Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №440/4852/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р.Справа № 440/4852/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/4852/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до даних, які містяться у паперовому військово-обліковому документі - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни (відомості) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з військового обліку з 14.04.2022 року на підставі ст. 30 «а» графи ІІ розкладу хвороб за наслідком проведеного 13.04.2022 р. медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до даних, які містяться у довідці ВЛК та паперовому військово-обліковому документі тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_1 у зв`язку з непридатністю до військової служби. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю на підставі тимчасового посвідчення № 7/268 від 20.04.2022 та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду. Зазначене рішення суду вступило в законну силу ще 25.01.2026 року і позивач неодноразово звертався до відповідача по справі із письмовими заявами про виконання зазначеного рішення суду, і лише 31 березня 2026 року на запит адвоката надійшла письмова відповідь за № 12/2207 з якої вбачається, що ОСОБА_1 вчергове було відмовлено у задоволенні заяви з тих же підстав, що були причиною звернення до суду у справі № 440/14593/25. Оскільки фактично відповідачем по справі заява повторно була розглянута та прийнято рішення про відмову у її задоволенні з тих же самих підстав, ОСОБА_1 знову звернувся до суду з позовом, що і являється предметом нового спору.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та без участі ОСОБА_1 .

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частини 4 статті 229, частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю на підставі тимчасового посвідчення №7/268 від 20.04.2022 та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду у справі № 440/14593/25 набрало законної сили 24.01.2026.

06.02.2026 ОСОБА_1 направив засобами поштового зв`язку заяву про виконання рішення суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25, в якій просив негайно виконати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25. Про наслідки розгляду цієї заяви просив повідомити його письмово.

Відповіді на зазначену заяву матеріали справи не містять.

Листом від 31.03.2026 № 12/2207 відповідач у відповідь на адвокатський запит представника позивача повідомив, що відповідно до рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі №440/14593/25, ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто питання щодо виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За результатами розгляду порушеного питання повідомлено, що відповідно до розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 14.06.2025 р. № 76921/С внесення в облікові записи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби, виключно після отримання свідоцтв про хворобу, затверджених штатними ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Станом на дату розгляду звернення зазначені документи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні.

Також повідомлено, що відповідно до висновку лікаря офтальмолога від 06.02.2024 ОСОБА_1 потребує дообстеження (протокол обласної ВЛК № 87 від 06.02.2024).

До листа від 31.03.2026 № 12/2207 відповідачем додано висновок лікаря офтальмолога № 2786/57 від 06.02.2024, у якому зазначено, що "згідно наданої документації винести рішення не можливо, позивач потребує дообстеження, первинну медичну документацію".

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що позови у справах № 440/4852/26 та № 440/14593/25 повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами, обставинами та підставами, що обґрунтовують звернення до суду. Отже, у відкритті провадження слід відмовити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.

Також суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що він має право звернутись у справі № 440/14593/25 із заявою про встановлення судового контролю, або примусового виконання рішення суду через державну виконавчу службу, а у випадку, визначеному законом, звернутись із заявою про визнання протиправними дій щодо невиконання рішення суду, а не створювати новий спір, якій покликаний повторно вирішити питання, які вже було вирішено судом раніше у справі № 440/14593/25.

Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 1, 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.

Відмова у відкритті провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі № 320/225/23, від 07.12.2023 у справі № 160/19012/21, від 05.12.2019 у справі № 826/3678/16.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/432/18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.

Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 зазначила, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43).

У постанові від 11.04.2018 у справі № 9901/432/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскільки фактично відповідачем по справі заява повторно була розглянута та прийнято рішення про відмову у її задоволенні з тих же самих підстав, позивач був змушений знову звернувся до суду з позовом, що і являється предметом нового спору.

Колегія суддів з цього приводу зазначає таке.

Судовим розглядом встановлено, що в межах справи № 440/14593/25 ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних які містяться у паперовому військово-обліковому документі - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести зміни (відомості) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з військового обліку з 14.04.2022 року на підставі ст. 30 "а" графи ІІ розкладу хвороб за наслідком проведеного 13.04.2022 р. медичного огляду ВЛ ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до даних які містяться у довідці ВЛК та паперовому військово-обліковому документі тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог у справі № 440/14593/25 позивач зазначав, що відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7/1276 від 21.04.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.30 розкладу хвороб. У зв`язку з необхідністю приведення даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» у відповідність з його паперовим військово-обліковим документом - тимчасовим посвідченням, він звернувся із відповідною заявою до відповідача. 15.10.2025 року було отримано відповідь № 11/10392 від 07.10.2025, в якій відповідач повідомив, що на виконання розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 14.06.2025 № 76921/С внесення в облікові записи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби, виключно після отримання свідоцтв про хворобу, затверджених штатними ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо не виключення з військового обліку ОСОБА_1 у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути питання щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю на підставі тимчасового посвідчення №7/268 від 20.04.2022 та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення за результатами такого розгляду, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду у справі № 440/14593/25 набрало законної сили 24.01.2026.

Звертаючись до суду з позовом в межах справи № 440/4852/26 ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних які містяться у паперовому військово-обліковому документі - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни (відомості) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з військового обліку з 14.04.2022 року на підставі ст. 30 «а» графи ІІ розкладу хвороб за наслідком проведеного 13.04.2022 р. медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до даних, які містяться у довідці ВЛК та паперовому військово-обліковому документі тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог в межах справи № 440/4852/26 позивач зазначив, що відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7/1276 від 21.04.2022 його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.30 розкладу хвороб. У зв`язку з необхідністю приведення даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» у відповідність з його паперовим військово-обліковим документом - тимчасовим посвідченням, звернувся із відповідною заявою до відповідача. 15.10.2025 року було отримано відповідь, яка умотивована тим, що відповідно до розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 14.06.2025 № 76921/С внесення в облікові записи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби, виключно після отримання свідоцтв про хворобу, затверджених штатними ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. І що станом на дату розгляду звернення ОСОБА_1 зазначені документи у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні.

З огляду на зазначене ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути питання щодо виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю та прийняти рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.

Також позивач посилається на те, що він неодноразово звертався до відповідача із письмовими заявами про виконання вищезазначеного рішення суду і лише 31.03.2026 на запит адвоката надійшла письмова відповідь № 12/2207, з якої вбачається, що позивачу вчергове відмовлено в задоволенні заяви з тих же підстав, що були предметом розгляду у справі № 440/14593/25: «відповідно до розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 14.06.2025 р. за № 76921/С внесення в облікові записи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, інформації щодо виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби, відбувається виключно після отримання свідоцтва про хворобу затверджених штатними ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. І що станом на дату розгляду мого звернення зазначені документи у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня».

Отже, із вищезазначеного встановлено, що у справах № 440/14593/25 та № 440/4852/26:

- сторони є тими ж самими: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- предмет позову той самий: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про визнання ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних які містяться у паперовому військово-обліковому документі - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести зміни (відомості) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 з військового обліку з 14.04.2022 року на підставі ст. 30 «а» графи ІІ розкладу хвороб за наслідком проведеного 13.04.2022 р. медичного огляду ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до даних, які містяться у довідці ВЛК та паперовому військово-обліковому документі тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 ;

- підстави позову ті самі: відповідно до довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 № 7/1276 від 21.04.2022 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст.30 розкладу хвороб. У зв`язку з необхідністю приведення даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» у відповідність з його паперовим військово-обліковим документом - тимчасовим посвідченням, звернувся із відповідною заявою до відповідача. 15.10.2025 року було отримано відповідь, яка умотивована тим, що відповідно до розпорядження Головнокомандувача ЗСУ від 14.06.2025 № 76921/С внесення в облікові записи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо виключення з військового обліку громадян, визнаних непридатними до військової служби, виключно після отримання свідоцтв про хворобу, затверджених штатними ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. І що станом на дату розгляду звернення ОСОБА_1 зазначені документи у ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутні.

При цьому колегія суддів зауважує, що зі змісту позовних вимог та вимог апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично не погоджується з тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.12.2025 у справі № 440/14593/25 відповідач повторно розглянув його заяву і знову відмовив з тих же мотивів, які були предметом розгляду у справі № 440/14593/25.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 4 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Згідно частини 5 статті 372 КАС України визначено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ).

За змістом статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями статті 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

За змістом частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, КАС України встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

У постанові від 28.05.2026 у справі № 120/7799/25 Верховний Суд звернув увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в такій справі.

Наведені спеціальні норми КАС України спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення, а тому виключається можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в його постановах від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, від 09.07.2019 у справі № 826/17587/18, від 28.03.2023 у справі № 420/7631/22 та інших.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 294, 308, 311, 312, 313, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року по справі №440/4852/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко

Повний текст постанови складено 01.07.2026.