Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №420/34217/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34217/25

Суддя першої інстанції - Бездрабко О.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі №420/34217/25 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2025 року №36021 на суму штрафних санкцій 2768893,90 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Суд:

- визнав частково протиправним та частково скасував податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2025 року №36021 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 2768507,90 грн.

В решті позовних вимог відмовив та стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 12109 (дванадцять тисяч сто дев`ять) грн 57 коп.

Стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі №420/34217/25, в якій представник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

12 травня 2026 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

30 квітня 2026 року недоліки усунуто.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2026 року відкрите апеляційне провадження.

14 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

16 червня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04 березня 2008 року за №25560000000067967 з видами діяльності за КВЕД: 47.22 Роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (основний); 46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 73.11 Рекламні агентства; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

На підставі пп.19-1.1.4, пп.19-1.1.8 п.19-1 ст.19-1, ст..20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, пп.69.2, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення, а саме: встановлено декларування обсягів доходів згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 рік та відсутності зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій, в.о. начальника Головного управління ДПС в Одеській області прийняв наказ від 02 червня 2025 року №5894-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " за адресою господарського об`єкта: АДРЕСА_1 , з 02 червня 2025 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 24 жовтня 2023 року по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

В.о. заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області оформлено направлення на перевірку від 02 червня 2025 року №11224/15-32-07-06, №11225/15-32-07-06.

Копію наказу про проведення фактичної перевірки вручено ФОП ОСОБА_1 04 червня 2025 року об 11:48 год.

Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 02 червня 2025 року №5894-п та направлень від 02 червня 2025 року №11224/15-32-07-07, №11225/15-32-07-06 проведено фактичну перевірку складу ФОП ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 11 червня 2025 року, який зареєстровано 12 червня 2025 року за №28840/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 .

У акті перевірки зазначено, що встановлено порушення, зокрема, п.п.1, 2 ст.3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програми реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних документів на суму 1544 грн у готівкових коштах та на суму 5537015,66 грн у безготівкових коштах згідно банківських виписок (еквайринг).

Відповідно до акту від 12 червня 2025 року №4964/Ж6/15-32-07-06-18 ФОП ОСОБА_1 відмовився від підписання та отримання акту про результати фактичної перевірки.

На підставі акту перевірки від 11 червня 2025 року, який зареєстровано 12 червня 2026 року за №28840/Ж5/15-32-07-06/2946206515, Головним управління ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 липня 2025 року №36021, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2768893,90 грн.

Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За приписами п.80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).

Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Так, згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР).

За змістом ст.3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

За визначенням, наведеним у ст.2 Закону №265/95-ВР:

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.

Згідно ч.1 ст.8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (далі - Положення № 13).

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення №13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Приписами пункту 2 розділу II Положення №13 встановлено обов`язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов`язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).

Встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення №13).

Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР суб`єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена ст.17 цього Закону.

Згідно п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Відповідно до п.15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №265/95-ВР у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, до фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання застосовується у таких розмірах:

25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

У постановах від 02 лютого 2023 року у справі №500/6845/21, від 21 лютого 2025 року у справі №280/2615/24 Верховний Суд виснував, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

При цьому у випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку ж притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого розрахункового документа вимогам щодо форми і змісту.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку.

Предметом перевірки колегією суддів правильності рішення суду першої інстанції є застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 2768507,90 грн.

Застосовуючи штрафні санкції, контролюючий орган виходив із того, що позивач у період з 01 жовтня 2023 року по 04 червня 2025 року здійснив розрахункові операції у безготівковій формі без використання РРО та без видачі розрахункових документів.

Таким чином з`ясуванню підлягає питання того, чи є такі операції розрахунковими в розумінні статті 3 Закону №265/95-ВР, що передбачають їх проведення через РРО.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про платіжні послуги" безготівкові розрахунки - перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач здійснював безготівкові розрахунки за допомогою QR-коду.

Згідно з пп. 4 пункту 5 розділу I Правил формування та використання QR-коду для здійснення кредитових переказів, затверджених постановою Правління НБУ від 28 травня 2020 року №68 QR-код (що діяв на період здійснення реалізації товарів) (quick response - швидкий відгук) - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо отримувача коштів і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрихкоду з метою швидкого та безпомилкового передавання реквізитів операції переказу коштів.

Згідно пункт 18 розділу V цих Правил, інформація, що міститься в QR-коді, сканується за допомогою камери пристрою, платіжного застосунку, спеціалізованого банківського обладнання або універсального сканера QR-кодів. Дані розкодовуються як пропозиція щодо здійснення платежу, яка відобразиться в застосунку або інших інформаційних системах (програмному забезпеченні).

Матеріали справи містять інформацію Raiffaisen BANK від 24 липня 2025 року №81-15-9/13499-БТ, в якій вказано, що платежі покриття за трансакціями оплати товарів, здійснених за допомогою QR-коду з ФОП ОСОБА_1 надходять на його поточний розрахунковий рахунок. Банк отримує дані по трансакціях здійснених за допомогою QR-коду з ФОП ОСОБА_1 і здійснює розрахунок покриття на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 (а.с.24).

Тобто вказані платежі, здійснені покупцями за допомогою QR-коду, ФОП ОСОБА_1 отримує на свій безготівковий рахунок, а не в касу, в розумінні Закону №265/95-ВР.

Колегія суддів зауважує, що застосування РРО залежить від способу отримання коштів, а не від форми розрахунків. Якщо QR-код містить банківські реквізити у форматі IBAN, касовий апарат не обов`язковий. Колегія звертає увагу на те, що QR-код у розумінні законодавства, що регулює розрахункові операції, не є платіжним засобом. При цьому, застосування РРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу отримання коштів суб`єктом господарювання (продавцем), як оплати за товар (послугу).

Таким чином, суб`єкт господарювання (продавець) не зобов`язаний застосовувати РРО у разі реалізації товарів, робіт (послуг), оплата за які здійснюється за допомогою QR-коду, в якому закодовані повні банківські реквізити рахунку у форматі ІВАN такого суб`єкта господарювання на відміну від здійснення розрахунків за допомогою QR-коду, в якому закодовані реквізити для оплати, будь-якого іншого електронного платіжного засобу, відмінного від реквізитів рахунку у форматі ІВАN.

Матеріали справи містять діючий QR-код ФОП ОСОБА_1 , при скануванні якого передаються реквізити для безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у форматі ІВАN, відкритий в Raiffaisen BANK, що виключає підстави стверджувати про необхідність застосування РРО при здійсненні оплати за товар таким шляхом.

Колегією суддів встановлено, що ні в акті фактичної перевірки, ні в розрахунку фінансових санкцій не наведено конкретних відомостей про господарські операції, які покладені в основу висновків податкового органу. Матеріали справи не містять даних щодо конкретних покупців, дати та часу здійснення кожної операції, найменування реалізованого товару, вартості такого товару, способи його реалізації, а також відомостей, які б дозволяли співвіднести кожне надходження коштів на рахунок позивача із конкретною операцією з продажу товару.

Фактично контролюючий орган ототожнив всі надходження коштів на банківський рахунок позивача з розрахунковими операціями, що підлягали проведенню через РРО, не наводячи при цьому належних доказів на підтвердження такого висновку.

Більше того, судом встановлено суперечності між доказами, покладеними відповідачем в основу спірного рішення.

Так, в акті перевірки зазначено, що загальна сума порушення становить 5537015,66 грн. Водночас, під час судового розгляду відповідач надав перелік операцій на суму 5608522,23 грн, за якими здійснено розрахунок штрафних санкцій.

Колегія суддів звертає увагу, що застосування фінансових санкцій має ґрунтуватись на чітко встановлених фактах порушення податкового законодавства, а не на припущеннях чи узагальнених висновках контролюючого органу.

Наведені недоліки акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій є істотними, оскільки безпосередньо впливають на можливість перевірки правильності визначення суми грошового зобов`язання.

Окремо, колегія суддів зазначає, що лише наявність у контролюючого органу банківських виписок не звільняє його від обов`язку довести всі елементи податкового правопорушення. Визначення штрафних санкцій за результатами вибіркового аналізу руху коштів без ідентифікації конкретних розрахункових операцій не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Стосовно витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Колегія суддів бере до уваги складність справи, характер спору, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, відсутність у справі складних фактичних та правових питань, обсяг виконаних робіт, а тому колегія суддів, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення витрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення витрат на надання правничої допомоги у сумі 4000 грн, яка відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною, співмірною, а витрати реальними.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі №420/34217/25 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв