Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №160/1077/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1077/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) в справі № 160/1077/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

визнання незаконним та протиправним взяття його на військовий облік та внесення відомостей про цього до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів після його виключення з військового обліку на підставі пункту 5-г частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виключення);

зобов`язання привести у відповідність дані Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо нього шляхом внесення до нього відомостей про виключення з військового обліку на підставі пункту 5-г частини п`ятої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виключення).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вважає, що правовий статус позивача як виключеного з військового обліку - це юридичний факт, що виник 03 червня 2002 року під дією конкретної норми права, а законодавець не може ретроактивно анулювати правові наслідки юридичного факту, що вже виник. Визнання зворотньої сили закону №3633-ІХ щодо осіб, виключених з обліку, до його набрання чинності, прямо суперечить ст. 58 Конституції України.

Висновок суду першої інстанції, що нова редакція статті 37 встановила нові правовідносини, є неправильним, адже нові правовідносини не можуть виникати автоматично, без нового юридичного факту, виключно на підставі зміни закону, якщо такий підхід погіршує становище особи та спрямований на анулювання вже набутих нею правових статусів.

Позивач набув у 2002 році статусу «виключеного з військового обліку», позбавлення його цього статусу без жодних перехідних положень, без індивідуальної правової оцінки, автоматично є порушенням принципу правової визначеності та верховенства права.

Крім того, суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, адже встановив, що позивач звертався до відповідача із заявою з питань поновлення його на військовому обліку, адже заява позивача від 29.11.2025 р. (вх. №А/439-С) містила вимогу про визнання незаконним факту його повторного взяття на облік та відновлення запису про виключення з нього ще у 2002 році, а вимог про поновлення на обліку заява не містила, що призвело до неправильних правових висновків.

Звертає увагу, що відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій, а суд безпідставно взяв на себе його процесуальні функції.

Також зазначає про порушення судом першої інстанції терміну розгляду справи, адже справа, яка розглядалась у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, вирішена майже через три місяці після відкриття провадження.

Зауважує, що судом першої інстанції не встановлено, за яким саме злочином був засуджений позивач, і чи не підпадає він під коло осіб, які можуть бути взяти на військовий облік.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був виключений з військового обліку як громадянин України, який був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Позивач звертався до відповідача із заявою з питань поновлення його на військовому обліку.

18.12.2025 року відповідач листом № А/01/5595 повідомив про те, що дії щодо постановки позивача на військовий облік є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають принципу верховенства права.

Суд першої інстанції вважав, що з 18.05.2024 (дата набрання чинності? Законом №3633-IX) особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а частина шоста статті 37 Закону №2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, який був виключений з військового обліку 03.06.2002 року, після набрання чинності нової редакції частини шостої? ?статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (18.05.2024), не маючи підстав для виключення з військового обліку, а також не перебуваючи на військовому обліку, отримав обов`язок стати на військовий облік для отримання статусу військовозобов`язаного.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 13 квітня 1993 року взятий на військовий облік Жовтневим райвоєнкоматом м. Кривого Рогу, виключений знятий з військового обліку 08 березня 1996 року та 10 вересня 2001 року виключений з військового обліку на підставі «п. 5-г ст. 37 ЗУ ОВВиВС» (а.с. 14-16).

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з питання незаконності постановки на військовий облік.

Листом від 18 грудня 2025 року № А/01/5595 (а.с. 9-10) позивачу повідомлено про правомірність дій із взяття позивача на військовий облік.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною дев`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

(...)

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.

Як вказано вище, позивач 10 вересня 2001 року виключений з військового обліку саме на підставі пункту г) частини п`ятої статті 37 Закону як особа, яка була засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину.

Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII в редакції, чинній до 18 травня 2024 року, виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX (далі - Закон № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року, виключено пункт 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин (час призову на військову службу за мобілізацією), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відтак, з 18 травня 2024 року не передбачено виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону №2232-ХІІ в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, установлено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України :

які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву;

призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби;

які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі;

які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку;

які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань;

призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу;

жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону;

які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, пунктом 4 якого передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема:

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Відтак, діючими на час виникнення правовідносин правилами призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період установлено, що особи, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, після набрання чинності Законом № 3633-ІХ громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній до 17 травня 2024 року, можуть бути взяти на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Одним з доводів апелянта є протиправність повторного взяття його на військовий облік на підставі нових законів, оскільки після виключення з військового обліку він втратив статус військовозобов`язаного, на нього не поширюються закони про військовий обов`язок та військову службу.

Надаючи оцінку цьому доводу апелянта, суд зауважує таке

Так, у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Суд акцентує увагу, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, зокрема, за тяжкий злочин.

Відтак, суд першої інстанції правильно застосував положення Закону № 2232-ХІІ у редакції Закону № 3633-ІХ та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аргумент апелянта про неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи в тій частині, що позивач звертався до відповідача із заявою з питань поновлення його на військовому обліку, а заява позивача від 29.11.2025 р. (вх. №А/439-С) містила вимогу про визнання незаконним факту його повторного взяття на облік та відновлення запису про виключення з нього ще у 2002 році, а вимог про поновлення на обліку заява не містила, що призвело до неправильних правових висновків, є цілком безпідставним, адже суд першої інстанції встановив, що позивач звертався до відповідача із заявою саме з питань поновлення його на військовому обліку, а не про поновлення на військовому обліку, тобто судом першої інстанції правильно установлені обставини справи, а висновки суду першої інстанції відповідають як фактичним обставинам справи, так й правовому регулюванню спірного питання.

Факт ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, а також ненадання відповідачем доказів правомірності своїх дій жодним чином не свідчить про те, що суд першої інстанції перебрав на себе процесуальні функції позивача.

Суд зауважує, що суд першої інстанції виконав покладену на нього функцію, адже надання правової оцінки спірним правовідносинам є прямим обов`язком суду безвідносно до того, чи подано відповідачем - суб`єктом владних повноважень відзив на позов та докази в обґрунтування правомірності прийнятого рішення/вчинених дій.

Порушення судом першої інстанції терміну розгляду справи не є тим процесуальним порушенням, яке тягне за собою скасування чи зміну судового рішення.

Стосовно зауваження, що судом першої інстанції не встановлено, за яким саме злочином був засуджений позивач, і чи не підпадає він під коло осіб, які можуть бути взяти на військовий облік, суд зазначає, що відсутність встановлення цього факту не призвело до неправильного вирішення справи, адже позивач не був засуджений за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в справі № 160/1077/26 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в справі № 160/1077/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 01 липня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 01 липня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко