Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №520/1342/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 р. Справа № 520/1342/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 13.05.26 по справі № 520/1342/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2024 та з 01.03.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80 % грошового забезпечення: з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185; з 01.03.2025 без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209 без застосування абзацу 3 пункту 3 цієї постанови без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 №1.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрито.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.12.2025 вбачається, що коли в рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, виплата за рішеннями судів, якими зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення. Вказує, що розмір пенсії із врахуванням перерахунку за рішенням суду по справі № 520/22226/25 без обмеження максимальним розміром обчислено на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок (01.02.2023), та становить 33403,55 грн. У подальшому, у зв`язку з проведенням перерахунку згідно змін у законодавстві, пенсія нараховується з урахуванням максимального розміру, але не нижче раніше призначеної пенсії. Тобто, починаючи із березня 2024 року та березня 2025 року відповідач обмежує виплату пенсії максимальним розміром. Цей факт підтверджено наданими до справи протоколами перерахунків пенсії, де з: 01.03.2024 розмір пенсії нараховано у сумі 35385,75 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру – 33403,55 грн; 01.03.2025 розмір пенсії нараховано у сумі 35385,75 грн, а до виплати з урахуванням максимального розміру – 33403,55 грн. Зауважує, що станом на час розгляду справ №520/12028/25 та №520/33199/24 грошове забезпечення позивача визначено станом на 05.03.2019. У даній справі грошове забезпечення позивача визначено станом на 01.03.2023. Наголошує, що відповідач усвідомлено вдруге обмежив пенсію позивачу з 01.03.2024 та 01.03.2025 з посиланням на проведення перерахунків згідно змін в законодавстві, a6o змін умов пенсійного забезпечення одержувача. Звертає увагу, що суд першої інстанції встановив, що з протоколів перерахунку пенсії від 01.03.2024 та від 01.03.2024 вбачається, що позивачу нараховується пенсія з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209, а також не застосовано до позивача коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, визначених в пункті 1 постанови Кабінету міністрів України від 03.01.2025 №1. Вказує, що позивачу після проведення перерахунку, виходячи із грошового забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023, не нараховується та не виплачується індексація відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, ч.1 ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити позивачу виплату пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.03.2024 та з 01.03.2025 вже були предметом судового розгляду в межах справ №520/12028/25 та №520/33199/24, рішення в яких набрали законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У силу вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначена у п.4 ч.1 ст.238 КАС України підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

Тобто, постановлення ухвали про закриття провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України можливе виключно за сукупності наступних умов: набрали законної сили постанова чи ухвала суду про закриття провадження у такій самій справі; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом; спір у справі повинен бути заявлений з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто, яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.

Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №809/487/18, від 13.07.2020 у справі №620/3960/19.

Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 80% грошового забезпечення з 07.04.2005.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/33199/24, яке набрало законної сили 20.02.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01.03.2024, з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовлено.

У рамках справи №520/12028/25 встановлено, що на виконання рішення суду, позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.03.2024 без обмеження максимальним розміром.

З листа ГУ ПФУ в Харківській області від 10.03.2025 №2000-0203-8/37297 встановлено, що з березня 2025 року пенсія позивачу виплачується з урахуванням обмеження максимальним розміром.

Згідно з ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі №520/12028/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2026, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у обмеженні пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зі змісту протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою №ФХ116195 з 01.03.2024 (станом на 16.12.2025, підстава перерахунку – рішення суду) встановлено, що підсумок пенсії з надбавками склав 35385,75 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії – 33403,55 грн.

Зі змісту протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою №ФХ116195 з 01.03.2025 (станом на 16.12.2025, підстава перерахунку – рішення суду) встановлено, що підсумок пенсії з надбавками склав 37260,75 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії – 33403,55 грн.

Суд звертає увагу, що позивач, подаючи позовну заяву в даній справі, наводить аргументи про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі №520/22226/25, яке набрало законної сили 13.11.2025, у грудні 2025 року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі нової довідки про грошове забезпечення станом на 01.01.2023 №ФХ -116195/8742/c від 27.06.2025 без обмеження її максимальним розміром. У подальшому, у зв`язку із проведенням перерахунку згідно змін в законодавстві, пенсія нараховується з урахуванням максимального розміру, але не нижче раніше призначеної пенсії. За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.02.2023 по 31.12.2025 у розмірі 32 7244 гривень 63 копійок. Тобто, починаючи із березня 2024 року та березня 2025 року відповідач обмежує виплату пенсії максимальним розміром.

Однак, суд зазначає, що питання обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2024 та з 01.03.2025 вже були предметом судового розгляду в межах справ №520/33199/24 та №520/12028/25, рішення за якими на момент розгляду даного позову набрали законної сили.

Колегія суддів вважає, що спір у цій справі фактично спрямований на виконання інших судових рішень, а предметом цього позову є фактична незгода позивача з діями відповідача при виконанні рішень Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/33199/24 та від 08.10.2025 у справі №520/12028/25, а саме з діями відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2024 та з 01.03.2025.

У розрізі наведених обставин необхідно зауважити, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 9901/433/18.

Також не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі позивачу під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Окрім того, не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права, або наведення іншого праворозуміння таких норм.

Колегія суддів зазначає, що незгода позивача з бездіяльністю (діями) відповідача під час виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №520/33199/24 та від 08.10.2025 у справі №520/12028/25, є підставою для звернення до суду в порядку статей 382, 383 КАС України, а не для подання нового позову до суду.

Так, відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).

Отже, статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.

Питання визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями статті 383 КАС України.

Так, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч.1 ст.383 КАС України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а викладено правовий висновок, відповідно до якого не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що положення статей 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14.11.2024 у справі №560/8301/22 та від 30.04.2025 по справі № 440/10814/24, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними дій, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі п.4 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що розмір пенсії із врахуванням перерахунку за рішенням суду по справі №520/22226/25 без обмеження максимальним розміром обчислено на дату, з якої судом зобов`язано здійснити такий перерахунок (01.02.2023), та становить 33403,55 грн, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки рішеннями суду в рамках справ №520/33199/24 та №520/12028/25, а не справи №520/22226/25, вже зобов`язано відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром з 01.03.2024 та з 01.03.2025, з урахуванням раніше проведених виплат.

Отже, наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 520/1342/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло