Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №400/5217/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5217/24

Перша інстанція суддя Малих О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.,

суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Миколаївській області про проходження публічної служби,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС в Миколаївській області, а саме:

- визнання протиправним та скасування наказу від 05 лютого 2024 року № 36-о;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області;

- стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 05 лютого 2024 року по дату ухвалення судового рішення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відмолено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року та ухвалено у справі нове рішення про задоволення позову, а саме:

- визнано протиправним та скасовано наказ «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » від 05 лютого 2024 року № 36-о;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області з 06 лютого 2024 року;

- стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 06 лютого 2024 року по 09 лютого 2026 року, розміром 413 332,50 грн.

При цьому, Миколаївським окружним адміністративним судом 16 березня 2026 року видано виконавчі листи.

В свою чергу, Головним управлінням ДПС в Миколаївській області подано до суду заяву про визнання виконавчого листа щодо поновлення позивача на роботі таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року задоволено заяву Головного управління ДПС в Миколаївській області та визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, у справі № 400/5217/24, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області з 06 лютого 2024 року.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа щодо поновлення позивача на роботі таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції помилково визнав виданий ним виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, оскільки відповідачем не виконано належним чином судове рішення у даній справі щодо поновлення позивача на раніше займаній посаді.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду не підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавчий лист від 16 березня 2026 року в адміністративній справі № 400/5217/24 про поновлення позивача на посаді виданий з метою забезпечення примусового виконання П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року.

Разом з цим, з наданих до заяви пояснень та доказів судом встановлено, що 16 лютого 2026 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області видано наказ № 43-о «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », згідно п. 1 та 2 якого скасовано наказ про звільнення позивача від 05 лютого 2024 року № 36-о та поновлено позивача з 06 лютого 2024 року на посаді начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Вказаним наказом також ухвалено виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, забезпечити позивача робочим місцем та проводити табелювання обліку робочого часу позивача.

Крім того, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16 лютого 2026 року № 44-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », припинено державну службу позивача та звільнено його з 16 лютого 2026 року з посади начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області, за угодою сторін, за заявою позивача від 16 лютого 2026 року.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення заяви Головного управління ДПС в Миколаївській області, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно ч. 2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 374 КАС України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно ч. 5 ст. 374 КАС України, ухвалу суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.

З іншого боку, згідно ч. 1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382 - 382-3 і 383 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Колегією суддів встановлено, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області з 06 лютого 2024 року.

Наказом Головного управління ДПС у Миколаївській області «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 » від 16 лютого 2026 року № 43-о поновлено позивача на посаді начальника управління інфраструктури та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Головного управління ДПС у Миколаївській області з 06 лютого 2024 року.

При цьому, Миколаївським окружним адміністративним судом 16 березня 2026 року видано виконавчі листи у даній справі.

В свою чергу, як зазначено вище, Головне управління ДПС у Миколаївській області вважає виданий виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника відсутній у зв`язку з його добровільним виконанням, а як наслідок відповідач звернувся до суду у встановленому ст. 374 КАС України порядку.

Між тим, судом першої інстанції у межах процедури розгляду зазначеної заяви досліджено обставини виконання постанови суду та поновлення позивача на раніше займаній посаді, за наслідком чого сформовано висновок, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області виконано свій обов`язок щодо поновлення позивача на посаді до видання виконавчого листа у даній справі.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість зазначених висновків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, інститут судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано у розділі IV КАС України та його форми визначено у статті 381-1 КАС України.

Зокрема, законодавцем передбачено можливість розгляду судом звітів суб`єктів владних повноважень про виконання судового рішення (ст. 382-2 КАС України), а також можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Тобто, законодавцем унормовано чіткі та послідовні процедури здійснення контролю за виконанням судових рішень, з наданням суду інструментів для спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судових рішень, а також перевірки правомірності рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду.

При цьому, одним з можливих наслідків визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду є постановлення судом окремої ухвали.

Між тим, як вже зазначено вище, позивач не вважає постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року належним чином та добровільно виконаною.

Проте, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, позивач не скористався інструментами судового контролю у даній справі, які є належним заходом для вирішення наявних у позивача претензій до документального оформлення процедури поновлення його на службі.

З іншого боку, повертаючись до розгляду питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, ініційованого відповідачем у справі, колегія суддів зазначає, що відповідна процедура не є та не може бути альтернативою вищеописаним процедурам судового контролю, а як наслідок не може підміняти інститут судового контролю та нівелювати значення та наслідки таких процедур в контексті розгляду адміністративної справи.

В свою чергу, вирішення питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на переконання колегії суддів, першочергово спрямоване на перевірку доцільності примусового виконання рішення суду у конкретній справі на підставі вже виданого виконавчого листа.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність врахування факту видання наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 16 лютого 2026 року № 44-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », яким припинено державну службу позивача та звільнено його з 16 лютого 2026 року за угодою сторін, на підставі заяви позивача від 16 лютого 2026 року (т. І а.с. 225-226).

Вказана обставина, на переконання колегії суддів, попри заперечення апелянта, є ключовою обставиною у вирішенні спірного питання щодо виданого виконавчого листа, оскільки вона свідчить про добровільне завершення поновлених трудових правовідносин між сторонами та відсутність у позивача наміру проходити службу на раніше займаній посаді.

Тому, підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що звернення до примусового виконання виданого Миколаївським окружним адміністративним судом 16 березня 2026 року виконавчого листа у даній справі не матиме юридичних наслідків для позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329, 378 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, у ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян