Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №160/31842/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/31842/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/31842/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) про:

визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №047050032403 від 19 червня 2025 року про відмову у зарахуванні до її страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1979 року по 01 червня 1983 року у Новотроїцькому металургійному технікумі РСФСР та Дніпродзержинському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному технікумі згідно з дипломом НОМЕР_1 від 28 червня 1983 року та періоду трудової діяльності з 25 червня 1985 року по 09 грудня 1985 року в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті;

зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу період навчання з 01 вересня 1979 року по 01 червня 1983 року у Новотроїцькому металургійному технікумі РСФСР та Дніпродзержинському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному технікумі згідно з дипломом НОМЕР_1 від 28 червня 1983 року й трудової книжки НОМЕР_2 від 26 листопада 1982 року (запис №№3, 4) та період трудової діяльності з 25 червня 1985 року по 09 грудня 1985 року в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26 листопада 1982 року (запис №№8, 9, 10).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047050032403 від 19.06.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 року по 01.06.1983 року у Новотроїцькому металургійному технікумі РСФСР та Дніпродзержинському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному технікумі, згідно диплома НОМЕР_1 від 28.06.1983 року й трудової книжки НОМЕР_2 від 26.11.1982 року (запис №№3, 4) та період трудової діяльності з 25.06.1985 року по 09.12.1985 року в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26.11.1982 року (запис №№8, 9, 10).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Рівненській області просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На момент подання заяви про призначення пенсії позивач досягнула 61 рік, тому для призначення пенсії за віком позивача мала набути страховий стаж не менше 31 року, тоді як страховий стаж позивача для визначення права на пенсію становить 13 років 07 місяців 22 дні.

Вважає, що при вирішенні спору судом першої інстанції неправомірно застосовано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, з якої Україна вийшла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».

Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовується у відносинах з Російською Федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у Російській Федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.

На момент подачі заяви про призначення пенсії позивачу Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є нечинною, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині зарахування набутого трудового стажу позивача на території Російської Федерації з 25.06.1985 року – 09.12.1985 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 26.11.1982 року до страхового стажу.

Згідно з копією диплому серії НОМЕР_1 від 28.06.1983 року, виданого Дніпродзержинським ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму, позивач в 1979 році вступила до Новотроїцького металургійного технікуму РСФСР і в 1983 році закінчила повний курс Дніпродзержинського ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму.

Судом не взято до уваги той факт, що диплом не містить інформації щодо форми навчання (денна чи заочна). Довідки про підтвердження навчання саме на денній формі позивачем не надано.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.06.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) ГУ ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.06.2025 року № 047050032403 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу та повідомлено, що за результатами розгляду документів, ОСОБА_1 не зараховано робота на навчання в росії: період трудової діяльності 25.06.1985 року – 09.12.1985 року, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26.11.1982 року та навчання згідно диплома НОМЕР_1 від 28.06.1983 року. Також зазначено, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року №562 “Деякі питання обчислення страхового стажу”.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 26.11.1982 року, остання з 01.09.1979 року по 24.12.1982 року навчалась в Новотроїцькому металургійному технікумі на денному відділенні, з 06.01.1983 року по 01.06.1983 року за переводом продовжила навчання у Дніпродзержинському металургійному технікумі на денному відділенні (запис №№3, 4 внесений на підставі наказів учбових закладів) та з 25.06.1985 року по 09.12.1985 року працювала в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті (запис №№8, 9, 10).

Суд першої інстанції вважав, що під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію повинен був бути врахований трудовий стаж, набутий ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території Російської Федерації, оскільки позивач працювала у Російській Федерації в той час, коли міжнародні договори були чинні, тому у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Російської Федерації.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території Російської Федерації з 25.06.1985 року – 09.12.1985 року згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 26.11.1982 року підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо незарахування до страхового стажу роботи періоду навчання з 01.09.1979 року по 01.06.1983 року в Новотроїцькому металургійному технікумі РСФСР та Дніпродзержинському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному технікумі, згідно диплома НОМЕР_1 від 28.06.1983 року суд першої інстанції встановив, що згідно з копією диплому серії НОМЕР_1 від 28.06.1983 року, виданого Дніпродзержинським ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму, позивач в 1979 році вступила до Новотроїцького металургійного технікуму РСФСР, в 1983 році закінчила повний курс Дніпродзержинського ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму.

Жодних виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці та дипломі ОСОБА_1 немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку та диплом, в яких містяться відповідні записи про спірні періоди роботи та навчання із відомостями, які відповідають вимогам законодавства. Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірного періоду навчання позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу роботи позивача період навчання з 01.09.1979 року по 01.06.1983 року в Новотроїцькому металургійному технікумі РСФСР та Дніпродзержинському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному технікумі згідно з дипломом НОМЕР_1 від 28.06.1983 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Рівненській області №047050032403 від 19.06.2025 року.

Також суд першої інстанції вважав, що дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується, а позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції зобов`язав Головне управління в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 року по 01.06.1983 року у Новотроїцькому металургійному технікумі РСФСР та Дніпродзержинському ордена Трудового Червоного Прапора металургійному технікумі, згідно диплома НОМЕР_1 від 28.06.1983 року й трудової книжки НОМЕР_2 від 26.11.1982 року (запис №№3, 4) та період трудової діяльності з 25.06.1985 року по 09.12.1985 року в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 26.11.1982 року (запис №№8, 9, 10).

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 12.06.2025 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Суд визнає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 12 червня 2026 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 19 червня 2025 року № 047050032403 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано робота на навчання в Російській Федерації: період трудової діяльності з 25 червня 1985 року по 09 грудня 1985 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 26 листопада 1982 року та період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 28 червня 1983 року з тих підстав, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 року №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу».

Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 26 листопада 1982 року містить записи про навчання з 01.09.1979 року по 24.12.1982 року в Новотроїцькому металургійному технікумі на денному відділенні; з 06.01.1983 року по 01.06.1983 року за переводом продовжила навчання у Дніпродзержинському металургійному технікумі на денному відділенні (запис №№3, 4 внесений на підставі наказів учбових закладів); з 25.06.1985 року по 09.12.1985 року працювала в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті (запис №№8, 9, 10).

Відповідно до диплому НОМЕР_1 від 28 червня 1983 року, виданого Дніпродзержинським ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму, позивач в 1979 році вступила до Новотроїцького металургійного технікуму РСФСР, в 1983 році закінчила повний курс Дніпродзержинського ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму.

Спірним в цій справі є питання зарахування до страхового стажу періоду навчання та періоду роботи в Російській Федерації для цілей визначення права на пенсію за віком.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Не зараховуються до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та на тимчасово окупованих територіях України після 19 лютого 2014 року особі, яка після 19 лютого 2014 року проходила військову службу (службу) у збройних силах, органах внутрішніх справ, органах державної безпеки, поліції, інших військових формуваннях, перебувала на посадах державної служби, на посадах в органах місцевого самоврядування у відповідних органах (формуваннях) Російської Федерації, добровільно займала посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій у незаконних органах влади, утворених на тимчасово окупованій території України, зокрема в окупаційній адміністрації держави-агресора, у незаконних судових або правоохоронних органах, а також добровільно брала участь у незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, утворених на тимчасово окупованій території України, та/або у збройних формуваннях держави-агресора.

Відповідно до статті 26-1 Закону №1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

ГУ ПФУ не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача на території Російської Федерації з 25 червня 1985 року по 09 грудня 1985 року в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті.

Трудова книжка серії НОМЕР_2 від 26 листопада 1982 року містить записи №№8, 9, 10 про період роботи позивача в Орсько-Халіловському металургійному комбінаті.

За позицією відповідача зазначені періоди трудової діяльності не зараховано до страхового стажу у зв`язку з зупиненням дії Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року у відносинах з РФ у зв`язку з прийняттям Закону України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, тобто відсутній відповідний нормативно-правовий акт, який узгоджує порядок дій при призначенні пенсій громадянам, які раніше проживали/працювали на території РФ.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі – Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).

Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі – Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» від 01 грудня 2022 року № 2783-IX, яким Україна вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.

Разом з тим, не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Російській Федерації відноситься до періоду, коли приведені вище угоди були чинними для України, тому зазначені періоди мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Крім того, спірні періоди роботи позивача в Російській Федерації підтверджуються записами трудової книжки, тому мають бути зараховані до страхового стажу.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення у випадку повної, часткової, тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Позивач як громадянин України за умови підтвердження трудового стажу наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Стосовно питання незарахування до страхового стажу періоду навчання позивача суд зазначає таке.

Як вказано вище, позивач в період з 01 вересня 1979 року по 24 грудня 1982 року навчалась в Новотроїцькому металургійному технікумі на денному відділенні, з 06 січня 1983 року по 01 червня 1983 року за переводом продовжила навчання у Дніпродзержинському металургійному технікумі на денному відділенні (запис №№3, 4 трудової книжки внесений на підставі наказів учбових закладів.

Період навчання підтверджений дипломом НОМЕР_1 від 28 червня 1983 року, виданим Дніпродзержинським ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму, відповідно до якого позивач в 1979 році вступила до Новотроїцького металургійного технікуму РСФСР, в 1983 році закінчила повний курс Дніпродзержинського ордена Трудового Червоного Прапора металургійного технікуму.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках визначаються Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року (далі - Закон № 103/98-ВР), відповідно до частини першої статті 38 якого час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

У розумінні частини першої статті 17 Закону № 103/98-ВР заклад професійної (професійно-технічної) освіти - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійній (професійно-технічній) освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров`я.

Статтею 18 Закону № 103/98-ВР встановлено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

За положенням статті 3 Закону № 103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.

Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар`єрного зростання впродовж життя.

Відповідно до статті 5 Закону № 103/98-ВР професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.

Враховуючи підтвердження записами трудової книжки та дипломом навчання та отримання освіти в Дніпродзержинському металургійному технікумі, суд доходить до висновку, що цей період навчання позивача має бути зарахований до пільгового стажу позивача, а ГУ ПФУ в Рівненській області протиправно не зараховано до страхового стажу.

Доводи апелянта стосовно того, що диплом не містить інформації щодо форми навчання (денна чи заочна), а довідки про підтвердження навчання саме на денній формі позивачем не надано, суд відхиляє, адже відомості про денну форму навчання містяться у трудовій книжці позивача.

Підсумовуючи викладене, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи та, відповідно, про протиправність рішення про відмову у призначенні пенсії.

Апелянтом не приведено доводів у спростування обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, тому судом не переглядається рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року в справі № 160/31842/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року в справі № 160/31842/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 01 липня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко