Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №552/330/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р.Справа № 552/330/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Самсонова О.А., м. Полтава, повний текст складено 01.05.26 року у справі № 552/330/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі відповідач, ДПП), в якому просив суд:

- скасувати постанову ком. взвода 1 взвод 1 рот 1 бат. Управління патрульної поліції в Сумській області капітаном поліції Колесник Анжелою Володимирівною серії ЕНА №6442011 від 31.12.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 КупАП, визнавши незаконними.

Крім того, просив суд поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА №6442011 від 31.12.2025, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем і перебував у відрядженні, і доручення на правничу допомогу було видано лише 14 січня 2026 року, врахувати також проблеми з енергетичною сферою і військову обстановку і не позбавляти військового ОСОБА_1 права на судовий захист.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Серії ЕНА №6442011 від 31.12.2025, яка винесена командиром взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області капітаном поліції Клесник Анжелою Володимирівною, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) за те, що керуючи ТЗ Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 31.12.2025 року о 16 год. 49 хв. в м. Суми по вул. Харківська-Холодноярської бригади, на регульованому перехресті вулиць здійснив рух на забороняючий знак світлофору, а саме червоний.

З прийнятою постановою ОСОБА_1 не згоден, та вважає її незаконною і необґрунтованою. Окрім цього вважає, що оскільки він є військовослужбовцем, будь-які справи щодо нього можуть розглядатися лише відповідним зональним відділом військової служби правопорядку.

Зауважив, що водій транспортного засобу Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 є військовослужбовцем і здійснював рух на службовому автомобілі, а саме на автомобілі військової частини НОМЕР_2 , який було зупинено працівником патрульної поліції, що не входить до її повноваження згідно ст. 235-1 КУпАП.

Щодо працівника патрульної поліції, ОСОБА_2 , то позивач зазначив, що така на прохання водія військового транспортного засобу ОСОБА_1 не надала запис про порушення ПДР з камери, яке свідчить про неналежний доказ, процесуальну невідповідність та порушення процедури доведення факту правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти адміністративного позову заперечив в повному обсязі. Зазначив, що 31.12.2025 року близько 16 год. 49 хв. в м. Суми на перехресті вул. Харківська – вул. Холодноярської бригади було виявлено транспортний засіб MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_3 , водій керуючи вищевказаним транспортним засобом проїхав регульоване перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 е Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Правопорушення було зафіксовано на службовий відеореєстратор Xiaomi моделі Yi Car DVR. Провадження у справі про адміністративне правопорушення зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471616.

ОСОБА_2 , керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 32, ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) пояснила позивачу, що він порушив вимоги п. 8.7.3 е ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , проїхав регульоване перехрестя вул. Харківська - Холодноярської бригади в м. Суми на заборонений червоний сигнал світлофора. ОСОБА_2 роз`яснила позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру. 31.12.2025, розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи, ОСОБА_2 винесла постанову серії ЕНА №6442011 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. ОСОБА_2 оголосила постанову та вручила її копію позивачу. Під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 було враховано факт правопорушення, усні пояснення позивача.

Зазначив, що оскаржувана постанова у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, як доказ вчинення адміністративного правопорушення.

З відеозапису, долученого до відзиву на позовну заяву вбачається, що транспортний засіб білого кольору Mitsubishi L200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався у відповідному напрямку та зафіксований у правій частині кадру, здійснив проїзд регульованого перехрестя вул. Харківська - вул. Холодноярської бригади в м. Суми на заборонений сигнал світлофора.

Долучений відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки безпосередньо відображає обставини події, здійснений уповноваженою особою під час виконання обов`язків та дозволяє встановити характер правопорушення.

Зауважив, що сам по собі факт проходження військової служби або керування транспортним засобом, що належить Збройним силам України, не звільняє особу від адміністративної відповідальності. Крім того, правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (проїзд на заборонений сигнал світлофора), не відноситься до військових адміністративних правопорушень, визначених главою 13-Б КУпАП.

З огляду на викладене, на переконання відповідача, командир взводу № 1 роти № 1 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області ДПП капітан поліції Колесник Анжела Володимирівна діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами, обґрунтовано та сумлінно, своєчасно, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 01.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6442011, винесену 31 грудня 2025 року командиром взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Сумській області капітаном поліції Клесник Анжелою Володимирівною про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст.122 КУпАП закрито.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що із постанови серії ЕНА №6442011 вбачається, що 31.12.2025 року близько 16 год. 49 хв. в м. Суми, вул. Харківська-Холодноярської бригади на регульованому перехресті вулиць здійснив рух на забороняючий рух сигнал світлофор, а саме червоний. Правопорушення зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions 47116, чим порушив п. 8.7.3 е ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Оскаржувана постанова серії ЕНА № 6442011 від 31.12.2025 у відповідності до вимог ст. 283 КУпАП містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, як доказ вчинення адміністративного правопорушення, тобто доказ на підставі якого прийнята постанова, яка підтверджує скоєння Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП

ОСОБА_2 керуючись ч. 3 ст. 18, ст. 32, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підійшла до позивача, відрекомендувалася, пояснила суть скоєного ним правопорушення, попросила пред`явити для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб. ОСОБА_2 пояснила позивачу, що він порушив вимоги п. 8.7.3 е ПДР, а саме: керуючи транспортним засобом MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_3 , проїхав регульоване перехрестя вул. Харківська – вул. Холодноярської бригади в м. Суми на заборонений червоний сигнал світлофора. Правопорушення було зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП. ОСОБА_2 роз`яснила позивачу вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N №471616, clip 0 - 00:02:53.

Як зазначалось раніше, правопорушення, скоєне позивачем, зафіксовано на службовий відеореєстратор Xiaomi моделі Yi Car DVR. Зазначений відеореєстратор має обладнання радіодоступу та дає можливість переглядати відеозаписи на місці з допомогою мобільних пристроїв. То ж саме відео з реєстратора було покладено в основу оскаржуваної постанови. Позивача було на місці ознайомлено з відеозаписом вчинення ним адміністративного правопорушення, що зафіксовано на цифрову нагрудну відеокамеру Motorola Solutions моделі Video Badge VB-400 VB-440-64-KF-N № 471616 (відеозапис сlip-0 – 00:03:20).

Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. 31.12.2025 розглянувши в присутності позивача матеріали адміністративної справи ОСОБА_2 винесла постанову серії ЕНА №6442011 у справі про адміністративне правопорушення про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. ОСОБА_2 оголосила постанову та вручила її копію Позивачу. Під час вирішення питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 було враховано факт правопорушення, усні пояснення позивача. Відеозаписи правопорушення та провадження у справі про адміністративне правопорушення разом з відзивом на позовну заяву були направлені до суду першої інстанції.

Таким чином, на переконання апелянта, капітан поліції Колесник А.В. діяла у межах наданих законом повноважень, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена законно та обґрунтовано.

На думку апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що санкція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає накладення штрафу у розмірі 425 грн. є помилковим та таким, що ґрунтується на нечинній редакції закону. 31.12.2025 на момент винесення оскаржуваної постанови згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення, вказані у цій частині, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто розмір штрафу за ч. 2 ст. 122 КУпАП становить 510 грн. 17 грн. (неоподатковуваний мінімум доходів громадян) х 30 = 510 грн. Таким чином, капітаном поліції Колесник А.В. адміністративне стягнення накладено на позивача у межах та у спосіб, визначених чинним законодавством, а висновок суду про незаконність постанови з підстав неправильного розміру штрафу не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зауважив, що згідно з ПДР ні на одному світлофорі не може стояти два однакових знака "СТОП 5.69", кожна табличка дублюється світлофором. ОСОБА_1 зазначає, що він повернув перед світлофором після першої таблички стоп, що не дублювалася світлофором, а щодо світлофору, через який йому було виписано постанову, то там висить окрема табличка "стоп 5.69". Тобто він не перетнув світлофора та не здійснив рух на червоне світло".

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 268, частини 2 статті 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що стосовно позивача ОСОБА_1 31.12.2025 винесено постанову серії ЕНА № 6442011 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови позивач ОСОБА_1 31 грудня 2025 року о 16:49:09 в м. Суми, вулиця Харківська - Холодноярської бригади керуючи транспортним засобом MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_4 , на регульованому перехресті вулиць здійснив рух на забороняючий рух сигнал світлофору, а саме червоний. Правопорушення зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions 471616, чим порушив п. 8.7.3. е ПДР - порушення проїзду на заборонений сигнал, або миготливий, або два червоних миг, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн.

У графі 7 "До постанови додаються" зазначено: Інші матеріали справи Відеоматеріали з відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions 471616.

Непогоджуючись з постановою серії ЕНА № 6442011 від 31.12.2025 позивач звернувся з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач належними доказами не довів факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Суд зазначив, що згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення, вказані у цій частині, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Тобто розмір штрафу за ч. 2 ст. 122 КУпАП становить 425 грн: 17 грн (неоподатк. мімімум) х 25 = 425 грн. Але на позивача штраф накладено у розмірі 510 грн, тобто в більшому розмірі, ніж передбачено санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП, що є незаконним.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який на час притягнення його до відповідальності, перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . Особливості притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень передбачені ч. 1 ст. 15 КУпАП. Згідно ч. 1 та 4 ст. 15 КУпАП при порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності. Хоча на час складення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності працівники поліції були обізнані про належність транспортного засобу військовій частині, що прямо вказано в цій постанові, та про те, що особа, стосовно якої складено цю постанову, є військовослужбовцем, зазначені обставини залишили поза увагою. Зазначене також свідчить про незаконність оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та, за відсутності доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення, підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону №580-VIII, визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993 (далі - Закон №3353-XII), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Згідно з пунктом 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до підпункту "е" пункту 8.7.3 ПДР сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

За приписами пункту 5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до частини 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Отже, частиною 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 24.01.2019 у справі №428/2769/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а, від 19.02.2020 у справі №607/3394/17.

Як вбачається з матеріалів справи, стосовно позивача ОСОБА_1 31.12.2025 винесено постанову серії ЕНА № 6442011 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до вказаної постанови позивач ОСОБА_1 31 грудня 2025 року о 16:49:09 в м. Суми, вулиця Харківська - Холодноярської бригади, керуючи транспортним засобом MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_4 , на регульованому перехресті вулиць здійснив рух на забороняючий рух сигнал світлофору, а саме червоний. Правопорушення зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions 471616, чим порушив п. 8.7.3. е ПДР - порушення проїзду на заборонений сигнал, або миготливий, або два червоних миг, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з частиною 2 статті 122 КУпАП. На ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 510 грн.

У графі 7 "До постанови додаються" зазначено: Інші матеріали справи Відеоматеріали з відеореєстратора Xiaomi Yi Car DVR та Motorola Solutions 471616.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Зміст пункту 1 статті 247 КУпАП свідчить про те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 40 Закону №580-VIII поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Інформація про змонтовані/розміщені технічні прилади, технічні засоби повинна бути розміщена на видному місці.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За визначенням статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позовну заяву додано відеозаписи - файли: IMG_0959.mp4, clip-0.mp4.

Надані відповідачем відеозаписи підпадають під визначення електронного доказу, встановленого статтею 99 КАС України.

Оглядом вказаних відеофайлів колегією суддів встановлено, що відеозапис clip-0.mp4 (471616) містить лише фіксацію спілкування водія з інспектором поліції, розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, однак не відображає безпосередньо момент вчинення інкримінованого правопорушення.

Водночас відеозапис IMG_0959.mp4 також не підтверджує факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки з нього неможливо встановити місце розташування транспортного засобу, який в подальшому повернув праворуч, відносно перехрестя. Крім того, у поле зору відеокамери не потрапляє світлофор, який регулює рух транспортних засобів перед місцем виконання повороту праворуч, у зв`язку з чим неможливо встановити режим його роботи на момент здійснення маневру, зокрема наявність чи відсутність додаткової секції із зеленою стрілкою, що дозволяла рух у відповідному напрямку, або наявність зеленої стрілки.

Із зазначеного відеозапису вбачається лише рух автомобіля, який здійснює поворот праворуч, після чого службовий автомобіль поліції розпочинає рух у напрямку цього транспортного засобу, наближається до нього та зупиняється. При цьому державний номерний знак зазначеного транспортного засобу на відеозаписі не проглядається, що унеможливлює його достовірну ідентифікацію як транспортного засобу позивача. Після цього відеозапис переривається.

Колегія суддів звертає увагу на те, що надані відеофайли не містять безперервної фіксації подій, що виключає можливість встановлення всіх обставин, які передували зупинці транспортного засобу та стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що надані відповідачем відеозаписи не відповідають критеріям належності та достатності доказів, оскільки не містять об`єктивної та безперервної фіксації події адміністративного правопорушення, не дозволяють однозначно ідентифікувати транспортний засіб позивача та не підтверджують обставини, покладені в основу оскаржуваної постанови. Відтак такі відеозаписи не можуть бути покладені судом в основу висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Колегія суддів зауважує, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому колегія суддів враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що матеріали справи мали бути передані відповідному органу для вирішення питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до положень частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Водночас положення частини 4 статті 15 КУпАП щодо передачі матеріалів для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність поширюються виключно на військовослужбовців строкової служби, які керують транспортними засобами Збройних Сил України або інших військових формувань.

Із дорожнього листа, наданого позивачем до матеріалів справи вбачається, що автомобіль MITSUBISHI L200, номерний знак НОМЕР_3 є службовим автомобілем військової частини. Разом із тим позивач, посилаючись на статус військовослужбовця, не надав суду жодного належного доказу того, що він проходить саме строкову військову службу. За таких обставин підстави для застосування частини 4 статті 15 КУпАП у цій справі відсутні.

Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП.

Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА №6442011 від 31 грудня 2025 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на те, що надані відповідачем відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у розумінні статей 73 - 76 КАС України, суд не вбачає необхідності надавати правову оцінку іншим доводам сторін та обставинам справи.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 01.05.2026 по справі № 552/330/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло

Повний текст постанови складено 01.07.2026 року