Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №280/379/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/379/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року (суддя Ю.П. Бойченко) у справі № 280/379/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо припинення позивачці та членам її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити позивачці та членам її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем виплату спірної допомоги припинено, оскільки позивачкою придбано житловий будинок загальною площею 67,3 кв.м., яка ділиться на 3 особи, які проживають у вказаному будинку, що становить більше ніж 13,65 кв.м. на одного члена сім`ї. Позивачка із такими діями відповідача не погоджується та вважає їх протиправними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що підпункт 5 пункту 7-1 Порядку № 332 передбачає, що із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за

технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра (загальна площа) на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень.

Суд першої інстанції дослідив, що позивачка має у власності житлове приміщення (житловий будинок), що розташоване на території, не включеній до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (а саме на території Вінницької області).

Суд першої інстанції з`ясував, що доказів того, що дане житлове приміщення непридатне для проживання, що має бути документально підтверджено органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, суду не надано. Надані до матеріалів справи світлини такими доказами не являються, оскільки факт непридатності будинку для проживання має бути підтверджений органом місцевого самоврядування або інформацією, внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна.

Суд першої інстанції відхилив покликання позивача на статтю 47 Житлового кодексу України, оскільки в даному випадку враховується саме загальна площа житлового приміщення, яка становить більш як 13,65 кв. метра на одну особу (67,3 кв.м. : 3 особи).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно здійснив припинення позивачці та членам її сім`ї виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що підставою, за якої допомога на проживання продовжує виплачуватися, відповідно до пп.5 п.7-1 постанови КМУ №332, є наявність у внутрішньо переміщеної особи житлового приміщення площею менш як 13,65 км. метра на одного члена сім`ї. Зауважує, що у спірному випадку житлова площа будинку становить 32,8 км. м, а тому на одну особи приходиться 10,9 км. м, а не 13,65 кв. м. Відтак, скаржник наполягає, що дії відповідача щодо припинення позивачці та членам її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2025 є протиправними, а отже позов підлягає задоволенню.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка є внутрішньо переміщеною особою та згідно довідки від 26.05.2025 № 520-7002241591 її фактичним місцем проживання є АДРЕСА_1 . За цією ж адресою зареєстровані як внутрішньо переміщені особи діти позивачки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі Договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.07.2025 позивачка купила житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку становить 67,3 кв.м., житлова площа - 32,8 кв.м. Ціна нерухомого майна, встановлена у договорі - 80 000,00 грн.

Зазначена обставина слугувала підставою для припинення позивачці виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо припинення позивачці та членам її сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.11.2025, позивачка звернулась із позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі Порядок №332 станом на час спірних правовідносин) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332.

Згідно п.1 Порядку №332, цей порядок визначає механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до пп.5 п.7-1 Порядку №332 із 1 грудня 2023 р. допомога не призначається/не виплачується на сім`ю, яка вперше звертається за її призначенням, якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання особа з числа членів сім`ї на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. При цьому не враховуються житлові приміщення, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування (а в разі його відсутності обласною державною (військовою) адміністрацією), або інформацією (за технічної можливості), внесеною до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлове приміщення (частина житлового приміщення) площею менш як 13,65 кв. метра (загальна площа) на одного члена сім`ї), або житлове приміщення/частини житлового приміщення, придбані за кошти, отримані на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений особою з числа членів сім`ї, становив менш як 100 тис. гривень.

Зі змісту матеріалів справи вбачається та доводами апеляційної скарги не спростовується, що позивачка має у власності житлове приміщення (житловий будинок), що розташоване на території, не включеній до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (а саме на території Вінницької області: Вінницька обл., с. Глибочок, вул. Миру, 11). В свою чергу, загальна площа цього приміщення становить 67,3 кв.м., а отже загальна площа на одного члена сім`ї позивачки складає більше 13,65 кв. м (67,3 кв. м/3 особи).

Апеляційний суд звертає увагу, що зміст пп.5 п.7-1 Порядку №332 станом на час спірних правовідносин, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ № 1033 від 26.08.2025, визначає вимогу стосовно 13,65 кв. метра не із житлової площі, а саме із загальної площі приміщення.

Однак, оскільки у спірному випадку загальна площа приміщення на одного члена сім`ї позивачки складає більше 13,65 кв. метра (67,3 кв. метра/3 особи), підстави для неврахування такого приміщення згідно пп.5 п.7-1 Порядку №332 відсутні.

Разом з тим, як правильно дослідив суд першої інстанції, до матеріалів справи не подано передбачені пп.5 п.7-1 Порядку №332 докази того, що приміщення за адресою АДРЕСА_1 є непридатним до проживання.

За цих обставин, враховуючи наявність у спірному випадку передбаченого у пп.5 п.7-1 Порядку №332 приміщення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно здійснив припинення позивачці та членам її сім`ї виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а отже підстав для задоволення позовних вимог немає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі № 280/379/26 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 01.07.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров