Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №480/3459/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р. Справа № 480/3459/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2026, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, повний текст складено 22.05.26 по справі № 480/3459/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – ГУ ПФУ в Луганській області, пенсійний орган), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 28.03.2025 № 183450035265 про відмову у призначенні пенсії за віком, на пільгових умовах, як працівнику, зайнятому на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1;

зарахувати в стаж ОСОБА_1 для призначення пенсії на пільгових умовах періоди роботи в ПАТ «Сумихімпром» з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997, з 01.05.1997 до 20.07.2000;

зобов`язати ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути подану заяву від 20.03.2025 про призначення пенсії, призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-XII), ст.114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон України № 1058-ІV), як працівнику, зайнятому на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1, з часу набуття права для призначення пенсії - 13.06.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було подано до органу пенсійного фонду заяву про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку № 1. За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Також відповідачем не було зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 1 певні періоди роботи. Позивач вважає, що таке рішення є неправомірним.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено частково позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 28.03.2025 № 183450035265 про відмову в призначенні пенсії.

Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області, яка полягала у неприйнятті рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 20.03.2025 про призначення пенсії за віком, на підставі п. «а» ст. 13 Закону України № 1788-XII.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи ОСОБА_1 з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997 та з 01.05.1997 до 20.07.2000.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.03.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 968.96 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за розглядом електронної пенсійної справи встановлено, що ОСОБА_1 20.03.2025 звернувся через особистий кабінет на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV. Заяву позивача про призначення пенсії від 20.03.2025 розглянуто за принципом екстериторіальності, спеціалістом з призначення пенсій ГУ ПФУ в Луганській області. За результатом розгляду заяви позивача від 20.03.2025 та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Луганській області винесено рішення №183450035265 від 28.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 8 років. До пільгового стажу позивача за Списком № 1 не враховано періоди роботи: з 16.02.1993 по 01.07.1995 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 704, в якій в додаткових відомостях не зазначена інформація про проведення атестації робочих місць; з 01.07.1995 по 01.05.1997 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 705, оскільки в додаткових відомостях зазначено інформацію про проведення атестації робочих місць згідно з наказом від 27.12.1995 № 303/3. Водночас, неможливо визначити до якої атестації належить долучений Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пільгове пенсійне забезпечення по Сумському державному підприємству виробничому об`єднанні «Хімпром», оскільки він не містить посилання на номер та дату видачі наказу про проведення атестації; з 01.05.1997 по 20.07.2000 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 706, в якій не зазначено цех, відділення, в якому працював позивач. Згідно долученого до наказу «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці на ДП «Завод по виробництву залізоокисних пігментів «Спектр» ВАТ «Сумихімпром» від 22.02.2001 № 3 Переліку робочих місць виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пільгове пенсійне забезпечення, по ДП «Спектр» ВАТ «Сумихімпром» за результатами атестації 2001, атестація робочих місць проводилась у відділеннях та цехах. Виходячи з вищезазначеного, за результатом розгляду заяви позивача від 20.03.2025 № 2317 та доданих до неї документів, ГУ ПФУ в Луганській області обґрунтовано прийнято рішення № 183450035265 від 28.03.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи 8 років.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Сергеєва С.А., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами фактично аналогічними наведеним у позовній заяві.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 20.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом ГУ ПФУ в Луганській області.

28.03.2025 ГУ ПФУ в Луганській області прийняло рішення № 183450035265 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV , в зв`язку з відсутністю небхідного пільгового стажу 8 років.

Також у рішенні відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 35 років 11 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 не визначено.

До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано періоди роботи у ПАТ «Сумихімпром»:

- з 16.02.1993 по 01.07.1995 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 704, в якій в додаткових відомостях не зазначена інформація про проведення атестації робочих місць. До заяви про призначення пенсії долучено наказ-постанову від 27.12.1995 № 303/3 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» та перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пенсійне забезпечення по Сумському державному підприємству виробничому об`єднанні «Хімпром» за яким неможливо визначити до якої атестації робочих місць належить (не зазначено посилання на номер та дату видачі наказу про проведення атестації);

- з 01.07.1995 по 01.05.1997 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 705, оскільки в додаткових відомостях зазначено інформацію про проведення атестації робочих місць згідно з наказом-постановою від 27.12.1995 № 303/3 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» та до заяви про призначення пенсії долучено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пенсійне забезпечення, по Сумському державному підприємству виробничому об`єднанні «Хімпром» за яким неможливо визначити до якої атестації робочих місць належить (не зазначено посилання на номер та дату видачі наказу про проведення атестації);

- з 01.05.1997 по 20.07.2000 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 706, оскільки в інформації про професію, посаду не зазначено назву відділення, цеху, в якому працював заявник. Згідно наказу від 22.02.2001 № 3 атестація робочих місць проводилась у відділеннях та цехах.

Позивач, не погодившись із вищевказаним рішенням, звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт несвоєчасного проведення атестації робочого місця позивача керівником підприємства ПАТ «Сумихімпром» згідно з наказом від 21.12.1995 № 303/3 (24) та керівником ДП «Завод по виробництву залізоокисних пігментів «Спектр» ВАТ «Сумиімпром» відповідно до наказу від 22.02.2001 № 3, а також факт відсутності у довідці від 03.02.2025 № 704 відповідних відомостей про проведення атестації робочого місця, не є підставою для незарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 1. Також суд вважає безпідставним посилання відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду з 01.07.1995 до 01.05.1997, у зв`язку з неможливістю визначити до якої атестації належить долучений Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пільгове пенсійне забезпечення по Сумському державному підприємству виробничому об`єднанні «Хімпром», який не містить посилання на номер та дату видачі наказу про проведення атестації. Суд зазначає, що відповідальність за заповнення Переліку уповноваженими особами підприємства, які постановили наказ-постанову від 21.12.1995 № 303/3 не може перекладатися на позивача. Також вказаний період роботи позивача підтверджено згідно з записів № 7-№ 9 у його трудовій книжці та довідці від 03.02.2025 № 705. Суд встановив, що відповідач не вжив заходів щодо витребування додаткових документів, зокрема на підставі яких видані довідки ПАТ «Сумихімпром» від 03.02.2025 № 704, № 705 та № 706, а також не надав позивачу можливість самостійно подати докази, які були необхідні органу пенсійного фонду для зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу роботи за Списком № 1. Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення і з цих підстав є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а також про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи позивача з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997 та з 01.05.1997 до 20.07.2000. Також, суд зазначив, що оскільки відповідачем ще не вирішувало питання щодо призначення пенсії позивачу відповідно до п. а ст. 13 Закону України № 1788-XII із зарахуванням до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача, тому вимоги про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 є передчасними.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України № 1788-XII зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону України № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії, до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон України № 213-VIII) набув чинності з 01.04.2015.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону України № 1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону України № 1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, яким текст Закону України № 1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно із ч. 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону України № 1058-IV від 09.07.2003, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV (у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, як зокрема: 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

В силу Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» ст. 13 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991 у редакції Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».

Пунктом першим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» ст. 54 Закону України № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України № 1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці – жінкам».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт «а» ст. 13 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом України № 213-VIII від 02.03.2015, та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, тому колегія суддів доходить висновку, що вони суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.111950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону України № 1788-ХІІ з урахуванням рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону України № 1058-ІV.

Щодо не зарахування періодів роботи позивача з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997, з 01.05.1997 до 20.07.2000 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383 (далі – Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 171/843/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.

Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.

Крім цього, колегія суддів вказує на те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

Як установлено з матеріалів справи, 28.03.2025 ГУ ПФУ в Луганській області прийняло рішення № 183450035265 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-ІV , в зв`язку з відсутністю небхідного пільгового стажу 8 років.

У рішенні відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 35 років 11 місяців 29 днів. Пільговий стаж роботи за Списком № 1 не визначено.

До пільгового стажу роботи за Списком № 1 не зараховано періоди роботи у ПАТ «Сумихімпром»:

- з 16.02.1993 по 01.07.1995 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 704, в якій в додаткових відомостях не зазначена інформація про проведення атестації робочих місць. До заяви про призначення пенсії долучено наказ-постанову від 27.12.1995 № 303/3 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» та перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пенсійне забезпечення по Сумському державному підприємству виробничому об`єднанні «Хімпром» за яким неможливо визначити до якої атестації робочих місць належить (не зазначено посилання на номер та дату видачі наказу про проведення атестації);

- з 01.07.1995 по 01.05.1997 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 705, оскільки в додаткових відомостях зазначено інформацію про проведення атестації робочих місць згідно з наказом-постановою від 27.12.1995 № 303/3 «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» та до заяви про призначення пенсії долучено перелік робочих місць, виробництв, професій і посад працівникам яких підтверджено право на пільги і пенсійне забезпечення, по Сумському державному підприємству виробничому об`єднанні «Хімпром» за яким неможливо визначити до якої атестації робочих місць належить (не зазначено посилання на номер та дату видачі наказу про проведення атестації);

- з 01.05.1997 по 20.07.2000 за довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 03.02.2025 № 706, оскільки в інформації про професію, посаду не зазначено назву відділення, цеху, в якому працював заявник. Згідно наказу від 22.02.2001 № 3 атестація робочих місць проводилась у відділеннях та цехах.

Згідно із пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці від 07.08.1990 серії НОМЕР_1 :

з 16.02.1993 позивача прийнято на роботу в сірчано-кислотний цех № 6 Сумського виробничого об`єднання «Сумихімпром» на посаду електромонтера по ремонту електрообладнання згідно наказу від 16.02.1993 № 130 (запис № 6);

з 01.07.1995 позивача переведено в об`єднаний цех по виробництву залізоокисних пігментів і залізного купоросу на посаду електромонтера по обслуговуванню електрообладнання на підставі наказу від 01.07.1995 № 185 (запису № 7);

з 01.05.1997 позивача прийнято по переводу до Дочірнього підприємства «Завод по виробництву залізоокисних пігментів «Спектр» ВАТ «Сумиімпром» на посаду електромонтера по ремонту електрообладнання (виробництво Списку № 1) відповідно до наказу від 01.05.1997 № 11, звідки позивача звільнено 20.07.2000 згідно наказу від 20.07.2000 № 11 (записи № 9-№ 11).

Також відповідно до довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданих ПАТ «Сумихімпром» від 03.02.2025 № 704, № 705 та № 706 позивач у період з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997 та з 01.05.1997 до 20.07.2000 працював повний робочий день за професією, посадою, що передбачено Списком № 1 розділу 8 підрозділу 1080А010 код КП 19865 затвердженого Постановою КМ України від 11.03.1994 № 162.

Відповідно до підрозділу А-1, код 1080А010 розділу VIII «Хімічне виробництво» Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 право на пільгове пенсійне забезпечення мають робітники, майстри і старші майстри, механіки і енергетики цехів, зайняті на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного обладнання і електрообладнання (крім контрольно-вимірювальних приладів і вентиляції), комунікацій, дегазації виробничої каналізаціїі тонелів у вищеперелічених виробництвах і підрозділах; код КП 19865 : електромонтери по ремонту та обслуговуванню електроустаткування.

Отже, трудовою книжкою позивача та довідками ПАТ «Сумихімпром» від 03.02.2025 № 704, № 705 та № 706 підтверджено, що позивач у спірні періоди повний робочий день виконував роботу за професією, посадою, яка відноситься до Списку № 1.

Що стосується документів про підтвердження атестації робочих місць, колегія судді зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 № 422 (далі - Порядок № 442).

На виконання пунктів 1, 2 Порядку № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці, визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу в несприятливих умовах.

За визначенням, наведеним у пункті 4 Порядку № 442 та підпункті 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

З огляду на викладене, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

А відтак, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 по справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 14.11.2023 по справі № 620/1534/22.

Частиною третьою статті 44 Закону України № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, установ і організацій та перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, перевірка достовірності довідки про заробітну плату належить до компетенції органів Пенсійного фонду, а відсутність у пенсіонера первинних документів не може бути підставою для зменшення розміру пенсії.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 64 Закону України № 1058-IV та пунктом 4.2 Порядку № 22-1 територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів, поданих для оформлення пенсії.

Отже, обов`язок перевірки достовірності документів покладається саме на пенсійний орган, а сумніви щодо їх обґрунтованості самі по собі не можуть бути підставою для неврахування відповідної заробітної плати при призначенні чи перерахунку пенсії.

Матеріали справи не містять доказів того, відповідач вжив заходів щодо витребування додаткових документів, зокрема на підставі яких видані довідки ПАТ «Сумихімпром» від 03.02.2025 № 704, № 705 та № 706.

За таких обставин хибним є мотив відповідача стосовно відсутності підстав для зарахування періодів роботи позивача з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997 та з 01.05.1997 до 20.07.2000 до пільгового стажу за Списком № 1.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 28.03.2025 № 183450035265 прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі «Рисовський проти України» (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 (заява № 29979/04), принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав є зобов`язання ГУ ПФУ в Луганській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи ОСОБА_1 з 16.02.1993 до 01.07.1995, з 01.07.1995 до 01.05.1997 та з 01.05.1997 до 20.07.2000 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 20.03.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Як вже зазначалося вище, відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог. Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржене, а тому відповідно до приписів ст. 308 КАС України, не є предметом апеляційного перегляду.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 по справі № 480/3459/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий