Додаткове рішення від 29 червня 2026 р. у справі №420/33764/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/33764/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення за апеляційними скаргами Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 420/33764/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУФЕСТ" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 06.10.2025 надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» до Державної податкової служба України, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 12.06.2025 № 12971603/4185620 та від 12.06.2025 № 12971604/4185620 від 12.06.2025 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 233 від 16.05.2025 та № 234 від 27.05.2025, поданих ТОВ «БАУФЕСТ»;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ «БАУФЕСТ» № 233 від 16.05.2025 та № 234 від 27.05.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання на реєстрацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року суд задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» до Державної податкової служба України, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 12.06.2025 № 12971603/4185620 та від 12.06.2025 № 12971604/4185620 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 233 від 16.05.2025 та № 234 від 27.05.2025, поданих ТОВ “БАУФЕСТ”. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні ТОВ “БАУФЕСТ” № 233 від 16.05.2025 та № 234 від 27.05.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання на реєстрацію. Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» суму сплаченого судового збору у розмірі 4 844, 80 грн.

Додатковим рішенням від 09 лютого 2026 року суд задовольнив частково заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн. В іншій частині заяви – відмовив.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями представник Головного управління ДПС в Одеській області подав апеляційні скарги.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 420/33764/25 суд залишив без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2025 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 420/33764/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУФЕСТ" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – залишив без змін.

Водночас представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БАУФЕСТ" подано заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 650, 00 грн.

Надаючи оцінку поданій заяві, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, висловленої у постанові від 15 травня 2018 року по справі № 821/1594/17, належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, по якій таку допомогу надано.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, представником позивача додано до заяви наступні копії:

- договір № 27/06/24Р про надання правничої допомоги від 27.06.2024;

- доручення № 1/09-1 від 02.02.2026;

- платіжну інструкцію від 05.02.2026 № 112 на суму 8 650, 00 грн;

- акт про надання правничої допомоги від 19.06.2026.

Зі вказаних доказів вбачається, що адвокатським об`єднанням «ФРАНКЛІН САЙРОС» надано послуги щодо представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» по справі № 420/33764/25 у суді апеляційної інстанції. Адвокат підтверджує надання наступних послуг: аналіз апеляційної скарги; формування правової позиції та складання відзиву на апеляційну скаргу; виконання вимог ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, щотижневий моніторинг руху справи в «Електронному суді».

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ««East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, колегією суддів враховується, що, відповідно до вимог ч. 6 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, може бути зменшено судом виключно за клопотанням іншої сторони.

Поряд із цим, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, на суд покладено обов`язок із встановлення підтвердження надання послуг з професійної правничої допомоги та підтвердження факту понесення таких витрат.

Водночас, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 8 650, 00 гривень, є завищеними.

Колегія суддів звертає увагу на численні правові висновки Верховного Суду, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Варто врахувати те, що ця адміністративна справа не є складною, судова практика з приводу цієї категорії спорів є сформованою, обсяг і складність оформлених адвокатом документів також є незначними, що вказує на завищену вартість наданих адвокатом послуг. Адвокатом всупереч КАС України та практики Верховного Суду не зазначено обґрунтованість тривалості витраченого часу.

Встановлені обставини вказують на недостатню обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 650, 00 гривень та їх неминучість, а тому суд вважає, що такий розмір є завищеним.

Відтак, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 2 000, 00 гривень, такий розмір відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості. Отже, судові витрати у вигляді вартості правової допомоги у розмірі 2 000, 00 гривень підлягають стягненню на користь позивача з відповідача Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст.ст. 134, 242, 252, 308, 310, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАУФЕСТ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000, 00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко