Постанова від 28 червня 2026 р. у справі №520/31131/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 р.Справа № 520/31131/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/31131/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Люботинська міська рада Харківської області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі– відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Люботинської міської ради Харківської області (далі - третя особа), в якій просила визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним Управлінням ДПС у Харківській області:

№484853-2417-2023-UA63120110000043456 від 29 червня 2023 року (податкове зобов`язання 1 970 210,55 грн за податковий період 2023 рік);

№619869-2417-2023-UA63120110000043456 від 14 травня 2024 року (податкове зобов`язання 2 070 691,29 грн за податковий період 2024 рік).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що позивач є орендарем земельної ділянки за договором оренди землі №041067800055 від 30 вересня 2010 року, який встановлює фіксовану орендну плату в розмірі 82 093,42 грн на рік (6 841,10 грн на місяць) за земельну ділянку з кадастровим номером 6311200000:25:003:0002 (площа 6,9385 га). 29 грудня 2021 року вказана земельна ділянка з кадастровим номером була поділена на дві нові ділянки, що не вплинуло на чинність договору оренди. Відсутність додаткових угод чи пропозицій щодо зміни орендної плати від Люботинської міської ради, а також відсутність рішення суду про зміну умов договору свідчить про протиправність донарахування орендної плати в розмірі, що перевищує фіксовану суму.

Крім того, зауважує на допущених податковим органом помилках під час оформлення спірних рішень. Так, у податковому повідомленні-рішенні №484853 від 29.06.2023 не вказано кадастровий номер об`єкта оподаткування, що унеможливлює ідентифікацію земельної ділянки, до якої застосовується нарахування, і є порушенням належного оформлення податкового повідомлення-рішення за формою «Ф» в частині невірного зазначення у 3 колонці таблиці детального розрахунку суми/сум податку кадастрового номеру об`єкта. У податковому повідомленні-рішенні №619869 від 29.06.2023 від 14.05.2024 вказано кадастровий номер 6311200000:25:003:0002, якого не існує після поділу ділянки 29 грудня 2021 року на нові ділянки з кадастровими номерами 6311200000:25:003:0017 (право власності 10 серпня 2023 року) та 6311200000:25:003:0018 (право власності 27 червня 2023 року).

Отже, донарахування орендної плати в розмірі 6 347 740,47 грн ігнорують умови чинного договору та містять помилки в оформленні податкових повідомлень-рішень, що суперечить принципу законності, у зв`язку з чим останні підлягають скасуванню.

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :

визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним Управлінням ДПС у Харківській області від 29.06.2023 №484853-2417-2023-UA63120110000043456 та від 14.05.2024 №619869-2417-2023-UA63120110000043456.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПК України, Закон України «Про оцінку земель» та Закон України «Про оренду землі» не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Водночас договір передбачає лише обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що не є тотожним індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним.

Крім того, податкове повідомлення-рішення №484853-2417-2023-UA63120110000043456 від 29 червня 2023 року не містить кадастрового номера земельної ділянки, що унеможливлює ідентифікацію об`єкта оподаткування, до якого застосовується нарахування. Наявне в податковому повідомленні-рішенні №619869-2417-2023-UA63120110000043456 від 14 травня 2024 року посилання на неіснуючий кадастровий номер робить таке рішення неналежно оформленим, оскільки воно не відповідає фактичному стану земельної ділянки. Помилки в оформленні податкових повідомлень-рішень є підставою для їх скасування, оскільки вони не дозволяють чітко ідентифікувати об`єкт оподаткування.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі № 520/31131/25, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки податкове повідомлення – рішення від 27.06.2023 та 14.05.2024 повернуті Укрпоштою за зворотною адресою 15.01.2024 та 01.06.2024 у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання, то вважається, що вони фактично вручені відповідно до вимог Податкового кодексу України позивачу 15.01.2024 та 01.06.2024. Шестимісячний строк звернення до суду на оскарження податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС від 27.06.2023 розпочався 15.01.2024 і закінчився 15.07.2024, а податкового повідомлення – рішення від 14.05.2024 розпочався 01.06.2024 та закінчився 01.12.2024. Разом з тим, з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся лише 26.11.2025, що свідчить про свідоме зволікання з реалізацією позивачем його права на судове оскарження рішень.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скаржник вказує, що на підставі отриманої інформації від виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023-2024 роки. Передбачена договором орендна плата була розрахована відповідно до вимог Рішення Люботинської міської ради Харківської області від 24.12.2008 № 1183 у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки вищезазначеної земельної ділянки (27364427,50 грн х 3%) = 82093,42 грн.

Також апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо помилковості посилання на кадастровий номер 6311200000:25:003:0002, який припинив існування після поділу ділянки, оскільки до матеріалів справи не додано відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо розробки, погодження та затвердження технічної документації із землеустрою та поділу земельної ділянки.

Крім того, автор скарги вказує, що позивач має право на звернення до контролюючого органу з метою надання відповідних документів та проведення звірки щодо об`єктів оподаткування, проте з такою заявою вона не зверталась, тому ГУ ДПС керувалось відомостями Люботинської міської ради та наявною в податковому органі інформацією.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

27.05.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник позивача зауважує, що позивач не була обізнана про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також про донарахування податкових зобов`язань. Неотримання нею оскаржуваних рішень пов`язано з наявністю об`єктивних непереборних та незалежних від неї причин (вимушена евакуація на початку військової агресії, постійні роз`їзди, смерть матері, помилки контролюючого органу при направленні податкових повідомлень-рішень, скрутне матеріальне становище). В договорі оренди зазначений фіксований розмір орендної плати 82093,42 грн, а тому, оскільки жодних змін до договору не вносились та додаткових угод не укладено, вказаний розмір плати не змінювався. Доводи скарги про недоведеність факту поділу земельної ділянки спростовується наявним в матеріалах справи рішенням щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, а також витягами з державного земельного кадастру. Податковим органом зроблено неправильний розрахунок нормативно грошової оцінки зазначений в податкових повідомленнях-рішеннях на підставі наданих відомостей від Люботинської міської ради, які були надані станом на 2010 рік та не є актуальними. В податкових повідомленнях-рішеннях неправильно зазначено вид цільового призначення земельної ділянки. Звернення із заявою про звірку даних є правом, а не обов`язком платника.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 належним чином шляхом отримання ними копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та повістки про виклик у судове засідання, призначене на 22.06.2026 о 10:00, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.

Судом отримано заяву Люботинської міської ради про розгляд справи без участі представника за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник відповідача наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Натомість представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.10.2010 між позивачем та Люботинською міською радою було укладено договір оренди землі, який зареєстрований 14.10.2010 за номером №041067800055, щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Люботин, с-ще Коваленки, вул. Київський Шлях, 1, з кадастровим номером 6311200000:25:003:0002 (площа 6,9385 га). Згідно з умовами договору, орендна плата встановлена у фіксованому розмірі 82 093,42 грн на рік (6 841,10 грн на місяць) на строк 49 років. Договір є чинним, не містить положень про автоматичний перегляд орендної плати та не передбачає її зміни без згоди сторін.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:25:003:0002 29.12.2021 була поділена на дві нові ділянки з кадастровими номерами 6311200000:25:003:0017 (право власності на яку виникло 10 серпня 2023 року) та 6311200000:25:003:0018 (право власності на яку виникло 27 червня 2023 року). Вказана інформація підтверджується витягами з державного земельного кадастру, за якими в графі «Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки» зазначено «Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 29.12.2021; ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «АРТЛАММА», ОСОБА_2 ». Цей поділ також зафіксовано в договорі дарування від 20.11.2024 року, посвідченим нотаріусом Бондаренко. Поділ земельної ділянки не вплинув на чинність договору оренди. Незважаючи на поділ, договір оренди не переглядався, додаткові угоди не укладалися, а фіксована орендна плата в розмірі 82 093,42 грн на рік залишилася єдиною підставою для розрахунків. Люботинська міська рада, як орендодавець, не ініціювала змін до договору, що свідчить про його чинність у первинному вигляді.

На підставі отриманої інформації від виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 01.02.2023 №03-36/305 (вх. ГУ ДПС від 14.02.2023 №4747/5) про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі комунальної власності станом на 01.02.2023 (запис №84) та наявної інформації в інформаційних базах, що є у розпорядженні ГУ ДПС, ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік. Також від виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області отримано лист від 24.01.2024 №03-36/430 (вх. ГУ ДПС від 31.01.2024 № 11342/5) про перелік орендарів станом на 01.02.2024 (запис № 81) на підставі чого ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік.

Головне управління ДПС у Харківській області прийняло податкове повідомлення-рішення №484853-2417-2023-UA63120110000043456, яким донараховано орендну плату за 2023 рік у розмірі 1 970 210,55 грн та 15 березня 2024 року в електронному кабінеті платника податків відобразилася недоїмка на суму 1 957 874,93 грн після зарахування переплати в розмірі 12 335,62 грн.

Також 14 травня 2024 року було видано податкове повідомлення-рішення №619869 2417-2023-UA63120110000043456, яким донараховано орендну плату за 2024 рік у розмірі 2 070 691,29 грн та 31 липня 2024 року в електронному кабінеті платника податків відобразилася недоїмка на суму 2 070 691,29 грн.

Загальна сума нарахованих зобов`язань за зазначеними ППР становить 4 040 901,84 грн, що значно перевищує фіксовану орендну плату за договором (82 093,42 грн на рік або 164 186,84 грн за два роки).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки вони ігнорують фіксовану орендну плату, встановлену договором, є неналежно оформленими та не містять обґрунтування донарахувань, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про їх скасування.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі, який, за змістом статті 13 цього Закону є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, є однією із істотних умов договору.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, розмір якої, умови і строки внесення встановлюються за згодою сторін у договорі (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) та обчислення якої здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором.

За змістом статті 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

За підпунктом 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Згідно з пунктами 288.1, 288.4 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

З матеріалів справи встановлено, що виконавчий комітет Люботинської міської ради Харківської області на виконання вимог пункту 288.1 статті 288 ПК України листом від 01.02.2023 за вих. №03.36/305 надав перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі станом на 01.02.2023. У вказаному переліку (пункт 84) зазначено інформацію щодо укладеного Люботинською міською радою з гр. ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки 6311200000:25:003:0002 площею 6,9385 га, нормативно грошовою оцінкою землі 27 364 427,50 грн станом на 01.01.2010 (розмір орендної плати 3%).

Так, між ОСОБА_1 та Люботинською міською радою Харківської області був укладений договір оренди землі від 14.10.2010 №041067800055 (далі – Договір), за умовами якого позивач, як орендар, приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6,9385 га.

На момент укладення договору кадастровий номер вказаної земельної ділянки був 6311200000:25:003:0002, що сторонами не заперечується.

Пунктом 5 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2010 складає 27364427,50 грн.

Згідно з пунктом 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щорічно в розмірі 82093,42 грн, щомісячно в розмірі 6841,10 грн.

Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється орендарем з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, та затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Пунктом 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; проведення нормативної грошової оцінки по місту; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктами 15-16 Договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування кафе, адміністративних будівель і допоміжних приміщень. Цільове призначення земельної ділянки: код УКЦВЗ – 1.11.6 інша комерційна діяльність.

Базою оподаткування плати за землю відповідно до статті 271 ПК України є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ Податкового кодексу України; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Отже, для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельної ділянки.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем.

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»). Отже, у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності змінюється також розмір орендної плати.

З наведених норм Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22 виснувала, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки.

Повертаючись до обставин справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.12.2021 земельна ділянка з кадастровим номером 6311200000:25:003:0002 (6,9385 га) була поділена на дві нові ділянки з кадастровими номерами 6311200000:25:003:0017 (площею 5,9653 га) та 6311200000:25:003:0018 (площею 0,9732 га), що підтверджується долученою до відповіді на відзив технічною документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 6311200000:25:003:0002, затвердженою рішенням XXVIII сесії VIII скликання Люботинської міської ради Харківської області. Про поділ земельної ділянки також свідчать витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29.12.2021 № НВ-6316647002021 та №НВ-6316646992021, лист Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 09.12.2025 №29-20-25, 1-6718/0/19-25.

Крім того, листами виконавчого комітету Люботинської міської ради від 08.12.2025 №03-36/5320 та від 23.01.2026 №03-36/327 було повідомлено представника позивача та відповідача, що рішенням сесії Люботинської міської ради Харківської області від 26.10.2021 №956 власнику об`єктів нерухомості ОСОБА_1 на підставі її клопотання надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 6311200000:25:003:0002 на дві площею 0,9732 га та 5,9653 га, без зміни цільового призначення. За клопотанням ОСОБА_1 рішенням сесії Люботинської міської ради Харківської області від 08.11.2022 №217 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 6311200000:25:003:0002.

Розраховуючи згідно з підпунктом 286.5 статті 286 ПК України суми податкових зобов`язань, визначених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №484853-2417-2023-UA63120110000043456 від 29.09.2023 (за податковий період 2023 рік у розмірі 1 970 210,55 грн) та №619869-2417-2023-UA63120110000043456 від 14.05.2024 (за податковий період 2024 рік у розмірі 2 070 691,29 грн), Головне управління ДПС у Харківській області виходило з наданої Люботинською міською радою інформації, що орендна плата складає 3% від нормативної грошової оцінки (27 364 427,5 грн).

Так, апелянт зазначає, що значення коефіцієнту індексації за 2010 рік становить – 1.0; 2011 – 1.0; 2012 1.0; 2013 – 1.0; 2014 – 1.249; 2015 – 1.433; 2016 – 1.06; 2017 – 1.0; 2018 – 1.0; 2019 1.0; 2020 – 1.0; 2021 – 1.1; 2022 – 1.15; 2023 – 1.051.

Відтак, на думку контролюючого органу, розмір орендної плати за 2023 рік складає 1 970 210,55 грн, який обчислюється наступним чином: 27 364 427,5 грн х 1.249 х 1.433 х 1.06 х 1.1 х 1.15 х 3%. Водночас розмір орендної плати за 2024 рік складає 2 070 691,29 грн, який розраховується наступним чином: 27 364 427,5 грн х 1.249 х 1.433 х 1.06 х 1.1 х 1.15 х 1.051 х 3%.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, поділу або об`єднання земельних ділянок.

Отже, при визначенні розмірів орендної плати за 2023-2024 роки (а відтак і суми податкових зобов`язань відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган виходив з нормативної грошової оцінки земельної ділянки (6311200000:25:003:0002), яка на той момент вже припинила своє існування у зв`язку з її поділом, а тому розмір нормативної грошової оцінки 27 364 427,5 грн не є належною базою оподаткування плати за землю (земельного податку).

Враховуючи те, що відповідачем неправильно визначено базу оподаткування земельної ділянки, помилковим є розрахунок податкових зобов`язань з орендної плати за земельну ділянку, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Посилання апелянта на те, що позивач не зверталась із заявою про звірку даних відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки реалізація зазначеного права платника податків не є умовою виникнення чи припинення податкового обов`язку та не може змінювати правову природу спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України, частини другої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податкове повідомлення-рішення №484853-2417-2023-UA63120110000043456 від 29.06.2023 не містить кадастровий номер об`єкта оподаткування, з наявністю якого пов`язується обов`язок зі сплати земельного податку. Наявність у вказаному рішенні лише адреси об`єкта та загальної площі без кадастрового номера земельної ділянки унеможливлює ідентифікацію об`єкта оподаткування, у зв`язку з чим неможливо встановити, щодо якої саме земельної ділянки податковим органом визначено грошове зобов`язання з орендної плати за землю.

У податковому повідомленні-рішенні №619869-2417-2023-UA63120110000043456 від 14.05.2024 зазначено кадастровий номер об`єкта 6311200000:25:003:0002, тобто земельної ділянки, яка 29.12.2021 припинила своє існування внаслідок поділу, що також свідчить про дефектність оформлення податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18 та від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а.

Відсутність кадастрового номера земельної ділянки в податкових повідомленнях-рішеннях унеможливлює ідентифікацію об`єкта оподаткування, що додатково свідчить про протиправність прийняття спірних рішень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Щодо клопотання апелянта про залишення позову без розгляду колегією суддів враховано, що суд першої інстанції розглядав аналогічне клопотання, заявлене відповідачем, та відмовив у його задоволенні, що зафіксовано в протоколі судового засідання від 18.02.2026. Крім того, пропуск строку звернення до суду з позовом був однією з підстав для залишення позовної заяви без руху, що відображено в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2025. При цьому, суд також врахував, що позивач вже звертався до суду з тими самими позовними вимогами до того самого відповідача в межах адміністративної справи №520/23416/25, в межах якої суд залишив позовну заяву без руху (ухвалою від 08.09.2025) та повернув позовну заяву (ухвалою від 17.09.2025) у зв`язку з тим, що недоліки позовної заяви не усунуто.

На виконання вказаної ухвали позивач подавала клопотання про поновлення строку на подання адміністративного позову, в якому зазначала, що не була обізнана про існування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також про факт донарахування податкових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Крім того, існувала об`єктивна неможливість одержання податкових повідомлень-рішень, в тому числі, через помилку податкового органу. Так, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення РФ позивач була вимушена евакуюватись за кордон, до Грузії, в тому числі, через потребу в лікуванні, що свідчить про об`єктивну неможливість регулярного отримання поштової кореспонденції за зареєстрованою адресою. Також в період перебування за кордоном позивач пережила важку особисту трагедію – смерть своєї матері. Викладене свідчить про сукупність непереборного перешкод для своєчасної обізнаності щодо порушення прав позивача та вчинення необхідних процесуальних дій. Перебуваючи за кордоном, позивач не могла очікувати, що їй можуть бути направлені податкові повідомлення-рішення на підставі перерахунку орендної плати за землю, оскільки виконувала свої зобов`язання в повному обсязі відповідно до чинного договору. Про існування податкових повідомлень-рішень дізналась випадково з факту звернення ГУ ДПС у Харківській області з позовом про стягнення податкового боргу.

Також у вказаному клопотанні позивач зазначала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надходили не на зареєстровану адресу, а на іншу (у зв`язку з неправильним зазначенням поштового індексу)

На підтвердження доводів, зазначених в клопотанні, позивач долучила зокрема докази лікування за кордоном (лист від 17.11.2022), копії конвертів з поштовими відправленнями (податковими повідомленнями-рішеннями), копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також звернув увагу, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення надходили на незареєстровану адресу ОСОБА_1 через помилку податкового органу при надсиланні податкових повідомлень-рішень засобами поштового зв`язку. Так, листи якими ГУ ДПС у Харківській області направляли позивачу ОСОБА_1 оскаржувані податкові повідомлення-рішення, направлялись на інші поштові відділення (поштові індекси), які знаходились на значній відстані від зареєстрованої адреси ОСОБА_1 . Крім того, лист ГУ ДПС у Харківській області від 12.12.2023, яким направлялось податкове повідомлення-рішення №48485302417-2023-UA63120110000043456 направлено за поштовим індексом 61039, без зазначення телефона одержувача, що унеможливлює оповіщення отримувача про надісланий лист.

Апелянт зазначає, що шестимісячний строк звернення до суду на оскарження податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС від 29.06.2023 №484853-2417-2023-UA63120110000043456 розпочався 15.01.2024 і закінчився 15.07.2024, а податкового повідомлення – рішення від 14.05.2024 №619869-2417-2023-UA63120110000043456 розпочався 01.06.2024 та закінчився 01.12.2024. Разом з тим, з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції позивач звернувся лише 26.11.2025, що свідчить про свідоме зволікання з реалізацією позивачем його права на судове оскарження рішень. Обчислюючи належний строк звернення до суду, скаржник виходив з дати, проставленої оператором поштового зв`язку на конвертах, повернутих до податкового органу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

У контексті вирішення питання щодо дотримання строку звернення з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.05.2026 у справі №520/22570/25, в якій суд касаційної інстанції констатував, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30.08.2018 в адміністративній справі № 813/2897/16, від 21.08.2025 у справі № 380/20996/24.

З урахуванням предмету цього позову колегія суддів зауважує, що вирішальним є встановлення моменту, коли платник податків фактично дізнався або об`єктивно повинен був дізнатися про прийняття такого рішення.

Враховуючи повернення поштових відправлень (податкових повідомлень-рішень) на адресу відправника, тобто до податкового органу, тривале перебування позивача за кордоном, ознайомлення позивача з оскаржуваними рішеннями лише після звернення ГУ ДПС з позовом про стягнення податкового боргу, а також повторне звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень без зайвих зволікань, суд апеляційної інстанції вказує про добросовісне ставлення позивача до реалізації нею права на оскарження рішень суб`єкта владних повноважень в судовому порядку.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з фактичним задоволенням клопотання про поновлення строку звернення з позовом до суду та відмовою в клопотанні ГУ ДПС у Харківській області про залишення позову без розгляду.

Враховуючи відсутність в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі висновку щодо розгляду клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом до суду, а також беручи до уваги клопотання апелянта про залишення позову без розгляду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за доцільне поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з даним позовом.

В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду з даним позовом.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 по справі №520/31131/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 01.07.2026 року