органах місцевого самоврядування.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надало відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що 08.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення № 143250008130 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв`язку із відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. Так, до стажу роботи Позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, які дають право на призначення пенсії державного службовця складає 09 роки 10 місяців 29 дні (з 05.08.1991 року по 03.07.2001 року), що є недостатнім для переведення на пенсію державного службовця відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889. Також, зазначає, що дія Закону України "Про державну службу" № 889 не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, тому періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що ним за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву позивача та 08.05.2025 було прийнято рішення № 143250008130 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв`язку із відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців. До стажу роботи Позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, які дають право на призначення пенсії державного службовця складає 09 роки 10 місяців 29 дні (з 05.08.1991 по 03.07.2001), що є недостатнім для переведення на пенсію державного службовця відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону №889. Отже, рішення є правомірним.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 23.03.2026 у справі № 400/7869/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 08.05.2025 № 143250008130.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 з 01.05.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-III.

За наведеного суд першої інстанції виснував, що період роботи позивача з 04.07.2001 у органах місцевого самоврядування, також зараховується до стажу державної служби.

При цьому, суд зауважив, що помилковим є вимога позивача щодо зобов`язання призначити пенсію саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з огляду на наступне позаяк Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області не здійснювало розгляд заяв позивачки, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.

Як зазначив суд, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні (переведенні) пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має право приймати рішення щодо призначення позивачу пенсії, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання виплатити пенсію та врахувати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії, суд першої інстанції вказав, що зазначені вимоги є передчасними, оскільки при розгляді заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області взагалі відмовило позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889.

Відтак, спору щодо застосування складових заробітної плати та довідки для призначення пенсії на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що починаючи з 04.07.2001 позивач перебував на службі в органах місцевого самоврядування та станом на 01.05.2016 не обіймав посаду державної служби, а відтак підстав для переведення на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» відсутні.

Представник позивача надала відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058).

01.05.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії за нормами Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ “Про державну службу” (далі – Закон № 889-VIII), а саме, переведення з пенсії за віком, відповідно до Закону №1058, на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII.

08.05.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було прийнято рішення №143250008130 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно із Законом № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 у зв`язку із відсутністю стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.

У рішенні зазначено, що згідно із п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень для осіб які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016 року) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України від 16.12.1992 № 3723-ХІІ "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, або на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016. Ст. 25 Закону № 3723 визначено категорії посад державних службовців, в залежності від яких, встановлювались ранги державних службовців. Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 № 239. Зазначені посади були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців до набрання чинності Закону України від 07.04.2001 № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (з 04.07.2001). Отже, дія Закону № 889-VIII не поширюється на посадових осіб місцевого самоврядування, тому періоди роботи позивача в органах місцевого самоврядування не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

Позивач не погоджуючись з вищезазначеним рішенням звернувся з даним позовом до суду.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон № 889-VIII).

Згідно із пп. 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Отже, за наявності у особи станом на 1 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Відтак, після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пп. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Тотожні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 676/4235/17.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується права позивача на пенсію за віком згідно статті 37 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 з 01.05.2025 з урахуванням до загального стажу державної служби періоду роботи на посадах, віднесених до категорій державних службовців.

Як вбачається зі спірного рішення, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки робота останньої на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця та не передбачена ст.25 Законом № 3723.

Разом з тим, за змістом п. 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 07.06.2001 № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування" дію Закону України "Про державну службу" поширено на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.

Питання обчислення стажу державної служби у цей період регулювалося Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 .

Так, згідно із п. 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост.

З аналізу наведених положень виходить, що законодавство, яке діяло у спірний період, передбачало віднесення до стажу державної служби часу перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, які визначені Законом № 2493-III.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що період роботи позивача з 04.07.2001 у органах місцевого самоврядування, також зараховується до стажу державної служби в силу наведених вище законодавчих вимог.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, досягнення позивачем необхідного віку і загального страхового стажу не є спірним у даній справі.

На момент звернення позивача із заявою про переведення на пенсію за віком згідно Закону №889-VIII, а саме 01.05.2025, останній досяг встановленого чинним законодавством пенсійного віку та стаж її державної служби, з урахуванням вищенаведеного, складає понад 20 років, а тому позивач має право на призначення вищевказаної пенсії.

За наведеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 у справі № 400/7869/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк