Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №420/39171/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39171/25

Перша інстанція: суддя Бездрабко О.І.,

повний текст судового рішення

складено 09.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

судді –Джабурія О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

24.11.2025 ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного з позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі відповідач, вч НОМЕР_1 ), в якому просив cуд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії військової частини НОМЕР_1 , оформлене витягом з протоколу №23 від 05.09.2025, про відмову у виплаті одноразової грошової винагороди;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, у розмірі 1000000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу в НОМЕР_2 , з якою вперше після проходження строкової служби, уклав контракт на 3 роки 09.02.2022 та в подальшому, вже під час дії воєнного стану, 19.05.2023 уклав другий контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України на посадах осіб сержантського і старшинського складу. Позивач звертав увагу, що на час укладення другого контракту йому виповнилось 23 роки; він має статус учасника бойових дій, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у районах ведення бойових дій; в період з 24.02.2022 по 02.04.2022 перебував у полоні.

Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025, у зв`язку з укладенням контракту 19.05.2023 у віці 23 років. Проте, оскаржуваним рішенням (оформленим витягом з протоколу №23 від 05.09.2025) було відмовлено у зазначеній виплаті, з посиланням на те, що перший контракт був укладений до введення в дію воєнного стану.

Таку відмову позивач вважав протиправною, оскільки відповідач змішує два абсолютно різні поняття: дату першого прийняття на службу та юридичний факт укладення нового контракту під час дії воєнного стану. Позивач наголошував, що постанова КМУ від 11.02.2025 №153 чітко та недвозначно пов`язує виникнення права на виплату саме з фактом укладення контракту у визначеному віці (від 18 до 24 років) та у визначений період (під час дії воєнного стану), а не з датою першого вступу до лав НГУ.

На думку позивача, фактичні обставини, які відповідач безпідставно проігнорував, свідчать про те, що він уклав новий контракт 19 травня 2023 року та на момент укладення цього правочину йому виповнилося 23 роки, і цей контракт був укладений під час дії воєнного стану. За наведених підстав позивач вважав, що він повністю та беззаперечно відповідає усім формальним критеріям, які висуваються постановою КМУ від 11.02.2025 №153 для отримання грошової винагороди.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.226, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, задоволений позов ОСОБА_1 наступним чином:

- визнане протиправним та скасоване рішення комісії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, оформлене витягом з протоколу №23 від 05.09.2025, про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в абз. 2 п. 4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025 зазначено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до змін у п. 4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025, внесеними 30.07.2025, виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Апелянт вказує, що початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом,

Оскільки перед укладенням нового контракту (19.05.2023) позивач не звільнявся з військової служби та не виключався зі списків особового складу частини, він не є таким, що станом на 13.02.2025 був прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану, на що суд першої інстанції не звернув уваги, проте вказана обставина виключає позивача з кола осіб, які мають право на отримання винагороди у розмірі 1 000 000 гривень відповідно до приписів постанови КМУ №153 від 11.02.2025.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу посилаючись на доводи, що узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Окремо, позивач звертає увагу на його перебування в полоні, як самостійну підставу для виплати винагороди відповідно до постанови КМУ №153 від 11.02.2025.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив строкову військову службу у вч НОМЕР_1 в період з 22.10.2021 до 09.02.2022.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.02.202 №5 о/с «Про особовий склад» солдат ОСОБА_1 , відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прийнятий на військову службу за контрактом та призначений водієм їдальні 2-го господарчого взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення, з укладенням контракту строком на три роки.

В період з 24.02.2022 до 02.04.2022 позивач перебував у полоні.

Відповідно до наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 02.04.2022 №89мтд, вважається таким, що прибув на службу після перебування у полоні водій їдальні 2-го господарчого взводу роти матеріального забезпечення батальйону забезпечення солдат ОСОБА_1 – 02 квітня 2022 року.

19.05.2023 позивач (молодший сержант) уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу з Міністерством внутрішніх справ України в особі т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у відповідності до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Контракт укладений строком на три роки.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 23.10.2025 №25/18/11-К352-Аз про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, ОСОБА_1 в періоди з 26.09.2022 по 09.11.2022, з 23.02.2024 по 25.02.2024, з 14.06.2024 по 15.06.2024, з 06.08.2024 по 09.08.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 (всього 1 місяць 24 дні).

За наслідками розгляду рапорту позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди передбаченої постановою КМУ №153 від 11.02.2025, у зв`язку із укладенням контракту 19.05.2023 у віці 23 років (як зазначено у позові), рішенням (оформленим витягом з протоколу №23 від 05.09.2025) комісії з розгляду питань надання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» позивачу було відмовлено у виплаті у зв`язку із тим, що заявник уклав контракт про проходження служби до 24.02.2022 (а саме 09.02.2022).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 оперативно-тактичного з`єднання 2 корпусу Національної гвардії України (по стройовій частині) від 10.10.2025 №277, припинений (розірваний) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, сержанта ОСОБА_1 , який здав справи та обов`язки за посадою техніка роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту батальйону підтримки (ВОС – 738945П), та звільненого відповідно підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командира військової частини по особовому складу від 30.09.2025 №51 о/с у запас у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), без права носіння військової форми одягу, 10 жовтня 2025 року та направити для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосовними у спірних правовідносинах є саме пункти 3, 4 постанови КМУ №153 від 11.02.2025, оскільки Порядок, затверджений вказаною постановою передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти самої постанови КМУ №153 від 11.02.2025 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Також, суд першої інстанції встановив, що позивач відповідає сукупності умов, за якими постановою КМУ №153 від 11.02.2025 передбачена виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн (позивач був особою сержантського складу Національної гвардії України; до набрання чинності постановою КМУ від 11.02.2025 №153 під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України (19.05.2023 р.) у віці до 25 років; на час набрання чинності постановою КМУ №153 від 11.02.2025 (13.02.2025 р.) проходив військову службу в Національній гвардії України, тобто був діючим військовослужбовцем; є учасником бойових дій, перебував та був звільнений з полону; не притягався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності).

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Постановою КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка набрала чинності 13.02.2025 (надалі - Постанова №153 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема пунктом 2 були затверджені Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форми контрактів.

Відповідно до п.п. 1 п. 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є Національна гвардія.

При цьому, пунктом 4 Постанови №153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-ІХ, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абзац другий пункту четвертого).

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Також, за приписами абзаців 6 та 7 пункту 4 постанови №153, виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

Отже, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абз.2 п. 4 постанови №153, особа має бути:

- громадянином України,

- з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- у віці до 25 років станом до 13.02.2025

- прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану (з 24.02.2022);

- проходити військову службу;

- бути такою, що брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025.

Додатковими умовами (виключними випадками), які надають особі право на отримання винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови №153, є те, що:

- особа, вказана у абз. 2 п. 4 Постанови №153, є військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, у зв`язку із перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п. 4 постанови№153);

або

- є військовослужбовцем, зазначеним в абз. 2 п. 4 Постанови №153, який відповідає вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абз. 2 п. 4 Постанови №153, та була прийнята на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу (абз. 6 та 7 п. 4 Постанови №153).

Апеляційний суд зазначає, що позивач на час виникнення спірних правовідносин, в цій справі:

- є громадянином України

- є особою сержантського складу в Національній гвардії України;

- станом на 13.02.2025 (у віці до 25 років уклав контракт про проходження військової служби 09.02.2022 та 19.05.2023)

- був прийнятий на військову службу 09.02.2022 тобто не під час воєнного стану (з 24.02.2022);

- проходив військову службу

- є таким, що брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить менше шести місяців станом на 13.02.2025 (всього один місяць 24 дні).

- є військовослужбовцем, який брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, але не у зв`язку із перебуванням та звільненням з полону (абз.4 п. 4 Постанови№153) (період перебування у полоні з 24.02.2022 по 02.04.2022, продовження проходження військової служби з 02.04.2022 по 10.10.2025);

- не є військовослужбовцем, зазначеним в абз. 2 п. 4 Постанови №153, який відповідає вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абз. 2 п. 4 Постанови №153, та який був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу (абз. 6 та 7 п. 4 Постанови №153).

При цьому, апеляційний суд зазначає, що укладення контракту 13.05.2023 за наявності укладеного 09.02.2022 контракту на три роки, не надає можливості вважати, що позивач був прийнятий на військову службу саме 13.05.2023 з огляду на таке.

Як вже зазначалось, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом з 09.02.2022 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.02.2022 №5 о/с, по закінченню проходження строкової служби.

Питання прийняття на військову службу, в тому числі за контрактом, врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України (абз 1 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII).

За приписами статті 20 Закону №2232-XII на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби. Порядок проходження військової служби такими військовослужбовцями визначається відповідними положеннями про проходження громадянами України військової служби та іншими нормативно-правовими актами Міністерства оборони України, інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Служби безпеки України, якщо інше не передбачено законом.

За приписами розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента україни від 10.12.2008 №1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять військову службу за контрактом, зокрема осіб рядового складу; осіб сержантського і старшинського складу; осіб офіцерського складу.

За призовом громадяни проходять строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено законом України «Про військовий обов`язок і військову службу»

Отже, прийняття на військову службу - це офіційний процес набуття громадянином статусу військовослужбовця для виконання обов`язків із захисту незалежності та територіальної цілісності держави.

Укладаючи 13.05.2023 контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського та старшинського складу у військовій частині НОМЕР_1 , позивач вже мав статус військовослужбовця та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, укладення контракту від 13.05.2023 не є прийняттям позивача на військову службу за контрактом, оскільки є продовженням проходження військової служби але вже на посадах сержантського та старшинського складу.

Апеляційний суд звертає увагу, що однією з умов, визначених абз. 2 п. 4 Постанови №153 є саме прийняття на військову службу, а не сам факт проходження військової служби станом на 24.02.2022.

За вимогами абз. 2 п. 4 Постанови №153 позивач мав бути таким, що прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану (з 24.02.2022), але цій вимозі позивач не відповідає, оскільки був прийнятий на військову службу 09.02.2022, тобто до введення воєнного стану 24.02.2022.

За вимогами абз. 2 п. 4 Постанови №153 позивач мав бути таким, що брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025. Вказаній вимозі позивач також не відповідає, оскільки за сукупністю участь бойових діях станом на 13.02.2025 складає один місяць та 24 дні.

За вимогами абз. 2 п. 4 Постанови №153, з урахуванням вимог абз.4 п. 4 цієї постанови, безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 має бути пов`язана із перебуванням та звільненням з полону.

Однак період перебування позивача у полоні з 24.02.2022 по 02.04.2022, не пов`язаний із періодами безпосередньої участі позивача у бойових діях з вересня 2022 року та у 2024 році.

За вимогами абз. 2 п. 4 Постанови №153, з урахуванням вимог абз. 6 та 7 п. 4 Постанови №153, позивач мав бути прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Цій вимозі позивач не відповідає, оскільки він був прийнятий на військову службу з числа осіб, які вже проходили строкову військову службу до введення воєнного стану 24.02.2022.

Отже, суд апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відповідність позивача усім у сукупності вимогам абз. 2 п. 4 Постанови №153.

При цьому, апеляційний суд встановив невідповідність позивача вимогам абз.4 п. 4 постанови№153 та абз. 6 та 7 п. 4 Постанови №153.

Наведене, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України – задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року – скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія